Громадян урівняли із державою у праві на оскарження— рішення КС

Унеможливлення апеляційного оскарження ухвали про залишення без задоволення заяви, поданої порядком ст.383 КАС, суперечить принципу верховенства права та рівності учасників процесу.

Такого висновку дійшов другий сенат Конституційного Суду в рішенні від 1.03.2023 №2-р(ІІ)/2023, інформує «Закон і Бізнес».

Автор конституційної скарги просив КС перевірити на відповідність Конституції приписи ч.1 ст.294, ч.6 ст.383 Кодексу адміністративного судочинства. Адже ними не встановлено право на апеляційне оскарження ухвали про відмову у задоволенні заяви, поданої в порядку ст.383 КАС. На думку заявника, це є проявом законодавчої дискримінації, оскільки рішення, ухвалене на користь держави, апеляційному оскарженню не підлягає, а протилежне може бути оскаржено.

Згідно з цією статтею позивач, на користь якого ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Але якщо суд не встановить обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, він залишає таку заяву без задоволення, і така ухвала не підлягає оскарженню.

У рішенні №2-р(ІІ)/2023 КС зауважив, що для забезпечення права особи на судовий захист в адміністративному судочинстві законодавець повинен запровадити такий юридичний механізм, за якого особа не перебуватиме в гіршому процесуальному становищі порівняно з державою в особі органів державної влади, а також іншими органами публічної влади. Тобто матиме реальну процесуальну можливість захистити і поновити свої порушені права, свободи та інтереси, зокрема, завдяки наявності потрібного обсягу права на судовий захист.

Натомість, судовий захист та поновлення прав, свобод, інтересів особи, що зазнали порушення внаслідок ухвалення рішень, учинення дій або бездіяльності органами публічної влади, їх посадовими і службовими особами, неможливий без забезпечення виконання судового рішення, ухваленого на користь особи.

Проаналізувавши оспорювані приписи, Суд дійшов висновку, що законодавець, не встановивши для особи-позивача права оскаржити апеляційним порядком ухвалу суду про залишення без задоволення заяви, поданої порядком ст.383 Кодексу, не виконав головного обов’язку, покладеного на нього приписами ч.2 ст.3 Конституції. Адже не забезпечив права особи на судовий захист та гарантій його реалізації, як-от: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, право на апеляційний перегляд справи, обов’язковість судового рішення.

З огляду на це, КС констатував, що приписи ч.1 ст.294, ч.6 ст.383 КАС у частині, що унеможливлює апеляційне оскарження ухвали суду про залишення без задоволення заяви, поданої порядком ст.383 кодексу, не відповідають ч.2 ст.3, ч.1 ст.8, чч.1, 2 ст.55, ч.5 ст.125, пп.1, 8, 9 ч.2 ст.129 та ст.129¹ Конституції. Відповідно, вони втрачають чинність із дня ухвалення цього рішення.

Суддя-доповідач у цій справі — Сергій Головатий.

Закон і Бізнес