Голова комітету з примусового виконання рішень НААУ Олександр Черних:

«В Україні всі рішення виконувати складно — і з моральної точки зору, і з точки зору власної безпеки»

Проблема виконання судових рішень в Україні здається вже хронічною хворобою системи правосуддя. Утім, лікувати її намагаються тепер уже двома інститутами — державного та приватного виконання. На допомогу в боротьбі між стягувачами та боржниками готові йти й адвокати. Про плани профільного комітету Національної асоціації адвокатів України та проблеми виконавчого провадження «ЗіБ» спілкувався з головою комітету з примусового виконання рішень, що діє у складі НААУ, Олександром ЧЕРНИХ.

«Інститут приватних виконавців — це найбільше досягнення в царині виконання рішень за всю історію України»

— Олександре, нещодавно ви очолили новостворений комітет НААУ з питань примусового виконання рішень. У чому полягала потреба у створенні такого комітету та якими будуть перші кроки в його діяльності?

— Виконання рішень, зокрема й галузь виконавчого провадження, давно стало окремою процесуальною спеціалізацією в багатьох адвокатів. Певна професійна спеціалізація, складна судова практика й специфіка викликали потребу об’єднати адвокатів, котрі практикують у цій царині, у рамках діяльності комітету.

Перші кроки комітету — створення ради комітету та залучення до його роботи адвокатів у регіонах, бо саме узагальнення практики й вивчення досвіду колег є запорукою його сталої роботи.

Найближчим часом на розвиток домовленостей, зафіксованих у меморандумі з Асоціацією приватних виконавців України, який недавно було підписано головою НААУ, Ради адвокатів України Лідією Ізовітовою, ми проведемо круглий стіл для обговорення найбільш актуальних проблем взаємодії адвокатів та приватних виконавців. Готуються навчальні курси для підвищення кваліфікації адвокатів та узагальнення судової практики.

— Те, що в Україні з’явився інститут приватних виконавців, на вашу думку, наблизило країну до того, аби виправити погані показники в питанні виконання судових рішень? Чи це суттєво не змінить ситуації?

— Однозначно, інститут приватних виконавців — це найбільше досягнення в царині виконання рішень за всю історію України. Колеги-адвокати погодяться, що в районних відділах державної виконавчої служби виконавчі провадження «помирали» роками. Швидке, оперативне й, головне, законне виконання рішень — це те, що навіть офіційна статистика Мін’юсту ставить у заслугу приватним виконавцям.

— Який відсоток виконання судових рішень превалює за кордоном? Завдяки яким інструментам чи законодавчим змінам Україна могла б принаймні наблизитися до такої статистики?

— Як показала практика, там, де у нас відбувається державне регулювання й тотальний контроль, панує корупція та безлад, тому лише збільшення ролі приватних виконавців і розвиток цього інституту забезпечить адекватні показники виконання рішень. І розвиток професійної саморегуляції — світовий досвід, який треба запозичувати.

«Головне — витримати баланс законності перед емоційністю чи популізмом»

— Ви є фахівцем у галузі банківського права, але ж примусове виконання рішень — це не тільки про стягнення боргу. До прикладу, інколи може йтися про передачу дитини тому з батьків, за яким судом визначено її місце проживання. Така категорія рішень є більш складною для виконання, ніж стягнення боргу?

— В Україні всі рішення виконувати складно — і з моральної точки зору, і з точки зору власної безпеки, але рішення має бути виконане. Якщо хтось не згодний, він має право оскаржити рішення в судовому порядку. У цьому відмінність правової держави від революційної трійки, яка керувалася революційною доцільністю. У рамках підвищення кваліфікації адвокатів ми плануємо розповідати про це й поширювати методику правової взаємодії приватних виконавців і адвокатів, тому що рівноправними сторонами виконавчого провадження є і стягувач, і боржник, представниками якого часто бувають адвокати. І тут головне — витримати баланс законності перед емоційністю чи популізмом.

— Якщо ж говорити про стягнення заборгованих коштів, то тут, мабуть, проблема виконання рішень виглядає комплексно? Адже мають значення і тіньові доходи, і наявність суперечливих законодавчих норм.

— Залежно від категорії стягнення (розміру заборгованості) проблеми відрізняються, тому що чим «більший» боржник, тим більший в нього адміністративний та корупційний ресурс. Непоодинокими є випадки, коли правоохоронці стають на бік боржника й не дають звернути стягнення на майно в одному випадку, а в іншому — стають на бік стягувачів і, усупереч судовим заборонам, здійснюють уселення «футбольної команди тітушок» у житло боржника. Адвокатам ця проблема дуже відома, особливо тим, хто надає правову допомогу агровиробникам, тому що останні роки «битва за врожай» з алегоричного вислову стала фактом. Такі самі «битви» в нас і стосовно іпотечних боржників, і щодо поновлення на роботі. Головне, щоб адвокати чітко розуміли свою роль у цих процесах, законність і правову природу свого статусу.

— Мабуть, клієнти адвокатів нечасто замислюються на початку судового процесу над тим, що досягнути рішення на їхню користь — ще не означає виграти війну. Тобто рішення може так і залишитися папірцем. Чим може зарадити в такій ситуації адвокат? Адже, по суті, його робота закінчується з проголошенням рішення.

— Адвокат може бути і представником стягувача в процесі виконавчого провадження. Ця робота не менш складна й потребує досконального знання тонкощів законодавства, тому що саме від активної й розумно побудованої стратегії стягувача залежить ефективність виконання судового рішення. Можна воювати за арешт майна, а можна й узгодити реструктуризацію; можна оскаржувати торги, а можна й отримати у власність майно боржника.

«Наше головне завдання — методологія й вивчення практики колег»

— Якими будуть основні напрями роботи комітету? Скільки людей вже сьогодні залучено до його роботи?

— Повторюся: головний напрям — широке залучення колег з регіонів, бо там основна практика й узагальнення. Уже виявило бажання працювати в комітеті понад 20 колег, і найближчим часом ми проведемо засідання комітету, на якому визначимося зі структурними напрямками й завданнями до кінця року та на наступний.

Оскільки комітет є дорадчим органом у складі НААУ, наше головне завдання — методологія й вивчення практики колег.

Також величезний обсяг роботи — це взаємодія із законодавцями, тому що зараз активно реформується галузь виконавчого провадження й думка адвокатури має бути донесена. Головне, що адвокати не є представниками лише стягувачів, і це всі прекрасно розуміють, бо серед наших клієнтів є і боржники, і ті ж самі державні та приватні виконавці у справах щодо оскарження дій виконавця.

Ми розробляємо курс для Вищої школи адвокатури з особливостей виконавчого провадження та специфіки в певних категоріях стягнень. Уже готуємо узагальнення для адвокатів-практиків, у ньому зібрано судову практику щодо суперечностей законодавства.

— З якими іншими комітетами НААУ плануєте співпрацювати найтісніше? Яких заходів за участю вашого комітету чекати найближчим часом?

— Уже намічено взаємодію з комітетами з питань підвищення кваліфікації, з господарського права і процесу, з питань банкрутства.

Наприкінці листопада проведемо круглий стіл з питань взаємодії з приватними виконавцями, у грудні репрезентуємо вебінар із судової практики та закінчимо методичку з узагальнення судової практики. Маю надію, що незабаром також почнемо реалізовувати навчальний курс для адвокатів з виконавчого провадження.