Мінкульт про знесення пам’ятників: ми за, але за законом

Безперечно, існує значне бажання громадськості у багатьох містах негайно знести, демонтувати чи розбити. Ми тільки «за» боротьбу з русифікацією, єдине – це варто робити у законний спосіб.

Про це повідомив голова Експертної ради Міністерства культури та інформаційної політики з питань подолання наслідків русифікації та тоталітаризму, міністр Олександр Ткаченко.

«Тому наші рекомендації не є законом, вони є орієнтиром для місцевих органів влади, як і у який спосіб можна було б діяти в тому чи іншому випадку. Саме тому ми вирішили вийти у публічний простір, щоб пояснити деякі речі, які в рекомендаціях можуть виглядати не зовсім зрозуміло», – пояснив міністр.

Рекомендації та рішення Експертної ради стосувалися як загальних підходів подолання наслідків русифікації та тоталітаризму, так і конкретних питань, зокрема:

- рекомендації щодо окремих категорій пам’ятників та монументів радянського часу;

- рекомендації щодо російських імперських пам’ятників у Полтаві;

- обговорення та експертні висновки законів, які знаходяться на розгляді у Верховній Раді;

- рекомендації щодо перейменування найбільш вживаних в Україні «російських» урбанонімів;

- роз'яснення щодо дерусифікації, декомунізації та деколонізації.

Олександр Ткаченко зазначив, що з 24 лютого до МКІП надходить стабільно значна кількість звернень від громадськості та місцевих органів влади щодо долі тих чи інших культурних пам’яток. За цей час експертна комісія Міністерства з питань обліку культурної спадщини рекомендувала позбавити пам’ятного охоронного статусу кілька пам’ятників Олександру Пушкіну, Миколі Кузнєцову, Миколі Тихонову, Олексію Федорову, Григорію Котовському та багатьом іншим радянським діячам.

«Головне, на чому ми наголошуємо: Росія впродовж багатьох десятиліть використовувала «велику російську культуру» як інструмент, знаряддя і поневолення народів, які мали нещастя опинитися під її володарюванням. Чому в Україні з’явилися і досі існують майже 400 вулиць Пушкіна? Це інструмент послідовної русифікації на території України. Коли мене запитують деякі західні колеги: «Навіщо ви боретеся з Пушкіним?», я постійно перепитую, скільки вулиць Пушкіна є у їхніх країнах. Пригадати крім однієї-двох вони не можуть. В Україні ж вулиць Пушкіна, Чкалова, Лєрмонтова, Гагаріна – десятки, якщо не сотні. І приходить усвідомлення, чому власне вони в Україні з’явилися: це інструмент насадження певної ідеології, певних наративів», – розповів чиновник.

Закон і Бізнес