Семен Ханін

Підозрюваний без підозри: окрема думка на ухвалу АП ВАКС

Колегія суддів АП ВАКС у своїй ухвалі, обґрунтовуючи чому на їх погляд особа (що знаходилась на час складення повідомлення про підозру за кордоном та була на консульському обліку), набула статус підозрюваного без повідомлення про підозру за допомогою МПД, зазначила таке.

«25.07.2023 особа перетнув державний кордон у пункті пропуску… та на момент оголошення розшуку на територію України не повертався. У зв’язку з тим, що станом на день складання повідомлення про підозру особі (26.09.2023) його місцезнаходження органу досудового розслідування було невідоме, повідомлення про підозру йому було вручено у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень… Така позиція узгоджується із правовою позицією, висловленою в ухвалі Касаційного кримінального суду від 24.01.2023 (справа №369/3820/17)».

Не погоджуючись із зазначеним висновком колегії, вважаю доцільним висловити окрему думку.

1.1. З урахуванням ч.1 ст.566, ч.8 ст. 135, ч.7 ст. 135, ч.1 ст. 278, ч.1 ст. 42 КПК, закону «Про порядок виїзду з України та в’їзду в Україну громадян України», постанови КМУ №85 від 29.01.2020 про «Деякі питання обліку громадян України, які проживають за межами України», закону «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», закону «Про ратифікацію Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, 1959 рік, та Додаткового протоколу 1978 року до Конвенції» особа у визначений законом спосіб про підозру не повідомлений, статусу підозрюваного не набув, а також є таким, що про виклик у законному порядку не повідомлявся.

1.2. В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя зазначив таке:

«При цьому, слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту, що повідомлення про підозру Особа_1 мало бути направлене органом досудового розслідування за правилами ч.7 ст.135 КПК, тобто з використанням інструментів міжнародного співробітництва, оскільки Особа_1, станом на час складання повідомлення про підозру, проживав за кордоном та перебував на консульському обліку в Генеральному консульстві України в…, підтвердженням чого є відповідна довідка... з наданих стороною захисту документів, не вбачається, що сторона обвинувачення, станом на 26.09.2023, була обізнана про те, що Особа_1 у встановленому законодавством України порядку змінив своє місце проживання та зареєструвався за певною адресою…  за якою могло бути скеровано повідомлення про підозру».

1.3. Тобто слідчий суддя погоджується, «що Особа_1, у встановленому законодавством України порядку змінив своє місце проживання та зареєструвався за певною адресою…,  за якою могло бути скеровано повідомлення про підозру». Але зазначає, що сторона захисту не надала доказів, що сторона обвинувачення станом на 26.09.2023 була обізнана про це!

1.4. Згідно з довідкою про перебування на консульському обліку, особа перебуває на консульському обліку в Генеральному консульстві України в… з 12.09.2023. Законодавство України не покладає обов’язку на громадянина України після постановки на консульський облік повідомляти якийсь невиключний перелік державних установ України, в тому числі САП чи НАБУ. Слід зазначити, що згідно з ст.19 Конституції «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством». Слід зазначити, що станом на 12.09.2023 особа не мав жодного процесуального статусу в жодному кримінальному провадженні.

1.5. Слід зазначити, що у засіданні сторона обвинувачення підтвердила, що вже після складення повідомлення про підозру особі 26.09.23 перевірила по базі «Аркан» виїзд особи за кордон, та отримала від МЗС відповідь на свій запит, де було підтверджено перебування особи на консульському обліку в Генеральному консульстві України в… з 12.09.2023. Тобто сторона обвинувачення мала усі можливості здійснити це й до складення повідомлення про підозру, але в силу незрозумілих причин це не здійснила.

1.6. Також слід зазначити, що до виїзду за кордон особа був внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою. Згідно з вказаною довідкою фактичне місце проживання... Слід зазначити, що сторона обвинувачення навіть не намагалася вручити повідомлення про підозру за згаданою адресою. В засіданні сторона обвинувачення пояснила це відсутністю в України єдиного реєстру внутрішньо переміщених осіб, що вочевидь спростовується ст.4¹ «Єдина інформаційна база даних про внутрішньо переміщених осіб» закону «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». На жаль, і цьому факту слідчий суддя та суд не надали оцінку.

1.7. Така позиція не узгоджується із правовою позицією, висловленою в ухвалі Касаційного кримінального суду від 24.01.2023 (справа № 369/3820/17)». У вказаній ухвалі ВС зазначає:

«При цьому в органу досудового розслідування була відсутня можливість направити повідомлення про підозру та про зміну підозри за місцем реєстрації … , оскільки з ….. поштові відправлення з материкової частини України АР Крим не приймалися та не поверталися у зворотному напрямку….».

Органом досудового розслідування за вказаних обставин виконати положення законодавства про ознайомлення…. з підозрою особисто було неможливо, як і без оцінки факту направлення йому повідомлення про підозру за останнім відомим місцем його проживання та факту його вручення, оскільки інакше було б неможливим оголосити його в розшук (розшук свідка діючим КПК не передбачено), провести спеціальне досудове розслідування і т.д. Завдання кримінального провадження, передбачене ст. 2 КПК, не було б виконаним та мало б місце уникнення особи від кримінальної відповідальності».

1.8. У даному випадку органу досудового розслідування виконати положення законодавства про ознайомлення з підозрою особисто було можливо! У даному випадку особа перебувала у європейській країні, а не у материкової частині України АР Крим, та особа не була повідомлена про підозру за фактичним місцем проживання внутрішньо переміщеної особи.

1.9. За таких обставин, особа не набула статус підозрюваної особи у розумінні КПК.

Закон і Бізнес