Коли погодинна оплата послуг адвоката є несправедливою — Суд ЄС

Умова договору про надання правових послуг, яка встановлює їх вартість на основі погодинної оплати, підпадає під дію директиви Ради 93/13/ЕЕС про несправедливі умови в споживчих договорах.

Таке тлумачення ст.4(2) директиви Ради 93/13/EEC від 5.04.1993 про несправедливі умови в споживчих договорах (зі змінами, внесеними директивою 2011/83/ЄС) надав Суд ЄС, інформує «Закон і Бізнес».

Приводом для цього стало звернення Верховного суду Литви щодо тлумачення низки положень згаданої директиви. У рішенні від 12.01.2023 у справі C‑395/21 Суд ЄС також зазначив, що ст.4(2) директиви 93/13 (зі змінами) необхідно тлумачити так, що умова договору між адвокатом і споживачем про надання юридичних послуг, яка встановлює ціну цих послуг на основі погодинної ставки, без надання споживачеві до укладення договору інформації, яка дозволяє йому прийняти зважене рішення з повним знанням економічних наслідків укладення цього договору, не задовольняє вимозі бути складеною простою зрозумілою мовою за змістом цього положення.

Водночас, ст.3(1) директиви 93/13 (зі змінами) потрібно тлумачити як таку, що умова договору про надання юридичних послуг, яка встановлює ціну цих послуг на основі погодинної ставки і, отже, підпадає під основний предмет цього договору, не може вважатися несправедливою лише на тій підставі, що вона не відповідає вимозі зрозумілості, викладеній у ст.4(2) цієї директиви, якщо тільки держава-член, національне законодавство якої застосовується, відповідно до ст.8 цієї директиви прямо не передбачила класифікацію як несправедливої умови саме на цій підставі.

Також Суд ЄС констатував, що ст.6(1) і ст.7(1) директиви 93/13 (зі змінами) мають тлумачитися як такі, що не перешкоджають національному суду, якщо договір між адвокатом і споживачем про надання юридичних послуг не може продовжувати існувати після визнання умови несправедливою, яка встановлювала ціну послуг на основі погодинної ставки, а ці послуги вже надано, до відновлення ситуації, в якій споживач перебував би за відсутності цієї умови, навіть якщо в результаті продавець або постачальник не отримує жодної винагороди за надані послуги. Якщо недійсність договору в цілому призвела б до особливо несприятливих наслідків для споживача, які повинен встановити суд, ці положення не перешкоджають національному суду виправити недійсність цієї умови шляхом заміни її додатковим положенням національного законодавства або положенням національного законодавства, що застосовується за взаємною згодою сторін цього договору.

З іншого боку, Суд ЄС зауважив, що ці положення перешкоджають національному суду замінити несправедливу умову, яка була визнана недійсною, судовою оцінкою рівня винагороди, яка підлягає сплаті за ці послуги.

Закон і Бізнес