Позовні вимоги власника транспортного засобу про визнання недійсним і скасування акта про примусове відчуження ТЗ та витребування його у військової частини підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, скасовуючи постанову апеляційної інстанції у справі №707/1298/22, інформує «Закон і Бізнес».
Особа звернувся з позовом до військової частини Національної гвардії про скасування акта та витребування майна. Позов мотивував тим, що йому на праві власності належить автомобіль Volkswagen Passat, 2015 р.в., який він передав у користування іншій особі.
Проте у травні 2022 року останній повідомив, що працівники відділу поліції №1 Уманського РУП ГУ НП в Черкаській області, спільно з представниками тероборони Черкаської області безпідставно, із застосуванням сили, без пояснення будь-яких причин незаконно вилучили транспортний засіб з його користування на користь військової частини. Тому позивач просив визнати недійсним акт про примусове вилучення ТЗ та витребування автомобіля у військової частини.
Районний суд у позові відмовив, указавши, що акт про примусове відчуження або вилучення майна не є рішенням військового командування, а його скасування не призведе до відновлення порушеного права позивача.
Своєю чергою, апеляційний суд уважав, що такий спір слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Натомість КЦС зауважив, що залежно від підстави проведення виділяють два види реквізиції: за надзвичайних обставин (ч.1 ст. 353 ЦК) та в умовах воєнного або надзвичайного стану (ч.2 ст.353 ЦК).
Відповідно до ч.2 ст.353 ЦК в умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості.
Право вимагати повернення майна зумовлене наявністю в особи статусу «колишнього» власника. За допомогою такої конструкції законодавець створює передумови для охорони інтересів приватних осіб.
КЦС зауважив, що законодавець визначив юрисдикцію адміністративних судів з розгляду справ про примусове відчуження земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності (стст.350, 351 ЦК). Проте вирішення спорів щодо реквізиції чинним законодавством до адміністративного судочинства не віднесене.
Тому, на думку КЦС, суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про належність цього спору до адміністративної юрисдикції та наявність підстав для закриття провадження у справі.

Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!