Про особливості державного фінансового контролю — в огляді ВС

У разі незгоди з результатом внутрішнього фінансового аудиту та рекомендаціями аудиторського звіту позов не може бути поданий без застосування адміністративного оскарження вимог аудиторського звіту.

На це звернув увагу Касаційний адміністративний суд у справі №420/6719/18, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі досліджувалося питання можливості оскарження військовою частиною результатів внутрішнього аудиту безпосередньо до суду, тобто без проходження процедури адміністративного оскарження.

КАС зауважив, що у разі незгоди керівників підконтрольних суб’єктів, відповідальних за діяльність чи керівників вищих за підпорядкованістю органів військового (господарського) управління з наданими за результатами виконання аудиторських завдань рекомендаціями вони в установленому порядку доповідають про це міністру оборони. Останній приймає рішення про необхідність виконання рекомендацій або бере на себе ризик їх невиконання.

Також в огляді судової практики КАС наведені й інші правові позиції у спорах, пов’язаних зі здійсненням державного фінансового контролю (за період із 1.01.2020 до 1.09.2022).

Так, у справах зі спорів, що виникають під час державного фінансового контролю через проведення фінансового аудиту та інспектування, наведено, зокрема, висновки про:

відсутність у приписах вимоги органу фінансового контролю зобов’язального характеру щодо відшкодування визначеної в ній суми збитків;

протиправність обмеження права контрольно-ревізійного органу на проведення зустрічних звірок під час здійснення ревізії основного об’єкта перевірки;

вимогу контрольно-ревізійного органу;

визначення вартості платних медичних послуг, які надаються стороннім особам бюджетною установою.

У справах зі спорів, що виникають під час державного фінансового контролю при здійсненні уповноваженим суб’єктом владних повноважень перевірки дотримання суб’єктами господарювання вимог законодавства у сфері публічних закупівель, звернено увагу, серед іншого, на:

перелік кваліфікаційних критеріїв процедури закупівлі;

розбіжності між договором про закупівлю і його проектом;

визначення поняття «замовник» у розумінні закону «Про публічні закупівлі»;

відмінності змісту тендерної документації та укладеного згодом правочину, які в розумінні ч. 4 ст. 36 закону «Про публічні закупівлі» не можна кваліфікувати як порушення;

обов’язковість конкретизації Держаудитслужбою заходів, які має вжити замовник, щоб усунути виявлені під час моніторингу процедури закупівлі порушення, і визначення способу усунення цих порушень.

Закон і Бізнес