Коли заповіт може визнаватися недійсним чи нікчемним, нагадала суддя ВС

Абсолютна неспроможність особи на момент вчинення правочину усвідомлювати свої дії встановлюється лише висновком судово-психіатричної експертизи (посмертної).

Про таку позицію Касаційного цивільного суду, висловлену в постанові від 13.01.2021 у справі № 242/61/19, нагадала суддя КЦС Ольга Ступак під час вебінару, інформує «Закон і Бізнес».

За словами доповідача, саме така підстава оскарження заповіту є однією з найтиповіших (ст.225 ЦК). Водночас, суддя зауважила, що іноді у висновках судово-психіатричної експертизи вказують, що встановити стан особи на певний момент неможливо або вона не повною мірою розуміла значення своїх дій. Проте такі висновки не можуть бути підставою для визнання правочину, в тому числі заповіту, недійсним.  

Інша поширена підстава оскарження заповіту — порушення порядку його складання чи відсутність волі заповідача (ст. 1257 ЦК). Суддя звернула увагу, що в першому випадку заповіт є нікчемний з огляду на припис закону, а в другому суд може визнати його недійсним. Отже, в разі порушення порядку складання заповіту треба формулювати вимогу не про його недійсність, а про застосування наслідків нікчемності.

«У такому спорі суд може в мотивувальній частині констатувати нікчемність заповіту, а ефективним способом захисту буде застосування наслідків його нікчемності», — розповіла суддя. Такий висновок міститься в постанові КЦС від 11.11.2020 у справі №756/10183/16‑ц. В ній суд визнав обґрунтованою вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом виключення зі спадкового реєстру запису про реєстрацію заповіту.

У постанові Великої палати ВС від 25.05.2021 у справі №522/9893/17 сформульовано висновок, що посвідчення нотаріусом заповіту не в межах свого нотаріального округу не впливає на форму правочину і не підпадає під ті вимоги про порядок його посвідчення, які містяться в ЦК та тягнуть нікчемність заповіту відповідно до ч.1 ст.1257 ЦК.

Своєю чергою, об’єднана палата КЦС у постанові від 1.03.2021 у справі №473/1878/19 констатувала, що наступний нікчемний заповіт не скасовує попередній. Нікчемний заповіт не створює правових наслідків. Також ОП КЦС вказала, що суд не може зобов’язати нотаріуса вчиняти дії, які безпосередньо належать до його компетенції. Тому суд задовольнив вимогу про скасування відмови нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину, але відмовив у задоволенні вимоги зобов’язати нотаріуса видати відповідне свідоцтво.

Докладніше з практикою КЦС у цій категорії справ можна ознайомитися із презентації О.Ступак.

Вебінар «Мозаїка заповітів: доктрина, судова і нотаріальна практика» організувала ГО «Цивілістична платформа».

Закон і Бізнес