Тримаючи руку на пульсі

Як досягти балансу між інтересами держави, підозрюваного та потерпілої сторони

Учасниками полілогу щодо забезпечення правопорядку в Україні стали судді, науковці та міжнародні експерти. Вони з’ясовували, які виклики та перспективи супроводжують сучасну кримінальну юстицію.

Неналежно забезпечені ресурсами

Насамперед учасники заходу зійшлися на думці, що протягом останніх років українська кримінальна юстиція все ж відчула покращення. Однак, як зауважив координатор проектів Організації з безпеки і співробітництва в Європі Генрик Вілладсен, шлях до ефективності та узгодженості в цьому питанні не може бути простим та коротким. Разом з тим він пообіцяв, що ОБСЄ буде й надалі підтримувати інституційний розвиток кримінальної юстиції в Україні.

Тоді спікери вирішили порозмірковувати над тим, що є критеріями ефективності та від чого вони залежать. На думку голови Касаційного кримінального суду Станіслава Кравченка, одним із ключових показників є рівень правової культури, який залежить від знань та практичного досвіду. Завдяки цьому в громадян формується повага до права і таким чином забезпечується ефективна діяльність усіх державних інститутів.

Однак сьогодні все ж досить складно говорити про високий рівень правової культури в нашій державі. Зокрема, це стосується учасників кримінальних проваджень. Свідченням певних недоліків слугують статистичні дані, згідно з якими прокурори не з’явилися на засідання в місцеві суди 5561 раз. Своєю чергою адвокати не прибували майже вдвічі частіше — 10202 рази.

Якщо на судові засідання не ходять прокурори та захисники, то це може призводити не тільки до порушення розумних строків розгляду справ, а й стати причиною відповідних звернень до Європейського суду з прав людини.

С.Кравченко вкотре констатував, що нині судам доводиться працювати в надскладних умовах. Насамперед труднощі виникають через кадровий голод та значне навантаження. І це в той час, коли «криміналісти» щороку розглядають приблизно 1200 тис. проваджень, клопотань та інших процесуальних документів. Тож проблема неявки учасників справ ще більше ускладнює й без цього непростий процес.

«Про підвищення ефективності кримінальної юстиції не може йти мова, якщо немає належного забезпечення працівників правоохоронних органів, прокуратури, судів необхідними ресурсами», — підкреслив голова ККС. Він нагадав, що в Україні є місцеві суди, в яких у володарів мантій узагалі відсутні повноваження.

Закон дозволяє, але, мабуть, не зовсім правильно

Як з’ясувалося, багато проблем виникає і в апеляційній інстанції. Адже іноді важко сформувати хоча б одну колегію для розгляду кримінальних проваджень. І тільки завдяки рішенню Ради суддів у апеляційній інстанції згодом почали залучати до таких колегій «цивілістів». «Закон дозволяє так робити, але з точки зору спеціалізації це, мабуть, не зовсім правильно. Якщо суддя 20 років розглядав цивільні справи, то розглядати кримінальні провадження йому буде непросто, що може позначитися на ефективності, якості та тривалості розгляду проваджень», — пояснив С.Кравченко.

Проте іншого шляху поки не існує, оскільки Вища кваліфікаційна комісія суддів і досі не запрацювала. Тож учасники заходу погодилися з тим, що найближчим часом очікувати поповнення судів кадрами не варто. Водночас під час полілогу з’ясувалося, що судді з ККС нині розглядають провадження 2020—2021 рр. Зважаючи на всі обставини, володарі мантій сприймають це як позитивну динаміку й мають намір зберегти її в майбутньому.

Натомість секретар першої судової палати ККС Наталія Антонюк під час своєї доповіді зосередилася на співвідношенні між ефективністю кримінальної юстиції та справедливістю. «У кожному кримінальному провадженні суд має намагатися досягти балансу між інтересами держави, підозрюваного та потерпілої сторони. При цьому треба пам’ятати: справедливість для кожної зі сторін цього трикутника є різною», — зауважила спікер.

Тому ефективність кримінальної юстиції не дорівнює кількості обвинувальних чи виправдувальних вироків. На переконання Н.Антонюк, усе залежить від виконання завдань, визначених матеріальним і процесуальним законодавством. Тож у цьому питанні має тримати руку на пульсі законодавець, оскільки потрібно належно та своєчасно реагувати, якщо певні норми потребуватимуть трансформації.

Детальніше учасники заходу зупинилися і на проблематиці визнання доказів недопустимими. Секретар нагадала, що норми Кримінального процесуального кодексу зазвичай досить чітко визначають правові процедури. Наприклад, коли вказано, що при проведенні тієї чи іншої слідчої дії має бути двоє понятих, то ніхто не може тлумачити це інакше. Проте на практиці судді часто стикаються із ситуаціями, коли залучалася тільки одна незацікавлена особа або взагалі не залучалося жодної.

Обговорюючи деякі покращення, спікерам вдалось з’ясувати, що в нашій державі значно поліпшилася ситуація з дотриманням права на захист. Адже звернення до ЄСПЛ із цього приводу здебільшого стосуються давніх порушень.

Напрямки реформ розробляють теоретики

Про поточні тренди в забезпеченні правопорядку розповів суддя ККС Микола Мазур. Зокрема, він акцентував увагу на заочному провадженні. «Процедура in absentia є новою для сучасної української правової традиції. Хоч у багатьох країнах вона існує вже досить давно. Крім того, ЄСПЛ сформував відповідну практику щодо розгляду кримінальних проваджень за відсутності обвинуваченого», — пояснив спікер.

Процедура in absentia застосовується до осіб, які переховуються на тимчасово окупованій території або перебувають у міжнародному чи міждержавному розшуку. Під час дискусії судді зауважили, що насправді тут виникає багато проблем. Це пов’язано з неповнотою законодавства в частині регулювання такої процедури. До того ж незрозуміло, яким чином повідомити особу, що стосовно неї здійснюється кримінальне провадження. Тому поки тільки починає формуватися практика розгляду таких справ.

Своєю чергою член Вищої ради правосуддя Сергій Болотін зауважив, що до процесу перманентного реформування судової системи не залучають правничу спільноту, а напрями реформ розробляють здебільшого теоретики й експерти.

Також член ВРП вказав і на іншу досить актуальну проблему. За його словами, на цей час залишається поза увагою, у тому числі законодавця, питання щодо неналежного виконання судових рішень. «Громадяни сподіваються отримати судове рішення, яке має бути неодмінно виконане. Тільки в такий спосіб можна захистити права та інтереси, своє майно. Як свідчать опитування, невдоволення людей викликає не спосіб здійснення правосуддя, а невиконання судових рішень, зокрема в кримінальній юрисдикції», — зазначив С.Болотін.

Насамкінець учасники заходу згодилися, що метою судової реформи повинно бути покращення доступу громадян до правосуддя та створення всіх необхідних умов для формування сталої практики. Водночас основним орієнтиром у діяльності суддів, прокурорів та адвокатів має залишатися досягнення справедливості та дотримання прав усіх учасників процесу.