Коли нелегальне стає легальним

Податкова амністія: держава запевняє, що їй нічого не потрібно доводити — лише заплатити гроші

Податкова амністія, про яку говорили останні кілька років, нарешті стала реальністю в Україні. Чи буде вона успішною — покаже обсяг податків, що надійдуть за цей період до державного бюджету. Водночас можна проаналізувати, чи є запропонований механізм достатньо збалансованим і цікавим для громадян.

Безумовні гарантії від влади

Ідея запровадження податкової амністії в Україні не нова. У різні часи Уряд та окремі народні депутати виступали з ідеєю «обнулити» відносини між державою та громадянами в частині претензій до неоподаткованих доходів. Однак чи то через недовіру суспільства до державних програм, чи то через певні суспільно-політичні обставини це питання відкладали до «кращих часів».

З 1.09.2021 набув чинності закон, повна назва якого «Про проведення в Україні спеціального добровільного декларування фізичними особами належних їм активів з подальшою сплатою одноразового збору до бюджету». Як заявив під час одного з інтерв’ю голова Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев, концепція податкової амністії спрямована на те, щоб дати можливість українським громадянам, які 30 років ухилялися від оподаткування при отриманні доходів, розпочати життя з чистого аркуша. І, звісно — залучити кошти в економіку держави.

Водночас сама концепція акта полягає в тому, що влада визнає причини недовіри суспільства до аналогічних «акцій», тому декларує всі можливості для захисту інтересів. Тобто забезпечення того рівня дотримання податкових правил, якого вимагає закон, через надання безумовних гарантій та звільнення від фінансової, адміністративної та кримінальної відповідальності за всі попередні правопорушення, пов’язані з податковими правовідносинами та сферою валютного контролю, а також надання гарантії дотримання конфіденційності інформації, яка буде розкрита в рамках амністії капіталів.

Зокрема, не безпідставні побоювання громадськості стосувалися порядку проведення оцінки майна на території України, яке буде декларуватися. Адже декларанти не зобов’язані додавати документи, що підтверджують його вартість. Як пояснив той самий Д.Гетманцев, податкова не може й не буде робити переоцінку, вона не передбачена законодавством.

До того ж у декларації не потрібно зазначати інформацію про джерела одержання об’єктів декларування.

Важливим моментом є також те, що одноразові добровільні декларації, а також інформація, зазначена в них, не може бути використана в розслідуваннях та/або перевірках стосовно декларанта, а також як докази в кримінальних провадженнях, справах про адміністративні правопорушення, цивільних та адміністративних справах.

Декларації — без перевірок

Законодавчо передбачено, що відомості, надані платниками у відповідних одноразових (спеціальних) добровільних деклараціях та доданих до них документах, є конфіденційною інформацією та не підлягають розголошенню без письмової згоди особи. Винятком є випадки, коли це прямо передбачено законами або рішенням суду.

Разом із цим податківці запевняють, що подані декларації підлягають лише камеральній перевірці на предмет виявлення арифметичних та логічних помилок. У разі виявлення помилки (неточності), неправильного застосування ставки податку декларанта поінформують про це. Після цього він матиме 20 календарних днів для подання уточнюючої декларації.

У випадку, якщо він цього не робить, декларація анулюється. При цьому можна повернути кошти, якщо їх уже сплачено. Тобто донарахування податків не буде, їх не передбачено законом.

За таких обставин у контролюючих органів відсутні підстави для проведення податкових документальних перевірок. Податкова служба при отриманні декларації, перевірятиме лише відповідність задекларованої інформації нормам закону, тобто чи має право громадянин подати таку декларацію, чи не застосовуються до нього певні обмеження, чи не декларуються заборонені активи. Адже не підлягають декларуванню доходи, отримані, зокрема, від фінансування тероризму, торгівлі людьми та наркотиками.

Також зацікавлених осіб турбують питання порядку відкриття рахунків для одноразового добровільного декларування, що врегульовано Нацбанком, так само як проходження банківського фінмоніторингу (постанова правління НБУ від 5.08.2021 №83).

Відносно останнього, голова податкового комітету стверджує, що доводити банку легальність походження коштів, які перебували в «тіні», не потрібно. Банки робитимуть висновки про походження коштів лише виходячи із заяви клієнта, в якій зазначається, що активи не отримані від тероризму, злочинної діяльності.

У цілому, за словами Д.Гетманцева, державі нічого доводити не потрібно. Чи стане податкова амністія успішною та чи досягне держава Україна поставлених цілей — ще не зрозуміло. Проте для заможних громадян це може стати вдалою спробою почати з чистого аркуша.

Кому вигідно?

Попри активну роз’яснювальну кампанію, у людей насторожене та неоднозначне ставлення до компанії податкової амністії або одноразового (спеціального) добровільного декларування в Україні. Зацікавленість бізнесу та осіб, які отримували «інші» доходи, перевершує страхи. Адже передчуття запровадження непрямих методів податкового контролю та запропоновані державою розміри платежу значно нижчі, ніж скажімо, податок на доходи фізичних осіб, що становить 18%.

До числа клієнтів, які бажають суттєво зменшити свої ризики, відносяться громадяни України, які безпосередньо володіють активами у вигляді нерухомого або рухомого майна, набутого у свій час з порушенням законодавства України.

Разом із цим податкова амністія цікава тим, хто має готівку, що може бути розміщена, або вже лежить на банківських рахунках в Україні чи за кордоном, але з яких не сплачені податки.

Питання податкової амністії не залишається поза увагою власників контрольованих іноземних компаній. Для них це можливість задекларувати свої компанії без ризику бути притягнутими до відповідальності за несплату податків чи порушення валютного або іншого законодавства, яке мало або могло мати місце в будь-якому минулому періоді.

Для бенефіціарів одним з найголовніших аргументів на користь участі в нинішній податковій амністії — це майбутнє приєднання України до автоматичного обміну фінансовою інформацією CRS (Common Reporting Standard), у рамках якого нашим податковим органам повинна бути розкрита вся інформація про стан рахунків українців у іноземних банках.

Разове «нульове» декларування майна насамперед важливе для тих осіб, які сьогодні не можуть повною мірою офіційно підтвердити джерела власних доходів, за які набуто майно. Адже, як підтвердив сам Д.Гетманцев, якби людина могла довести походження цих коштів, то їй не потрібна була б амністія.

Що буде після?

Світовий досвід свідчить, що вагома частка декларацій у рамках податкової амністії надходить в останні місяці кампанії, тому надання фінальної оцінки її ефективності буде можливість у другій половині наступного року.

Водночас очікується, що наслідком одноразового спеціального (добровільного) декларування буде посилення контролю за повнотою оподаткування доходів громадян. Адже держава взяла на себе відповідальність за забезпечення невідворотності покарання для всіх, хто ухилятиметься від сплати податків після того, як амністія буде завершена.

Дія концепції про податкову амністію спрямована на обмежене коло осіб, які мають незадекларовані й неоподатковані доходи: фізосіб-резидентів, у тому числі ФОП, та нерезидентів, які були резидентами на час отримання відповідних доходів.

Очевидно, що податкові органи в першу чергу зосередяться на контролі придбання ними достатньо вартісних активів, як-от нерухомість, цінні папери, автомобілі, дорогі прикраси. Тобто суб’єктами контролю стане категорія «небідних» людей.

Масового «шпигунства» за способом життя пересічних громадян не очікується, проте право «запитати» джерело походження статків держава залишає за собою.

Одночасно не варто забувати, що в разі невикористання фізособою права на подання одноразової (спеціальної) декларації вона вважається такою, що повністю сплатила всі встановлені податки та збори відповідно до податкового законодавства.

У разі неподання такої декларації особа засвідчує, що станом на 31.08.2022 (дата завершення періоду податкової амністії):

• в її власності відсутні активи, одержані (набуті) за рахунок доходів, з яких не сплачено або сплачено не в повному обсязі податкові платежі на момент нарахування (отримання) таких доходів, та/або

• склад та обсяг таких активів перебуває в межах, які не підлягають декларуванню.

Непрямі методи в руках фіскалів

На сьогодні позитивний досвід використання непрямих методів можемо побачити на базі системи електронного декларування, яка стосується держслужбовців. Система порівнює суму доходу з видатками, якщо вони не відповідають, виникає логічне запитання: чому?

Передбачається, що в майбутньому непрямий метод контролю сплати податків поширюватиметься на абсолютно всіх фізосіб — платників податків. Він полягатиме в запровадженні контролю відповідності фактичних витрат громадян на придбання активів, насамперед вартісних, їхнім реальним доходам.

У свою чергу одноразове декларування має стати стартовим майданчиком, який дозволить установити точку відліку. Одна зі сторін такого фіскального механізму контролю полягає в тому, що податківців наділять додатковими повноваженнями — правом вивчати й порівнювати реальний спосіб життя фізосіб з тими даними, які вони надають для сплати податків, а також отриманою безпосередньо від банків.

Із запровадженням непрямих методів контролю громадянам варто готуватися відповідати на запити податкової щодо походження грошей, витрачених на придбання вартісних активів. У разі ненадання ґрунтовної відповіді така особа буде змушена доплатити податок за витрати, які залишилися без пояснення.

У такому випадку всім, хто не зможе довести сплату податків з доходів, за які були придбані дані активи, буде донараховано податкове зобов’язання. Але вже не за ставкою 5%, а — 18%, а також застосовані штрафні санкції в розмірі 25% від визначеного податкового зобов’язання.

***

Бути посиленню фіскального тиску чи не бути — побачимо в майбутньому. А на сьогодні кожен має час та можливість самостійно чи за допомогою досвідчених спеціалістів оцінити власні податкові ризики, прорахувати всі «за» та «проти» й добровільно прийняти рішення, яким шляхом іти.