Голова ДСАУ Руслан Кирилюк:

«Я завжди готовий обговорювати та втілювати в життя конструктивні пропозиції»

Інноваційні технології дедалі частіше стукають у двері храмів Феміди. Адже сьогодні інформатизація судової системи — ключ до якісного та оперативного здійснення правосуддя. ДСАУ докладає максимум зусиль, аби полегшити життя володарів мантій, учасників судового процесу та зекономити бюджетні кошти, спрямувавши їх на інші потреби. Ми поцікавились у керманича судової адміністрації, як сьогодні працюють нововведення: система відеоконференцзв’язку, соцмережа «Феміда» та проект «Електронний суд». Руслан Іванович розповів про все, що вдалося здійснити, і про плани на майбутнє.

«До критики й подяк намагаюся ставитися філософськи»

— Руслане Івановичу, чи вдалося ДСАУ за 2,5 року стати другом для судової системи, на належному рівні здійснювати організаційне забезпечення діяльності третьої гілки влади?

— Закон «Про судоустрій і статус суддів» змінив статус ДСАУ, яка стала органом у системі судової влади, підзвітним з’їзду суддів. Це визначило вектор розвитку та принципи, на яких ми будували свою роботу впродовж 2,5 року.

Новий статус усунув конфлікт інтересів, який існував у діяльності ДСАУ: з одного боку, потрібно було створювати умови для функціонування судів та діяльності суддів, а з другого — реалізовувати політику органів виконавчої влади. Природна суперечність між цими завданнями випливає із сутності принципу поділу влади, закріпленого Конституцією.

Сьогодні в ДСАУ спільні завдання та інтереси з іншими органами судової системи, тому ми, безпереч­но, друзі.

Спрямовуємо свої зусилля на розвиток судової системи. Серед першочергових завдань такі:

зміцнення гарантій фінансування судової системи;

покращення інфраструктури, насамперед, стану приміщень;

запровадження програми навчання судових адміністраторів з використанням кращого міжнародного досвіду;

удосконалення інструкцій із судового діловодства, системи статистичної звітності та відповідного програмного забезпечення;

розробка законодавчих пропозицій і відповідних процедур з метою позбавлення суддів функцій, не пов’язаних із безпосереднім здійсненням правосуддя, зокрема, шляхом зміни статусу помічників суддів і запровадження системи їх добору та навчання;

інші завдання, визначені Стратегічним планом розвитку судової влади.

Щоправда, інколи доводиться приймати й непопулярні рішення. Людина взагалі схильна з осторогою ставитися до змін, а судді ще й за своїм світоглядом є консервативними, і ця риса справді є необхідною для здійснення правосуддя. Будь-які новації в судовій системі сприймаються неоднозначно.

Скільки було критики нового закону «Про судоустрій і статус суддів»! Особисто мені запам’яталася фраза одного із суддів: «Діти судової реформи хочуть подивитися в очі її батькам». І це було сказано, незважаючи на участь багатьох суддів у підготовці законопроекту, на численні обговорення, коментарі та зауваження, які надходили з усіх регіонів України.

Майже всі положення закону піддавалися критиці: і зміна порядку добору суддів, і зміна статусу голів судів, і запровадження автоматизованої системи, і новий статус керівника апарату суду, і новий порядок оплати праці суддів тощо. Навіть щодо закону «Про судовий збір», ідею прийняття якого суддівська спільнота підтримувала протягом багатьох років, після набрання ним чинності почали лунати заклики про скасування. А вже сьогодні практично ні в кого не виникає сумнівів у необхідності цих актів.

Перебуваючи в епіцентрі інколи діаметрально протилежних позицій, думок та побажань, ми не маємо іншого виходу, як знаходити об’єктивні критерії для прийняття рішень. Найперший з них — інтереси судової системи в цілому. Своїм підлеглим у складних ситуаціях я раджу ставити собі запитання: «Чи сприятиме таке рішення ефективному використанню ресурсів судової системи?»

— 22 лютого відбувся ХІ з’їзд суддів, на якому делегати говорили про досягнення та проблеми судової влади. Ви виступили зі звітом. Скажіть, чи підходили до вас на з’їзді судді з проханням посприяти у вирішенні тих чи інших питань? Чи дякували за проведену ДСАУ роботу?

— Звичайно, підходили, як і під час інших заходів за участю суддівської спільноти. Багато учасників з’їзду займають адміністративні посади, тому саме на їхніх плечах лежить основний тягар організаційного забезпечення судів. З керівниками судів мені спілкуватись і найважче, тому що в них найбільше проблем, які потрібно вирішувати, і найлегше, оскільки ми з ними розмовляємо однією мовою, маємо спільні проблеми. Із суддями, які не мають досвіду роботи на керівній посаді, спілкуватися складніше. Вони, як правило, дивляться на проблеми організаційного забезпечення під іншим кутом, вужчим, і озвучують здебільшого власні проблеми.

Проте таких розмов на з’їзді було небагато, оскільки голови судів мають змогу спілкуватися зі мною в будь-який час і по телефону, й особисто.

До критики й подяк намагаюся ставитися філософськи, адже, як влучно сказав Джон Кеннеді, «у перемоги багато батьків; поразка ж, як правило, сирота».

Інша справа, коли точиться відкрита дискусія, висуваються альтернативні варіанти, нехай навіть з обгрунтуванням неправильності моїх дій, пропонуються конкретні кроки для розвитку судової системи. Я завжди готовий обговорювати та втілювати в життя конструктивні пропозиції.

«Зроблені серйозні кроки в напрямку поліпшення фінансових гарантій діяльності судової системи»

— ХІ з’їзд суддів вирішив: ДСАУ повинна вживати необхідних заходів для поліпшення організаційного забезпечення діяльності органів судової влади, підвищення рівня фінансування судової системи, забезпечення належних умов діяльності судів. Якими будуть ваші кроки?

— Останнім часом зроблені серйозні кроки в напрямку поліпшення фінансових гарантій діяльності судової системи. Розмір суддівської винагороди встановлено на рівні закону. Всі кошти судового збору спрямовуються на фінансування судової системи. Завдяки цьому виникає менше проблем при формуванні бюджету в частині оплати праці суддів, забезпеченні комунальних та інших поточних видатків. З’явилися ресурси для видатків розвитку. Водночас критично низьким залишається рівень оплати роботи працівників апарату суду. На сьогодні, на мою думку, ця проблема є найгострішою та створює найбільшу загрозу для функціонування судової системи.

Видатки на заробітну плату працівників апарату є ахіллесовою п’ятою судового бюджету. Оскільки законодавчі гарантії рівня їх оплати праці відсутні й істотну частину окладів становлять стимулюючі виплати, які можуть коливатися залежно від загального розміру видатків, саме в цій частині найважче відстоювати бюджетний запит. Розмір цих видатків залежить не від певних правил, а від економічної доцільності, яка визначається органами виконавчої влади.

З метою розв’язання цієї проблеми ще у 2011 р. ми розробили законопроект, який передбачає закріплення гарантій оплати праці працівників апарату суду. На жаль, він не був підтриманий органами виконавчої влади.

На останньому з’їзді суддів ми знову порушили це питання, і відповідне рішення було прийняте. Нині за дорученням Прем’єр-міністра звернення з’їзду розглядається профільними міністерствами.

Відразу після прийняття закону «Про Державний бюджет України на 2013 рік» ми звернулися до Міністерства фінансів з листом, в якому обгрунтували необхідність збільшення видатків на оплату праці суддів та працівників апарату суду на 2,2 млрд грн. Також звернулися до Президента з проханням дати Уряду відповідне доручення із цього питання. З’їзд суддів прийняв рішення про необхідність порушення цього питання перед Кабміном. Ураховуючи гостроту проблеми, ми зосередимо свої зусилля передусім на її вирішенні.

Крім того, цього року завершуємо встановлення систем відеоконференцзв’язку в усіх судах України. До кінця року плануємо забезпечити добудову об’єктів незавершеного будівництва з високим ступенем готовності (а таких налічується близько десяти). Також у судах почався процес заміни гратованих загороджень на загородження з органічного скла.

— З’їзд суддів схвалив Стратегічний план розвитку судової влади України на 2013—2015 рр. Як ви вважаєте, чи завдання, поставлені в ньому, реально виконати? Що для цього необхідно?

— Однією з вимог до Стратегічного плану була реалістичність поставлених цілей. Окрім визначення місії, ключових цінностей та першочергових цілей, що стоять перед судовою владою, він складається з низки конкретних завдань у таких сферах:

зміцнення незалежності суддів та самостійності судів;

покращення стану фінансування та ефективне використання ресурсів;

чесність у здійсненні правосуддя;

покращення доступу до правосуддя;

використання інноваційних технологій та вдосконалення судових процедур;

професіоналізм і процес його постійного вдосконалення;

довіра суспільства.

Головним ризиком, який може вплинути на виконання плану, є ризик дефіциту фінансових ресурсів. Однак при збереженні нинішньої структури бюджету судової влади й розв’язанні проблеми з оплатою роботи працівників апарату суду за рахунок коштів загального фонду держбюджету ті завдання, які стоять перед ДСАУ, будуть виконані.

У разі ж консолідації зусиль судів усіх рівнів і кожної юрисдикції, органів суддівського самоврядування та ДСАУ ми зможемо зробити набагато більше, ніж передбачено планом.

— Розкажіть, на якому етапі вирішення «штрих-кодового» питання. Адже судді побачили в запровадженні в місцевих та апеляційних судах обов’язкового унікального штрих-коду процесуальних документів порушення таємниці нарадчої кімнати.

— Введення обов’язкового штрих-кодування документів було запроваджене за ініціативою представників адміністративної юрисдикції з метою спрощення та прискорення процедури реєстрації справ, пошуку інформації в автоматизованій системі документообігу. Ініціатива була зумовлена надходженням до апеляційних адміністративних судів величезної кількості так званих соціальних справ. Штрих-кодування виявилося доцільним і в судах інших юрисдикцій: крім полегшення роботи працівникам апарату суду, запровадження такого механізму сприятиме й більш оперативному та своєчасному надсиланню актів до Єдиного державного реєстру судових рішень. Так, за січень 2013 р. лише 25% рішень були надіслані до реєстру із затримкою більше тижня від дати ухвалення. А в лютому — тільки 18% (а це на 31% менше порівняно з груднем 2012-го, коли обов’язкового штрих-кодування документів не було). У березні цього року лише 13% рішень унесено до реєстру із затримкою понад тиждень.

Питання щодо порушення таємниці нарадчої кімнати вирішено шляхом запровадження в автоматизованій системі документообігу режиму «Доступ до чернеток». Він унеможливлює доступ до проекту (чернетки) документа без дозволу особи, що його створила.

Під час роботи над документом суддя зможе змінювати список осіб, які мають доступ до конкретної чернетки, тобто права доступу можна буде надавати практично на кожен окремий документ, що перебуває в такому статусі.

До речі, жодного повідомлення про порушення таємниці нарадчої кімнати у зв’язку із запровадженням штрих-кодування ми не отримали.

Також Державною судовою адміністрацією розроблено проект нової редакції інструкції з діловодства в загальних судах. Проект розміщено на порталі судової влади, а судам і органам суддівського самоврядування запропоновано надати свої пропозиції та зауваження. З аналогічною пропозицією ми звернулися також до профільних вищих навчальних закладів. Ми намагаємося залучити до роботи над інструкцією весь інтелектуальний потенціал судової системи і наукової спільноти. До речі, найпершою долучилася до цієї роботи Рада суддів загальних судів, яка дуже оперативно надала свої пропозиції.

З Вищим адміністративним судом України створено спільну робочу групу для розробки інструкції з діловодства в адміністративних судах.

Інструкція з діловодства в господарських судах всіх інстанцій уже затверджена за погодженням з Вищим господарським судом України. Це перша єдина інструкція з діловодства для трьох судових інстанцій відповідної юрисдикції.

«Обмін документами в електронному вигляді — об’єктивна реальність, що вже настала»

— У звіті про роботу ДСАУ зазначається, що 2012-ий став роком інформатизації в судах. Розкажіть, будь ласка, як працює пілотний проект «Електрон­ний суд». З якими проблемами стикаються суди, які є його учасниками? Які позитивні сторони вони знайшли в проекті?

— Пілотна частина проекту практично завершена. Наступним кроком буде поширення цього досвіду на всі суди України, які матимуть змогу направляти електронні копії процесуальних документів всім учасникам процесу.

На жаль, у пілотному проекті взяло участь набагато менше учасників, ніж ми сподівалися, тому існує ризик того, що не вдалося виявити всі можливі проблеми при використанні нового функціоналу програми. Однак основні функції працюють стабільно, і це дозволяє нам рухатися вперед.

Незважаючи на певну інертність як учасників судових справ, так і судів, я переконаний, що обмін документами в електронному вигляді — об’єктивна реальність, що вже настала, і з кожним днем ми будемо це відчувати дедалі виразніше.

Відправлення електронних документів сторонам, на мою думку, стане звичною справою вже протягом наступного року, можливо, двох.

Складнішим є питання з поданням документів у електронному вигляді учасниками процесу. Це більш далека перспектива, але ми повинні бути готовими й до неї. У наш час високих технологій усе змінюється дуже швидко.

— Останнім часом представники суддівської спільноти нечасто згадують про автоматизовану систему документообігу суду. Невже її нарешті вдалося вдосконалити й у судів більше не виникає проблем з її застосуванням?

­ Я б сказав, що до неї нарешті звикли. Крім того, у минулому році було запроваджено нові програмні продукти, що забезпечують функціону­вання автоматизованої системи. Нове програмне забезпечення розроблено програмістами державного підприємства «Інформаційні судові системи» й перебуває в державній власності.

Такий підхід дозволив нам позбутися плати за використання комерційних програмних продуктів і одночасно сприяв істотному покращенню комунікації між програмістами та користувачами.

Впровадження будь-якого програмного забезпечення є справою непростою, навіть якщо воно розроблене світовими лідерами ринку, які мають незрівнянно більше ресурсів і досвіду, ніж наше державне підприємство.

Ми змушені були змиритися з постійними випусками нових версій, щоб забезпечити належну роботу програми. При цьому потрібно було оперативно реагувати й на зміни процесуального законодавства. Достатньо згадати новий Кримінальний процесуальний кодекс.

Однак у цьому році я орієнтую адміністратора системи на прискорення роботи програми й поліпшення її зручності для користувачів.

Упродовж 2013 р. планується здійснити заходи щодо подальшого вдосконалення та розвитку автоматизованої системи документообігу суду, які передбачають формалізацію процесів документообігу, запровадження підсистеми генерації звітів користувача та механізму формування аналітичних таблиць, розроблення базових механізмів веб-доступу до системи документо­обігу суду, забезпечення суддів електронними засобами для доступу до системи документообігу, надсилання сторонам процесу СМС-повідомлень про дату та час проведення судових засідань.

Багато залежить і від стану забезпечення судів сучасною комп’ютерною технікою. Завдяки судовому збору, починаючи з минулого року ми підтримуємо стійку тенденцію до поліпшення ситуації з необхідним обладнанням в судах.

«У 2013 р. системи відеоконференцзв’язку будуть установлені в усіх судах України»

— Чи звикли суди до системи відеоконференцзв’язку? Що змінилося після її запровадження? В яких судах вона може бути впроваджена цього року?

— Незважаючи на те що система відеоконференцзв’язку встановлена в багатьох судах, рівень її використання, на жаль, поки що залишається недостатнім. З близько 200 судів, які обладнані системою, активно її використовують одиниці. Лідерами є Апеляційний та Печерський районний суди м.Києва.

Маємо вже й міжнародний досвід. Так, Солом’янський районний суд м.Києва з метою виконання судового доручення провів сеанс відеоконференцзв’язку із судом м.Тель-Авіва. У 2013 р. системи відеоконференцзв’язку будуть установлені в усіх судах України.

— Які проблеми існують у функціонуванні ЄДРСР? Як ДСАУ планує їх вирішувати? Чи задоволені суди та сторони роботою ЄДРСР?

— У 2012 р. фахівці ДП «Інформаційні судові системи» розробили та впровадили нове програмне забезпечення ЄДРСР. Як і програмне забезпечення автоматизованої системи документообігу суду, воно перебуває в державній власності. При цьому поліпшено інтерфейс та можливості пошуку рішень у реєстрі.

Для забезпечення виконання вимог чинного законодавства щодо своє­часного та повного внесення рішень до ЄДРСР, ДСАУ разом з адміністратором реєстру — ДП «Інформаційні судові системи» — здійснюють постійний моніторинг можливих перешкод та упущень. Уживаються відповідні заходи для усунення проблем. Якщо потрібно, ми ініціюємо зміни в законодавстві. Також постійно оновлюємо технології ведення бази даних реєстру. Сьогодні не всі суди повною мірою та належним чином використовують автоматизовану систему документообігу для наповнення реєстру рішеннями.

Непоодинокими є випадки надсилання до реєстру рішень із зазначенням пізнішої дати ухвалення акта, аніж поточна, та з відсутністю номера справи, що мав би зазначатися в електронній інформаційній картці, яка додається до кожної електронної копії рішення.

Проблемою залишаються помилкове надсилання судами до реєстру електронних копій рішень з допущеними помилками непроцесуального характеру та неврегульованість процедури обмеження доступу до таких рішень.

База даних ЄДРСР містить понад 28 млн рішень, що призвело до критичного зростання її розміру. Тому актуальним стає питання поділу її на окремі частини — оперативну (з можливістю швидкого доступу до рішень) та архівну, де б містилися акти, ухвалені більш ніж 5 років тому, пошук яких можливо було б здійснювати за окремими запитами.

Вселяє оптимізм тенденція більш оперативного наповнення реєстру, що простежується протягом останніх 3 місяців.

«Феміда» — це перш за все віртуальний майданчик для неформального спілкування фахівців»

— З якою метою була створена Єдина база даних електронних адрес, номерів факсів (телефаксів) суб’єктів владних повноважень? Чи довела вона свою доцільність та ефективність? Які проблеми виникають з її наповненням, функціонуванням?

— Ця база створена для того, щоб адмінсуди мали можливість направляти виклики та повідомлення суб’єктам владних повноважень за допомогою електронних, а не поштових засобів зв’язку. Такий обмін інформацією більш оперативний, до того ж економляться державні кошти.

Проте аналіз стану інформації, яка міститься в базі даних, засвідчив її незадовільне наповнення. Так, станом на 1 січня 2013 р. кількість зареєстрованих суб’єктів владних повноважень становила 12% від загальної кількості.

Аби виправити ситуацію, ДСАУ розробила проект нової редакції Положення про Єдину базу даних електронних адрес, номерів факсів (телефаксів) суб’єктів владних повноважень. Суть змін полягає в тому, що адміністратор автоматизованої системи документообігу самостійно створюватиме електронні поштові скриньки суб’єктам владних повноважень з подальшим наданням їм доступу. З одного боку, це сприятиме стовідсотковому наповненню бази даних, а з другого — забезпечить можливість отримання судами підтвердження про надходження електронного повідомлення адресату. Такий механізм дозволить у подальшому розширити можливості використання електронного документообігу при взаємодії судів та інших органів влади й забезпечить інтеграцію бази до системи «Електронний суд».

— Чи виправдала своє існування та призначення соціальна мережа «Феміда»? Що нового плануєте зробити для інформатизації судів у цьому та наступних роках?

— Мережа «Феміда» була впроваджена на базі технологій соціальних мереж веб-порталу судової влади для обміну думками на тематичних форумах, створення інформаційних повідомлень, використання загального документообігу, ведення власного блогу. Сьогодні в мережі зареєстрований 2291 користувач. Це не тільки судді та працівники апарату судів, ДСАУ та її теруправлінь, а і юристи, науковці, викладачі, експерти, журналісти, які цікавляться судовою реформою, вдосконаленням роботи судової системи, іншими правовими питаннями. Для нас «Феміда» — це перш за все віртуальний майданчик для неформального спілкування фахівців, який дозволяє кожному користувачеві в режимі он-лайн обмінюватися інформацією, обговорювати різноманітні теми в галузі юриспруденції, висловлювати свої думки, ідеї та правові позиції з питань, що є предметом дискусій.

Робоча група з питань інновацій при ДСАУ активно використовує можливості «Феміди» у своїй роботі для обговорення між її членами, які перебувають у різних куточках країни, актуальних питань.

Користувачі мережі вже створили 38 тематичних груп і підгруп, зокрема з метою обговорення Стратегічного плану розвитку та опрацювання відповідного плану дій, розроблення стандартів функціонування суду, впровадження системи «Електронний суд», удосконалення системи статистики, фінансування судів тощо.

На черзі наступні кроки з інформатизації — завершення обладнання всіх судів України системами відеоконференцзв’язку, запровадження системи «Електронний суд», встановлення в судах інформаційних кіосків, створення можливостей внутрішнього й зовнішнього он-лайн оцінювання діяльності суду на базі методології карток громадянського звітування, розробка системи «Судова аналітика» з метою використання даних різних інформаційних систем судової системи для підвищення ефективності управління ресурсами.

«Ми намагаємося посилити спроможність судових розпорядників підтримувати порядок»

— Чи змінилася ситуація з фінансуванням судової влади порівняно з минулими роками?

— Прогрес протягом останніх років, безумовно, є. Загальний розмір бюджету судів першої та апеляційної інстанцій збільшився з 2,6 млрд до 4,4 млрд грн. (на 70%). Видатки на оплату праці зросли з 2 млрд до 3,3 млрд грн. (на 65%). Поточні видатки збільшились з 217 млн грн. до 483 млн грн. (на 123%). Капітальні видатки зросли з 28,3 млн грн. до 297,5 млн грн., тобто приблизно у 10 разів.

Після введення в дію ст.129 закону «Про судоустрій і статус суддів» суттєво підвищився розмір суддівської винагороди. Так, якщо у 2010 р. середня зарплата судді становила 6,6 тис. грн., то у 2012-му вона вже дорівнювала 13,1 тис., а у 2013-му сягне 19,1 тис. грн. Також у 2010—2012 рр. відбулося зростання середньої заробітної плати працівників апарату судів з 2228 до 3102 грн., хоча у цьому році ситуація, на жаль, знову погіршилася.

При цьому рівень задоволення бюджетного запиту зріс із 28,5 до 46,1%, а питома вага кошторису судової влади в бюджеті держави у 2013 р. порівняно з 2010-им збільшилася в 1,25 раза. Хоча позитивні тенденції, попри загальносвітову економічну кризу, очевидні, ми не маємо навіть половини необхідних для функціонування судової системи ресурсів, тобто відсутні кошти на вирішення 50% проблем. Працювати є над чим.

Важливо, що у 2013 р. видатки на оплату праці суддів та працівників апарату фінансуються виключно із загального фонду держбюджету, а не за рахунок судового збору, акумульованого в спецфонді. Завдяки цьому, вирішуючи проблему рівня оплати праці працівників апарату, ми можемо одночасно поліпшувати матеріально-технічне становище судів. У 2012 р. це було робити дуже складно, оскільки кошти судового збору спрямовувалися на оплату праці.

У разі збереження такої структури бюджету, за умови вирішення питання з оплатою праці за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, протягом наступних 5 років ми зможемо розв’язати проблему забезпечення судів приміщеннями, комп’ютерною технікою та зрушити з місця болючу проблему забезпечення суддів житлом.

— Чи могли б ви більш детально зупинитися на питаннях забезпечення судів приміщеннями, гарантування безпеки суддів та охорони судів? Як їх вирішує ДСАУ? Допомога яких органів вам потрібна?

— У 2013-му вирішення цих питань залишатиметься серед пріоритетів діяльності ДСАУ. Протягом останніх років ситуація із забезпечення судів належними приміщеннями поволі покращується. Так, у 2010 р. вимогам щодо здійснення правосуддя відповідали 103 приміщення (13,5%), у 2012-му — 108. Сьогодні із 763 судів загальної юрисдикції (без урахування Верховного Суду та вищих спеціалізованих), які використовують для відправлення судочинства 863 приміщення, 108 судів (14%) розташовані в будівлях, які відповідають вимогам.

Із загальної кількості приміщень місцевих загальних судів (735) у 2010 р. підрозділами судової міліції «Грифон» охоронялося 404 (54,8%), з них 160 (39,6%) — цілодобово. У 2011 р. додатково під охорону було взято 19 судів, у 2012-му — 6.

Охоронною сигналізацією у 2010 р. обладнано 651 місцевий загальний суд, тобто 88,2%, у 2011-му додатково обладнано 3 суди, у 2012-му — 14.

Питання охорони приміщень судів і гарантування безпеки суддів здебільшого залежить від органів внутрішніх справ. Зі свого боку ми намагаємося посилити спроможність судових розпорядників підтримувати порядок, зокрема шляхом підготовки пропозицій щодо внесення змін до законодавства, які передбачають надання судовим розпорядникам права застосування спеціальних засобів.

«Хотілося б отримувати більше підтримки від органів законодавчої і виконавчої гілок влади»

— Якою на сьогодні є ситуація щодо соціально-побутового забезпечення суддів?

— Невід’ємною частиною соціально-побутового забезпечення суддів є надання їм службового житла. Станом на 1 січня 2013 р. сформовані ДСАУ списки суддів, які потребують покращення житлових умов, містять 1413 прізвищ. За попередніми розрахунками, для вирішення питання забезпечення їх службовим житлом необхідно близько 724 млн грн. Упродовж 2009—2012 рр. у держбюджеті не передбачалося коштів на придбання службового житла для суддів. Востаннє для забезпечення їх житлом за бюджетною програмою «Придбання (будівництво) житла для суддів апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів» у 2008 р. були призначені кошти в розмірі 30 млн грн. Фактично виділено 9 млн.

На виконання вимог закону «Про судоустрій і статус суддів» ДСАУ ініціювала звернення до голів обласних державних адміністрацій, мм.Києва та Севастополя з проханням посприяти у вирішенні питання забезпечення суддів службовим житлом. Варто зазначити, що за рахунок коштів місцевих бюджетів у 2010—2012 рр. для суддів придбано 178 квартир (у 2010-му — 99, 2011-му — 42, 2012-му — 37). ДСАУ робитиме все можливе, аби прискорити цей процес. Одним зі шляхів розв’язання проблеми є надання суддям квартир, придбаних Державною іпотечною установою. Це питання вже порушено перед Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства. Пропонуємо внести зміни до постанови Кабінету Міністрів від 27.07.2011 №855 щодо визначення порядку передання квартир, придбаних ДІУ, органам судової системи.

— Що необхідно для того, щоб ДСАУ здійснювала організаційне забезпечення судів на належному рівні? Чи завжди готові допомогти органи законодавчої та виконавчої гілок влади?

— Звичайно, хотілося б отримувати більше підтримки від органів законодавчої і виконавчої гілок влади. Але я розумію, що в них є власні обмеження та пріоритети, тому чекати безвідмовного вирішення питань судової системи не доводиться. Це стосується не лише нашої країни. У будь-якій державі інтереси законодавчої, виконавчої та судової гілок влади не є тотожними, незважаючи на спільну мету діяльності — забезпечення функціонування держави. Саме ця різноманітність інтересів і єдність мети є основою принципу поділу влади.

Інструментом, який забезпечує реалізацію цього принципу, слугує система стримувань і противаг різних гілок влади. Завдяки цьому кожна з них здатна відстоювати свої інтереси перед іншими, та жодна не може ігнорувати інтереси інших. Так формується рівновага в державі, й унеможливлюється домінування однієї з гілок над іншими.

Вразливість судової влади, зок­рема в бюджетному процесі, в тому, що вона може брати в ньому лише пасивну участь і не має повноважень, на відміну від Уряду та парламенту, приймати рішення щодо розподілу фінансових ресурсів. У зв’язку із цим шальки терезів у свій бік вона може схилити лише шляхом відстоювання власної позиції, а єдиним дієвим стимулом для врахування останньої органами виконавчої та законодавчої влади, крім їх доброї волі, є можливість використання судовою системою власних важелів системи стримувань і противаг.

Однак дієву противагу може створити тільки судова система в цілому. Проблема полягає в тому, що в судовій владі відсутній орган, який міг би скоординувати таку діяльність із метою захисту спільних інтересів її окремих частин. Більше того, у судової системи відсутня спільна позиція щодо її бюджету, оскільки вона має декілька бюджетних запитів — судів першої та апеляційної інстанцій, вищих спеціалізованих судів, Верховного Суду, Вищої ради юстиції, Конституційного Суду.

Отже, судова система, на мою думку, потребує не стільки підтримки з боку виконавчої чи законодавчої влади, скільки консолідації, усвідомлення спільності інтересів і необхідності об’єднання зусиль в їх відстоюванні.

— Ви очолили ДСАУ 2,5 року тому. Чи виправдалися ваші сподівання щодо покращення життя судової системи? Чи відповідають можливості ДСАУ запитам судової влади? Чи змінилися ваші погляди на вирішення певних питань?

— Судова система складається з судів, але її властивості, можливості й завдання не тотожні властивостям, можливостям і завданням кожного окремого суду. Завданням ДСАУ є організаційне забезпечення діяльності судів першої та апеляційної інстанцій як системи, на яку покладено функцію вирішення більшої частини правових конфліктів у суспільстві і на яку припадає найбільше навантаження. Іншими словами, ми повинні забезпечити максимально ефективне використання фінансових, матеріальних, інформаційних, кадрових ресурсів судової системи. Інколи виконання цього завдання призводить до незадоволення з боку окремих суддів, судів, але ми повин­ні діяти в інтересах усієї системи, діяльність якої спрямована на забезпечення функціонування держави й розвиток суспільства.

Ефективність судової системи не можлива без належної взаємодії з іншими державними органами. Достатньо згадати проблему невиконання судових рішень. Переважна більшість звернень до Європейського суду з прав людини пов’язана саме із цим негативним явищем. Незважаючи на те що механізм виконання рішень лежить поза межами судової системи, авторитет і ефективність судів прямо залежать від його дієвості.

Водночас історичний досвід показує: забезпечення правосуддя є однією з головних функцій держави, а успішні країни визначають це завдання як пріоритетне. Маргарет Тетчер першими двома умовами, необхідними для функціонування ринкової економіки, назвала наявність гарантій існування приватної власності та законність.

Усвідомлення судовою системою власної ролі в державотворенні є так само необхідним, як і розуміння органами законодавчої та виконавчої гілок влади важливості дієвого судочинства для досягнення завдань, що стоять перед ними. Без утвердження непорушності інституту права власності, панування сили права, а не права сили будь-які економічні реформи заздалегідь приречені на невдачу.

Робота на посаді голови Державної судової адміністрації зміцнила моє переконання у тому, що судова система повинна бути рушійною силою у справі утвердження в українському суспільстві віри у справедливість, відчуття захищеності та впевненості у завтрашньому дні.