Звідки ноги ростуть

Вилучення російських активів: механізми, перепони та новації на прикладі гучних справ

Україна напрацювала механізми вилучення російських активів. Та наскільки ефективними вони є на практиці? Простір для оскарження, недостатність доказової бази та неможливість управління — які ще недоліки існують в цих механізмах?

Простір для оскарження

В рамках XI Щорічного форуму юрисконсультів партнер ADER HABER Денис Дутчак представив доповідь «Як змусити російські активи працювати на користь України?». Спікер назвав дану тему нагальною, оскільки в суспільстві лунають тези про те, що російські активи занурені глибоко в українському бізнесі і продовжують працювати на ворога. Це дає змогу російським власникам виводити гроші з відповідних бізнесів та фінансувати збройну агресію рф проти України в той час, як держава робить недостатньо кроків для вилучення такого бізнесу.

Направду, зазначив Д.Дутчак, сьогодні є кілька варіантів, які можна використовувати для вилучення російських активів, а саме:

• Примусове вилучення за рішенням РНБО;
• Стягнення в дохід держави за рішенням суду в результаті застосування санкцій;
• Націоналізація банків;
• Передача активів в управління в рамках кримінального провадження.

Першим з них є вилучення активів за рішенням РНБО. Суть цього механізму полягає у тому, що Кабінет Міністрів готує проект рішення, перелік активів та виносить його на розгляд, а саме ж рішення приймає Рада національної безпеки і оборони, і потім це рішення вводиться в дію указом Президента. Після цього таке рішення має бути затверджене відповідним законом. Наразі законодавство не передбачає алгоритму дій у разі, якщо відповідний указ не буде затверджено законом. Це, в свою чергу, створює певний простір для оскарження відповідних рішень підсанкційними особами.

Такий механізм було застосовано вже двічі. Вперше — 11 травня 2022 року, коли вилучили корпоративні права російських банків і активи у вигляді права вимоги. Другий — 6 жовтня 2023 року, коли здебільшого вилучалось рухоме майно, яке на сьогодні може приносити користь під час ведення воєнних дій.

Вплив на господарську діяльність

Другий механізм — стягнення в дохід держави за рішенням суду відповідно до закону «Про санкції». На сьогодні відповідні спори розглядає ВАКС. Спікер зазначив, що наразі існує приблизно 20 таких справ, за якими майно було вилучено і передано в дохід держави, та розповів про кілька найбільш гучних з них.

Перша й показова — це справа щодо «Ocean Plaza» (№991/1914/23), коли було вилучено частку Аркадія Ротенберга в цьому активі. Справа — дуже давня, тривала, де все почалось з того, що Антимонопольний комітет України відмовив у наданні дозволу російським власникам після анексії Криму, після чого проект був дещо заморожений, а російськи власники шукали шляхи вирішення цієї проблеми через продаж корпоративних прав попереднім власникам та реєстрації своєї частки на номінальних власних зі швейцарським громадянством. Але воєнні реалії пришвидшили розгляд, оскільки можна було чітко відслідкувати, яка частка належить підсанкційній особі. Таким чином частка на сьогодні вилучена, перебуває в управлінні Фонду держмайна і в майбутньому буде доступна для придбання всіма охочими.

Друга справа — Демуринський ГЗК (№991/6606/22) щодо ще одного російського олігарха — Михайла Шелкова. Тут ВАКС доказав, що формальний підхід не працює і не може бути використаний для уникнення санкцій. Як відомо, український і російський бізнес часто користується «послугами» номінальних власників та директорів. Ці активи також були під номінальними власниками. В більшості випадків йшлося про залучення кіпрських юридичних фірм, а хто більш вибагливий — залучав європейських номінальних власників. Але під час розгляду було доведено, що М.Шелков має значний вплив на господарську діяльність відповідного підприємства і таким чином відбулось накладення відповідних санкцій.

Третя справа — не менш значна, але з негативною конотацією — Жежелівський та Хустський кар’єри (справа №991/265/23), які відносять до активів Олега Дерипаски. В першій інстанції було ухвалено рішення про накладення санкцій та вилучення активів, однак під час розгляду справи АП ВАКС відмовила у цьому, оскільки доказів щодо суттєвого впливу на господарську діяльність відповідних підприємств з боку О.Дерипаски не було. Тому даний актив продовжує працювати в Україні.

Д.Дутчак навів у якості прикладу й деяке виключення, яке скоріше є новацією влади. Йдеться про націоналізацію «Сенс Банк». Він був виведений з ринку та придбаний за 1 гривню. Проблемність, за словами адвоката, полягає в тому, що даний банк не був на 100% належний підсанкційним особам і під санкції потрапила велика кількість акціонерів, які не є підсанкційними. «Які наслідки ця дія матиме у майбутньому, ми не знаємо, але, на мою думку, даний механізм не є дієвим», — додав спікер.

Неможливе погодження

Ще один механізм — процес передачі в управління активів у рамках кримінального процесу із залученням АРМА. Д.Дутчак зазначив, що АРМА працює досить давно, але кожен випадок передачі в управління корпоративних прав, — це скандали, суди, невизначеність, і навіть не йдеться про ефективне управління.

Основні проблеми АРМА, на думку спікера, в тому, що з самого початку законодавство встановлює перепони. Будь-які дії управителя, який виграв тендер, отримав корпоративні права в управління, мають погоджуватись із власником. Це від початку — мертва процедура. Адже жоден власник, у якого в рамках кримінального провадження було забрано актив чи корпоративні права, не погодить жодне рішення — призначення директора чи будь-які інші дії.

Сьогодні цю проблему намагаються вирішити шляхом прийняття законопроектів. У ВР є два таких документи, але вони перебувають на розгляді близько 2 років без руху. Суть їх майже однакова — виключити частину, яка вимагає погодження управителя з власником своїх дій у випадку, коли вони є резидентами Російської Федерації та/або Республіки Білорусь.

Ще однією проблемою є питання отримання погодження в конкурентних відомствах. Якщо йдеться про незначний актив з невеликою ринковою часткою, це проходить досить безболісно, швидко і без зайвих питань. Але якщо в транзакції приймають участі гравці із значними ринковими частками, а іноді навіть монополісти, (наприклад, відома справа «Моршинської»), то там виникають суттєві складнощі.

По-перше — тривалість процесу розгляду. Відповідно до діючого законодавства він має тривати 180 днів, але на практиці все відбувається набагато довше. Довгий розгляд може спричинити те, що власники активів будуть вчиняти будь-які дії для того, аби поділити цей актив, вивести його і унеможливити управління ним.

По-друге, немає чітких процедур щодо допуску до активів. Тобто підписання договору і виграш тендеру не гарантує ефективного управління підприємством і зміни директора. В той же час, у процедурах із залученням АРМА є й плюси — це дійсно великий конвеєр з вилучення російських активів, грошей, рухомого та нерухомого майна. В більшості випадків АРМА діє досить ефективно, якщо оминути питання управління корпоративними правами.

Закон і Бізнес