Про спадщину на ТОТ та інші питання спадкування розповіла суддя ВС

Із введенням в Україні воєнного стану суди дедалі частіше стикаються зі спорами щодо визначення місця відкриття спадщини. Інколи від цього залежить, хто зі спадкоємців є таким, що прийняв спадщину.

На це звернула увагу суддя Касаційного цивільного суду Ольга Ступак, під час лекції «Питання, пов’язані з визнанням свідоцтва про право на спадщину недійсним, у практиці Верховного Суду», інформує «Закон і Бізнес».

Вона зауважила, що під час воєнного стану внесено зміни в частині регулювання спадкових відносин, що викликає багато питань. Адже деякі із цих змін справді нетипові. Проте орієнтиром судової практики залишається ефективний захист прав громадян.

Так, під час розгляду спорів щодо визначення місця відкриття спадщини суди мають досліджувати та встановлювати фактичне місце проживання спадкодавця на момент смерті й фактичне місце проживання його спадкоємців. Й вже з огляду на це визначати, чи прийняли спадкоємці спадщину в порядку ч.3 ст.1268 ЦК. Місце реєстрації в цьому разі не є визначальним.

Наприклад, у справі №638/4895/15-ц позивач просив суд визначити йому додатковий строк на прийняття спадщини, розташованої на окупованій території. Суди відмовили в цьому, оскільки спадкоємець уже мав відповідні документи на майно, оформлені на окупованій території (АР Крим).

У постанові від 15.06.2022 ВС не погодився з такими мотивами відмови, вказавши, що положення закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» чітко встановлюють порядок прийняття спадщини в разі, якщо останнім місцем проживання спадкодавця є ТОТ. Вони надають право спадкоємцям, виконавцям заповіту, кредиторам спадкодавця та іншим особам реалізувати свої права щодо спадкового майна на території України в загальному порядку.

О.Ступак нагадала, що порядок визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним врегульовано ст.1301 ЦК. Згідно з нею свідоцтво визнається недійсним за рішенням суду з різних підстав, основною з яких є те, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування. Серед іншого, причинами для визнання свідоцтва недійсним можуть бути визнання недійсними інших документів (заповіту, відмови від спадщини, свідоцтва про шлюб), а також порушення прав інших осіб тощо.

Найпоширенішою підставою є порушення у зв’язку з видачею свідоцтва права на спадщину інших осіб. Типовою є ситуація, коли один зі спадкоємців пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини (постанова від 29.06.2022 у справі № 383/258/21). Тоді суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини, що створює правові підстави для оспорення свідоцтва, виданого раніше іншому спадкоємцю, який не погодився на внесення змін до нього.

Стосовно особливостей обрахунку обов’язкової частки у спадщині О.Ступак нагадала на прикладі справи №170/581/21, що у ч.1 ст.1241 ЦК визначено коло осіб, які мають право на таку частку. При визначенні розміру обов’язкової частки враховується все спадкове майно: як заповідане, так і те, що не охоплене заповітом (зокрема, речі звичайної домашньої обстановки та вжитку).

Крім того, суддя звернула увагу на те, в яких випадках особу може бути визнано такою, що має право на обов’язкову частку у спадковому майні. Наприклад, у справі №159/4322/14 суд постановив, що особа має право на частку через інвалідність з дитинства. Станом на день відкриття спадщини позивачка була непрацездатною через стан свого здоров’я, що було підтверджено відповідним органом ретроспективно.

Детальніше із практикою ВС щодо розгляду спадкових спорів можна ознайомитися з презентації О.Ступак.

Вебінар «Свідоцтво про право на спадщину: видача, внесення змін, визнання недійсним» був організований ГО «Цивілістична платформа».

Закон і Бізнес