Кваліфікація заповіту як нікчемного з мотивів розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення, про які згадується в ч.1 ст.1257 ЦК, порушить принцип свободи заповіту.
Таку позицію обстоює Касаційний цивільний суд, зокрема, у справі №461/2565/20, інформує «Закон і Бізнес».
Позивач просив скасувати постанову державної нотаріальної контори про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, складеним у посольстві України в Лондоні.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, апеляційний суд змінив мотивувальну частину рішення, в іншій частині залишив його без змін. Апеляційний суд зазначив, що заповідач мав хронічне захворювання очей, що перешкоджало самостійному складанню та прочитанню заповіту. На це вказує і сам заповідач, який написав, що «заповіт йому прочитано вголос, зміст його йому зрозумілий та з його слів записано вірно».
Заповіт прочитав уголос радник з консульських питань посольства. Натомість він мав бути прочитаний іншою незаінтересованою особою — свідком. Й оскільки в заповіті немає інформації про те, що він посвідчувався в присутності свідків, суд дійшов висновку, що відповідно до ч.1 ст.1257 ЦК заповіт є нікчемним як такий, що складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.
У постанові від 20.07.2022 КЦС зазначив, що відповідно до абз.3 ч.2 ст.1248 ЦК, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (ст.1253 кодексу).
Згідно із ч.2 ст.1253 ЦК у випадках, встановлених абз.3 ч.2 ст.1248 і ст.1252 кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою.
КЦС, зокрема, зауважив, що свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов’язковість її виконання.
За відсутності дефектів волі та волевиявлення заповідача при складанні й посвідченні заповіту кваліфікація останнього як нікчемного з підстав, що прямо не передбачені ані ст.1257 ЦК, ані взагалі нормами гл.85 ЦК, по суті скасовує вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту у зв’язку з його смертю;
КЦС наголосив: тільки в разі наявності фізичних вад у заповідача, які позбавляють його можливості прочитати заповіт, посвідчення заповіту відбувається лише при свідках. І саме в цьому разі недотримання такої вимоги щодо порядку посвідчення заповіту відповідно до ч.1 ст.1257 ЦК має наслідком нікчемність заповіту.
Суди встановили, що в тексті заповіту немає відомостей про те, що заповідач через фізичні вади не міг сам прочитати заповіт. Заповідач у заповіті власноручно написав, що «заповіт йому прочитано вголос, його зміст йому зрозумілий та з його слів записано вірно». За таких обставин відсутні підстави для кваліфікації заповіту як нікчемного, а тому немає й підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії.
Тож КЦС скасував попередні рішення та задовольнив позов.
Матеріали за темою
Правові наслідки оголошення особи померлою
17.04.2024
Особливості спадкування у четверту чергу
05.04.2024
Як змінити черговість спадкування
02.04.2024
Як змінилось прийняття спадщини у 2024 році
25.03.2024
Про нікчемність заповіту розкажуть адвокатам
14.03.2024
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!