Помста через вирок

У тому, що людина потрапила на лаву підсудних, вона часто винить не себе чи слідство, яке її викрило, а саме суд. Бо у свідомості саме суд асоціюється з органом, який запроторив за ґрати.

У провадженні колегії суддів Львівського апеляційного суду Івана Гуцала, Ліліани Гончарук та Ірини Партики перебувала справа щодо умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (ч.1 ст.121 Кримінального кодексу). Заступник керівника Львівської місцевої прокуратури оскаржував вирок районного суду. 

Менш ніж за місяць судді завершили підготовку до розгляду. Проте неодноразово оголошувалися перерви через відмову обвинуваченого від захисників за призначенням. Через те що чоловік протягом тривалого часу так і не реалізував свій намір найняти адвоката, захисника йому все ж призначили — через регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги. 

Утім, обвинувачений не покладав особливої надії на юридичні аргументи, а віддавав перевагу тактиці психологічного тиску на суд. Урешті-решт під час останнього засідання він був видалений із зали суду через порушення порядку. Коли ж чоловіка повернули для проголошення вироку, він перейшов до погроз про фізичну розправу. 

Зокрема, як ідеться в повідомленні, надісланому до Вищої ради правосуддя (№857/0/6-21) та Генерального прокурора, обвинувачений висловив намір після виходу на волю зарізати суддів, аби помститися за винесене рішення.