Як оскаржити відмову від частки в спадщині, пояснив ВС

Незнання закону не включено до переліку помилок, яким надається істотне значення. Це по суті є відображенням римського принципу ignorantia juris nocet (незнання закону шкодить).

Про це зазначено у постанові Касаційного цивільного суду від 22.08.2022 у справі №136/2075/19, повідомляє «Закон і Бізнес».

У цій справі особа звернулася з позовом до приватного нотаріуса про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною. Після смерті її чоловіка відкрилась спадщина, зокрема, на житловий будинок з господарськими будівлями. Спадкоємцями першої черги за законом були вона, як дружина, та дочка спадкодавця. Тож вона відмовилась від своєї частки у спадщині на користь доньки.

Однак у подальшому вона дізналась, що спадкодавець склав заповіт, яким заповів половину належного йому житлового будинку іншій особі. Тож із написанням заяви про відмову від спадщини вона втратила право на спадкове майно, оскільки нотаріус її не повідомила про існування заповіту, не встановила коло спадкоємців, не роз’яснила наслідків відмови від спадщини як особи, що мала право на обов’язкову частку.

Суди перших двох інстанцій відмовили в позові. Своєю чергою, КЦС зазначив, що законодавець допускає оспорювання на підставі ст.229 ЦК переважно дво- та багатосторонніх правочинів. Однак це не виключає й можливість оспорювання односторонніх правочинів.

Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених ст.229 ЦК. Тому не виключається оспорювання такого одностороннього правочину у разі коли особа, яка відмовляється від прийняття спадщини, помилялась щодо його природи.

Помилка, яка істотним чином впливає на формування волі сторони правочину, повинна існувати на момент його вчинення. Схематично вплив обставин, які мають істотне значення можливо відобразити таким чином: «немає істотної помилки — відсутнє вчинення правочину».

Водночас, у справі за позовом особи, яка відмовилася від прийняття спадщини на користь спадкоємця за законом, належним відповідачем є спадкоємець на користь якого вчинена відмова, а не нотаріус чи нотаріальна контора.

Оскільки позивач не надала доказів, які б підтверджували вчинення оспорюваного правочину під впливом помилки, КЦС погодився, що суди зробили правильний висновок про відмову в задоволенні позову

Закон і Бізнес