Ніхто, крім ВККС, не має повноважень оцінювати доброчесність кандидата в судді — ВП ВС

Повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів оцінювати певні факти як такі, що узгоджуються чи ні з поняттям доброчесності, є виключними.

На цьому наголосила Велика палата Верховного Суду, залишаючи в силі рішення Касаційного адміністративного суду в справі №9901/110/19, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі кандидат, який брав участь у конкурсі, просив визнати незаконним та скасувати рішення ВККС від 30.01.2019 про визнання його таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді. Зокрема, наголошував, що жодна норма не передбачає обов’язку кандидата надавати документальне підтвердження походження коштів, які отримані іншими особами (у випадку позивача — його сестрою).

КАС у задоволенні позову відмовив.

Своєю чергою, ВП ВС зазначила, що доброчесність є морально-етичною, а не правовою категорією. Тож обставини, що свідчать про недоброчесність, оцінюються насамперед з морально-етичного погляду. Навіть зовні правомірні і законні дії кандидата на посаду судді можуть оцінюватися як такі, що не узгоджуються з поняттям доброчесності. Кандидат повинен усвідомлювати, що лише у разі відповідності його найвищим стандартам поведінки він може бути визнаний таким, що здатний здійснювати правосуддя у ВС.

З огляду на це члени ВККС, оцінюючи певні обставини щодо позивача як кандидата, який брав участь у конкурсі на зайняття посади судді ВС, визначалися щодо їх відповідності суспільним уявленням про доброчесність на власний розсуд. Інших засад щодо оцінки життєвих обставин позивача на відповідність критерію доброчесної поведінки, відмінних від власного розсуду членів комісії як визначеного законом №1402-VIII органу, який проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата, чинним законодавством не встановлено.

Водночас, ВП ВС, не заперечуючи, що у судді немає обов’язку перевіряти правомірність походження коштів членів сім’ї та/або близьких осіб, врахувала ту обставину, що позивач проживає в цьому будинку, а об’єктивні дані свідчать про те, що грошей на придбання будинку сестра позивача не мала. Саме цей факт викликав у ВККС сумніви у доброчесності позивача.

До речі, з огляду на таку правову позицію ВП ВС, виникає питання щодо можливості повторного з’ясування членами Вищої ради правосуддя джерел походження коштів на придбання рухомого або нерухомого майна кандидатами, яких ВККС рекомендувала призначити суддями, та відкладення рішення щодо внесення подань для збирання «додаткових матеріалів». Адже право визначати відповідність кандидата критерію доброчесності, як наголосила ВП ВС, належить виключно ВККС.

Закон і Бізнес