Що на меті у заявника?

Установлення факту смерті військовослужбовця за відмови РАЦС, на ТОТ та на підставі сповіщення

Встановлення факту смерті, особливо військовослужбовця, має низку юридичних наслідків. У його родини виникає чимало прав, а у держави — обов’язок. Тож мета заявника для суду відіграє вирішальне значення на тлі спрощених процедур встановлення цього факту.

Актуальність сьогодення

У Вищій школі адвокатури відбувся вебінар «Встановлення факту смерті (загибелі) військовослужбовця: актуальне законодавство та судова практика». На жаль, актуальність цієї теми у сьогоденні лише набирає обертів. А від встановлення подібного факту залежить набуття багатьох прав у членів родини загиблого, і виникає відповідний обов’язок у держави.

Лектор заходу — адвокат, заступник голови комітету з сімейного права Національної асоціації адвокатів України Лариса Гретченко зауважила, що смерть і загибель вживаються майже як синонімічні слова, але в конкретних обставинах можуть мати собою різні наслідки.

Обов’язок сповіщення про загибель (смерть) військовослужбовців покладається на посадових осіб Збройних Сил України Інструкцією про організацію поховання військовослужбовців, які загинули (померли) під час проходження військової служби (наказ Міноборони від 5.06.2001 №185). Цією ж інструкцією визначено обов’язковий пакет документів, що оформлюється на них.

Інструкція з організації обліку особового складу ЗСУ (наказ Міноборони  від 15.09.2022 №280) серед основних завдань визначає сповіщення сім’ї або близьких родичів загиблого (померлого), зниклого безвісти, захопленого в полон або заручником, інтернованого у нейтральну державу військовослужбовця або працівника про місце, дату, причину (обставини) його загибелі (смерті), зникнення безвісти, захоплення в полон або заручником, інтернування, видача документів, необхідних для призначення пенсії (допомоги) і надання пільг, установлених законодавством.

Дана інструкція також визначає коло посадових осіб, на яких покладається організація обліку особового складу. Загибель (смерть) військовослужбовця підлягає державній реєстрації органом реєстрації актів цивільного стану у встановленому законодавством порядку. Для тих, хто перебуває за кордоном, ця функція покладена на закордонні дипломатичні установи України (посольства, консульства, представництва тощо).

Безповоротні втрати

Загальні втрати особового складу поділяють на безповоротні та тимчасові. Особовий склад, який безповоротно вибув унаслідок загибелі (смерті) та з інших причин, становить безповоротні втрати особового складу. Вони поділяються на бойові безповоротні втрати та інших загиблих (померлих).

До бойових безповоротних втрат належать особи, які:

загинули під час виконання бойового завдання від застосування противником зброї масового ураження чи інших видів зброї,

померли унаслідок поранення, контузії, каліцтва, хвороби та з інших причин під час бойової обстановки, перебування в полоні (заручниках),

загинули унаслідок подій і нещасних випадків під час виконання бойових завдань.

До інших загиблих (померлих) належать особи, які:

померли від захворювання та з інших причин, не пов’язаних з участю в бойових діях,

покінчили життя самогубством,

загинули від необережного поводження зі зброєю, через порушення заходів безпеки, унаслідок позастатутних взаємовідносин, в аваріях, катастрофах та інших випадках, не пов’язаних із виконанням бойових завдань.

Стаття 17 закону «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначає, що державна реєстрація смерті проводиться на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою або рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Підставою для державної реєстрації смерті є:

а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о),

б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о),

в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;

г) рішення суду про оголошення особи померлою;

ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;

д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України в разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;

е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Невідкладний розгляд

Спікер зазначила, що слід також розрізняти оголошення фізичної особи померлою (ст.46 Цивільного кодексу) та встановлення факту смерті (загибелі) (стст.315 та 317 ЦК). Правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин регулюється ст.4 закону від 12.07.2018 №2505-VIII з однойменною назвою.

Важливим в цьому контексті є те, що надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством. Якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, була оголошена померлою, але її місцеперебування, місце поховання чи місцезнаходження її останків не було встановлено, проведення розшуку в розумінні цього закону не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження її останків.

Важливими законодавчими змінами є те, що законом «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України» від 21.04.2022 №2217-IX визначено: будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч.2 ст.9 закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», є недійсним і не створює правових наслідків. Виняток становлять документи, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях» від 1.07.2022, №2345-IX передбачає такий алгоритм дій:

для встановлення факту народження або смерті особи на територіях, де через бойові дії українські лікарні й РАЦСи не можуть видати належні документи, родичі таких осіб можуть звернутися до будь-якого суду;

до суду подаються будь-які документи та свідчення, що можуть підтвердити факт народження або смерті;

такі заяви розглядаються судом невідкладно і безкоштовно, оскільки заявники звільнені від сплати судового збору.

рішення суду надсилаються в РАЦС, де заявники зможуть отримати відповідні свідоцтва.

У постанові Верховного Суду від 27.09.2021 у справі №756/8168/21 зазначається, що положення ст.317 Цивільного процесуального кодексу не вимагають від осіб, які звертаються із заявою до суду про встановлення відповідного факту, подання до суду письмової відмови органу реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів.

Більше того, Касаційний цивільний суд листом від 22.04.2021 №985/0/208-21 на адресу голів апеляційних судів зазначив: «для встановлення фактів народження та смерті вимога місцевих судів про необхідність отримання громадянами письмової відмови в органах державної реєстрації актів цивільного стану не ґрунтується на положеннях чинного законодавства. Заявнику не потрібно звертатися до органів ДРАЦС для отримання відмови у проведенні реєстрації народження, а звертатися одразу безпосередньо до відповідного суду для встановлення фактів народження».

Водночас рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 22.11.2022 у справі №291/1702/22 говорить про те, що сама лише копія сповіщення про загибель військовослужбовця не є документом, на підставі якого проводиться реєстраційна дія.

А от рішення Шевченківського райсуду м.Києва від 9.12.2022 у справі №761/27523/22 свідчить про те, що означені зміни щодо визнання документів, які підтверджують факт смерті, виданих на тимчасово окупованих територіях, таки працюють. У даній справі за позовом сестри судом було встановлено загибель військовослужбовця у м.Маріуполь.

Причинно-наслідковий зв’язок

Л.Гретченко зазначила, що необхідність встановлення факту смерті в судовому порядку пояснюється метою отримати свідоцтво про смерть на підставі судового рішення про встановлення відповідного факту. Наприклад, встановлення факту смерті особи на непідконтрольній території, має юридичне значення, оскільки дозволить здійснити державну реєстрацію його смерті на території України, отримати свідоцтво про смерть, оформити дитині право на отримання пенсії по втраті годувальника, та отримати соціальні виплати, передбачені законодавством України. Висновки щодо застосування норми права у справах про встановлення факту загибелі можна зустріти у постанові ВС від 05.12.2022 у справі №490/6057/19-ц. Але не менш важливим аспектом є встановлення причинно-наслідкового зв’язку між смертю військовослужбовця і воєнними діями (постанова ВС від 05.12.2022 у справі №490/6057/19-ц).

Спікер також озвучила поширені недоліки заяви у випадку залишення її без руху:

у заяві не вказано заінтересовану особу;

відсутня мета встановлення факту;

не надано суду доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини;

не додано відомостей, які б засвідчували факт смерті померлої особи;

не додано медичних чи будь-яких інших документів, які б могли підтвердити факт народження чи смерті.

Відсутність у заяві відомостей щодо мети встановлення факту не дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки. Без мети встановлення факту, суддя не в змозі визначитись із колом осіб, на права чи інтереси яких може вплинути рішення по справі, тобто, із колом заінтересованих осіб.

Наостанок Л.Гретченко поділилась тематичною судовою практикою за заявами про встановлення факту смерті (загибелі) військовослужбовця:

рішення Кіровського райсуду м.Кіровограда від 14.09.2022 у справі №404/4759/22 — про встановлення факту смерті особи під час виконання бойового завдання;

ршення Подільського районного суду м.Києва від 08.08.2022 у справі №758/6460/22 — про встановлення факту загибелі військовослужбовця;

рішення Білогірського  районного суду  Хмельницької області від 18.10.2022 у справі №669/773/22 — про встановлення факту загибелі військовослужбовця внаслідок бойового зіткнення та масованого артилерійського обстрілу в зоні активних бойових дій;

рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 08.09.2022 у справі №201/5915/22 — про встановлення факту смерті на ТОТ, причина смерті — вогнепальне поранення, несумісне з життям;

ухвала Баранівського районного суду Житомирської області від 16.09.2022 у справі №273/1581/22 — про залишення заяви без руху (за відсутності копії акту загибелі військовослужбовця та не зазначення мети встановлення факту смерті).

Закон і Бізнес