Від сумніву до переконання

Як формулювати позовні вимоги та будувати доводи в адміністративних справах

Позовна заява має містити чітку, логічно вивірену структуру, в якій співіснуватимуть її основні елементи. Як не втратити логіку викладу, не допустити поширених помилок та досягти переконливості, розповів суддя у відставці.

Зміст, предмет, підстави

У Вищій школі адвокатури відбувся вебінар «Побудова доводів та аргументів в позовній заяві до адміністративного суду. Характерні помилки при оформленні позову до суду». Спікером заходу виступив адвокат, суддя ВАСУ у відставці, к.ю.н. Олександр Ситников.

Розпочав доповідь спікер із питання обґрунтування позовних вимог. Зміст позовної заяви складається із його предмету та підстав. Предмет позову становить матеріально-правову та процесуально - правову вимогу позивача до відповідача. Під підставою позову розуміються обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги:

фактичні підстави позову — це сукупність юридичних фактів,

правові — вказівка на конкретну норму права, на яких ґрунтується вимога позивача.

Розмір позовних вимог залежить від предмету та підстав. Від визначення предмету спору залежать визначення інших ознак, а також побудова стратегії захисту.

О.Ситников пояснив, для чого потрібно правильно визначати предмет та підстави позову. По-перше, на підставі цього визначення здійснюється розмежування позовів між різними видами судочинства. По-друге, за допомогою елементів позову здійснюється внутрішнє розмежування різних категорій справ в адміністративному судочинстві. Це уможливлює визначити вид провадження, компетенцію суду, предмет доказування, суть позовних та інших вимог, а також встановити межі судового розгляду.

Матеріально-правова вимога повинна містити:

порушені права, свободи або інтереси;

обставини при яких були порушені права;

фіксацію порушення прав певними доказами;

нормативно-правове обґрунтування.

Водночас процесуально-правова вимога має на меті визнання протизаконним порушення прав, свобод або законних інтересів та визначення способу захисту порушених прав.

До фактичних підстав позову належать юридичні факти, які підтверджують:

належність спірного права позивачу;

наявність або відсутність спірних правовідносин між сторонами;

наявність порушення прав, свобод та інтересів позивача;

наявність інших обставин по справі.

Правовими підставами є юридичні норми, якими керується, з яких виходить позивач та правові висновки щодо фактичних підстав позову.

Мотивувальна частина

Друга частина вебінару стосувалась побудови мотивувальної частини позову. О.Ситников нагадав, що встановленню підлягають три види обставин:

обставини (факти), якими підтверджують сторони заявлені вимоги чи заперечення (предмет позову);

обставини, які мають інше значення для розгляду справи;

обставини, які підлягають встановленню при ухваленні судового рішення у справі.

Спочатку проводиться перевірка наявності доказів у клієнта та збір доказів для підтвердження обставин вказаних клієнтом. Поруч із цим відбувається встановлення та пошук обставин, що можуть спростувати можливі доводи відповідача. Потім перевіряються обставини (факти), вказані позивачем, на відповідність дійсним обставинам. Для цього наявні докази у позивача співвідносять з наявними доказами відповідача. Проводиться логічний аналіз фактів (доказів) на наявність хибних підстав (аргументів). На підставі цього формується висновок про дійсність (істинність) встановлених обставин.

О.Ситников також звернув увагу на правила формування обставин у позовній заяві. Існують два способи викладення: хронологічний і тематичний (предметний). Обставини справи викладаються так, як вони встановлені в ході підготовки позову. Щодо кожного окремо взятого факту слід навести засіб доказування, який цю обставину підтверджує. Джерела походження доказів повинні ретельно перевірятися та фіксуватись певними засобами. Будь-які сумніви щодо достовірності ваших доказів та викладених обставин повинні бути усунені та мати матеріальну основу. Ви повинні знайти об'єктивні підстави (обґрунтування) для усунення сумнівів у достовірності доказів. Висновки щодо оцінки обставин повинні були логічними та переконливими, а процес їх формування слід відображати у тексті позовної заяви.

Розглядаючи питання юридичної кваліфікації, спікер навів алгоритм пошуку та застосування норм права. Спочатку слід провести аналіз норм права з метою застосування або незастосування їх до встановлених правовідносин (пошук та підбір). Наступний крок — це тлумачення (наведення аргументів) норм права, які ви вважаєте необхідним застосувати. Далі — обґрунтування доцільності застосування обраних норм права до встановлених обставин у справі. В результаті надається юридична кваліфікація (висновок щодо застосування норм права).

Доводи та аргументи

Наступна складова, на якій закцентував увагу спікер, це побудова доводів та аргументів у позовній заяві. Насамперед, О.Ситников звернув увагу на відмінності та схожість понять «мотивування» та «обґрунтування».

Мотивування використовується для:

відхилення або врахування доказу (групи доказів);

прийняття або відхилення аргументів;

застосування (незастосування) норм права;

висновків по певним обставинам справи.

Натомість обґрунтування наводиться для:

встановлення обставин;

підтвердження певними фактами;

доведеності певними доказами.

Якщо для обґрунтування метою слугує доведення тверджень (вимог, заперечень) певними фактами, то для мотивування мета – це констатація вже доведених фактів висновками.

Поруч із означеними поняттями, спікер нагадав про зміст «аргументації». За визначенням академіка, д.ф.н., професора Анатолія Конверського, аргументація — це вид інтелектуальної діяльності, в ході якої формується переконання в істинності або хибності довільного положення, а також визначається його оцінка та доцільність як для самого автора, так і для співрозмовника чи аудиторії.

О.Ситников зауважив, що поняття аргументації та доказування близькі, але не тотожні. Для ефективної аргументації доказів замало, необхідно мати силу переконливості. Порядок викладення аргументів залежить від вашої тактики захисту та спірних правовідносин.

Типові помилки

В заключній частині вебінару спікер розглянув характерні помилки при оформленні та подачі адміністративного позову, до яких належать:

— Невірне або неповне зазначення реквізитів сторін, визначених п.2 ч.5 ст. 160 КАС.

— Зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується

— Невідповідність викладення змісту позовних вимог, вимогам ст. 160 КАС:

у позовній заяві зміст позовних вимог взагалі не зазначений;

неконкретизоване (не зазначено) які саме рішення, дії чи бездіяльність оскаржуються;

не визначено вимог щодо кожного з відповідачів;

не визначений спосіб захисту.

О.Ситников звернувся і до прикладів із судової практики. Так, у справі №160/7450/18 (постанова Касаційного адміністративного суду від 15.05.2019) звернули увагу на порядок надання доказів при подачі позовної заяви до суду. А у справі №916/3209/10 (постанова Касаційного господарського суду від 8.07.2021) йдеться про наслідки подання процесуальних заяв із використанням факсимільного відтворення підпису. Натомість справа №580/4024/19 (постанова КАС від 6.10.2021) стосується відсутності у позові ідентифікаційного коду, як підстави для його повернення.

Закон і Бізнес