Коли обов’язкова частка у спадщині може бути зменшена, пояснив ВС

Для зменшення обов’язкової частки у спадщині позивач має довести, зокрема, відсутність або негативний характер відносин між спадкоємцями та спадкодавцем, неприязні стосунки між ними тощо.

На цьому наголосив Касаційний цивільний суд, залишаючи касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення у справі №757/40264/15-ц — без змін, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі спадкоємиця за заповітом — дочка спадкодавця, просила зменшити удвічі обов’язкову частку його батьків у спадщині. Зазначила, що спадкодавець мав І групу інвалідності, але батьки за ним не доглядали, належним чином не виконували батьківських обов’язків, не підтримували його ані матеріально, ані морально.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову.

Своєю чергою, КЦС зазначив, що право на обов'язкову частку у спадщині врегульовано ст.1241 ЦК. Так, у ч.1 цієї статті передбачено, зокрема, що непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом. Тобто, свобода спадкового розпорядження обмежується правом осіб, які закликаються до спадкування, незалежно від волі спадкодавця, в силу прямої вказівки закону.

Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК розмір обов’язкової частки може бути зменшений судом з урахуванням відносин між спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. Зокрема, у разі тривалої відсутності спілкування між спадкодавцем і спадкоємцем, неприязних стосунків, зумовлених аморальною поведінкою спадкоємця тощо.

Отже, заявляючи вимоги про зменшення розміру обов’язкової частки, позивач повинен довести та підтвердити належними і допустимими доказами підстави такого зменшення, Однак, у цій справі такі докази не були надані.

Закон і Бізнес