Чи можна повернути раніше конфісковане державою майно — позиція ВС

Ризики настання негативних наслідків реалізації державою своєї владної політики не можуть перекладатися на іншу приватну особу, зокрема на добросовісного набувача.

З огляду на це, Касаційний цивільний суд частково скасував попередні судові рішення у справі №688/2507/16, інформує «Закон і Бізнес».

У 2003 році вироком суду в позивачки було конфісковано належну їй частину магазину. Це майно реалізували на товарній біржі, й надалі його власники неодноразово змінювалися. У 2004 році Верховний Суд України скасував вирок, закрив кримінальну справу проти позивачки.

У 2016 році позивач звернулася до суду з позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину — договору купівлі-продажу від 2004 року, витребування належних їй раніше частин приміщення магазину від добросовісного набувача.

Суди касаційної інстанції неодноразово скасовували рішення першої та апеляційної інстанцій і, направляючи справу на новий розгляд, зазначали про необхідність дослідити обраний позивачем спосіб судового захисту порушених прав.

Востаннє суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін апеляційним судом, частково задовольнив позов, витребував на користь позивача раніше належне їй нерухоме майно на підставі ст.388 ЦК. При цьому він врахував рішення ЄСПЛ від 30.04.2020 у справі «Свіргунець проти України». Ним установлено порушення державою Україна ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оскільки «тривале позбавлення заявниці її майна та нездатність держави-учасниці відшкодувати його вартість було незаконним».

Однак, КЦС у постанові від 1.06.2022 зазначив, що у справах про витребування майна з чужого незаконного володіння між учасниками спору існують виключно приватноправові відносини. Натомість у цій справі позивач втратила майно в результаті реалізації державою своїх владних повноважень у публічно-правових відносинах.

З огляду на те, що виконання вироку суду здійснюється від імені держави із застосуванням примусу всупереч волі власника, саме на державу покладаються усі ризики застосування таких владних публічно-правових рішень. Зокрема й ризики, пов’язані з можливими помилками суду та правоохоронних органів під час притягнення такої особи до кримінальної відповідальності.

Існував спеціальний законодавчо врегульований порядок захисту порушених прав особи, що зазнала незаконного притягнення до кримінальної відповідальності. Він передбачав, що фінансовий орган держави, якщо кошти за майно надійшли до державного бюджету, або інший орган, який одержав кошти за це майно, має відшкодувати власнику вартість або ж повернути це майно, а рішення цього органу може бути оскаржено в суді. Тобто витребування від добросовісного набувача належних раніше власнику частини приміщення магазину є неможливим.

Крім того, КЦС указав, що позовна вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину як способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах не має самостійного правового значення. Адже навіть у разі її задоволення не відбудеться відновлення права власності позивача. Факти подальшого відчуження спірного майна унеможливлюють застосування такого способу захисту інтересів позивача, як реституція.

Закон і Бізнес