Буває так, що на знак протесту засуджений чи особа, взята під варту в рамках досудового розслідування, оголошують голодування та відмовляється від прийняття їжі. Як бути в такому разі?
25 квітня Кабінет Міністрів України затвердив відповідний Порядок примусового годування та умов тримання засуджених та осіб, взятих під варту, які відмовляються від прийняття їжі.
Міністерству охорони здоров'я доручено розробити i затвердити стандарти щодо процедури проведення примусового годування, а також процедури визначення лікарем такого годування.
Нагадаємо, відповідно до ст. 116 Кримінально-виконавчого кодексу, до засудженого, який заявив про відмову від прийняття їжі, може бути застосовано примусове годування.
Підставою для цього є ухвала суду. Застосування примусового годування без ухвали суду прямо забороняється.
Аби її винести, лікар має попередньо зробити висновок про те, що такому засудженому загрожує значне погіршення стану здоров’я та існує очевидна загроза його життю. Цей висновок має підтверджуватися медичними документами, які містять результати лабораторних, інструментальних та інших необхідних досліджень.
Примусове годування має на меті гуманне ставлення до особи засудженого, його прав, честі і гідності та не допускає будь-якого приниження чи тортур стосовно такого засудженого.
Начальник установи виконання покарань при встановленні факту відмови засудженого від прийняття їжі повинен скласти акт про відмову від прийняття їжі, у якому зазначити причини такої відмови, та протягом однієї доби:
письмово поінформувати прокурора, який здійснює на відповідній території нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян;
повідомити членів сім’ї (за наявності) засудженого, крім випадків, якщо це спеціально заборонено засудженим, про що такий засуджений у письмовій формі повідомляє начальника установи виконання покарань;
у разі відмови неповнолітнього від прийняття їжі - додатково повідомити законного представника та відповідні служби у справах дітей незалежно від бажання неповнолітнього і в разі обґрунтованості зазначених причин негайно вжити заходів щодо задоволення законних вимог такої особи.
Засуджений, який відмовився від прийняття їжі, з моменту встановлення такого факту має перебувати під постійним наглядом лікаря.
Лікар несе персональну відповідальність за правильність та своєчасність визначення виду примусового годування. Кожен випадок застосування примусового годування засудженого здійснюється у присутності лікаря.
Під час підготовки висновку лікар, зважаючи на стан здоров’я засудженого, визначає вид примусового годування.
Видами примусового годування є:
1) годування через назогастральний зонд за допомогою лійки;
2) годування через назогастральний зонд краплинно;
3) годування через назогастральний зонд за допомогою шприца Жане;
4) годування з ложки;
5) годування за допомогою напувальниці;
6) годування через гастростому.
Начальник установи виконання покарань невідкладно інформує Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо прийняття судом рішення про примусове годування засудженого.
Примусове годування є крайнім заходом для збереження життя засудженого і не може бути застосовано у випадках, якщо відмова від прийняття їжі більше не становить загрози його життю або засуджений заявив про своє бажання добровільно вживати їжу.
Аналогічні за змістом норми, але стосовно особи, взятої під варту, містить стаття 11 Закону «Про попереднє ув'язнення».
.
Матеріали за темою
На чому заробляють ув’язнені в Німеччині
23.01.2024
Місця несвободи оптимізуватимуть по-новому
12.10.2022
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!