Міністерство тяганини

Корупція як королева всіх українських проблем, які заважають втілити в життя «американську мрію», почала ввижатись усюди. І навіть квіти на день народження можуть стати майстерним засобом усунення з посади. Втім, є можливість запобігти негативним наслідкам, якщо передбачити фінансову дієту та анонімні повідомлення.

Стратегія недоторканності

У Вищій школі адвокатури провели вебінар на тему «Антикорупційний комплаєнс на державних і приватних підприємствах». Спікером заходу виступив адвокат, колишній керівник департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції Ігор Степанов.

Навіть якщо у компанії ніхто не практикує корупційних схем, не отримує конвертів вдячності і «не дає на лапу», це ще не означає, що хтось із працівників не може опинитись у реєстрі корупціонерів, переконував І.Степанов.

Як убезпечити себе від страшного тавра «корупціонер»? Достатньо один раз вибудувати стратегію, яка являє собою антикорупційний комплаєнс, і можна забути про страшний сон, у якому до вас час від часу навідуються представники Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро чи НАЗК. Виходить така собі розміркована стратегія недоторканності, завдяки якій вдасться мати вигляд захисника державних інтересів.

Якщо для державних підприємств така антикорупційна інструкція є обов’язковою, то для тих, хто не є суб’єктом, який відповідно до закону «Про запобігання корупції» повинен розробляти антикорупційну політику компанії, це скоріше добровільний вибір стилю управління. Тобто розроблений антикорупційний комплаєнс абсолютно точно додасть компанії впевненості, позитивно зіграє у маркетинговій складовій. Якщо компанія береться за побудову антикорупційної стратегії, це вочевидь свідчить про те, що вона є прозорою. Такий собі вибір «здорового способу» життя.

Для компанії розробка антикорупційної програми означає, що вона заощаджує час, який зазвичай витрачається разом з нервами під час будь-якої перевірки. Ця програма слугує гарантією безпеки, оскільки захищає від дорікань та підозр з боку НАБУ, НАЗК та ДБР. Окрім того, антикорупційна програма береже репутацію як конкретних працівників і посадових осіб, так і компанії в цілому. Адже навіть дрібниця може стати причиною внесення особи до реєстру корупціонерів, а слухати виправдання ніхто вже не стане.

Насамперед тому, що згідно з нормою закону правопорушення, пов’язане із корупцією, — це таке діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим законом вимоги, заборони та обмеження. Виходить така собі лайт-версія корупціонера, якому нічого не перепало, але винним його визнали.

Та законом передбачено також інший характер дій, одні з яких тлумачаться як «корупційне правопорушення»(діяння, що містить ознаки корупції), а інші — як «корупція», що, за вищезгаданим законом, є «використанням особою наданих їй службових повноважень з метою отримання неправомірної вигоди…».

Культура доносів

Суб’єктами антикорупційного комплаєнсу є фізичні та юридичні особи. Під пильною увагою закону опинились посадові та службові особи, керівники юридичних осіб, посадові особи юридичних осіб публічного права, а також особи, які входять до складу наглядової ради (детальніше — у пп.«а» п.2 ч.1 закону «Про запобігання корупції»).

Такі юридичні особи як суб’єкти господарювання державного сектора економіки та юридичні особи, що є учасниками процедури закупівлі на суму більш ніж 20 млн грн., також зобов’язані розробляти антикорупційну політику компанії. Запідозрити у корупції можуть державні чи комунальні підприємства, а також товариства із часткою держави 50% та більше, де середньооблікова кількість працюючих за звітний рік перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу — 70 млн грн.

Причому для фізичних осіб запобігання корупції — це не тільки невчинення корупційних правопорушень і утримання від такої поведінки, що може бути розцінена як готовність вчинити таке правопорушення, але і необхідність в інформуванні про можливі чи заплановані правопорушення, а також конфлікт інтересів.

Для фізичних осіб передбачені правила етичної поведінки, які виступають гарантією дотримання у своїй діяльності принципів антикорупційної політики. Зокрема, визначено такі принципи, як політична нейтральність, пріоритет інтересів та неупередженість. Тут мають бути також передбачені фінансовий контроль у вигляді подання декларацій, повідомлення про відкриття валютного рахунку, а також повідомлення про суттєві зміни майнового стану.

Також фізичні особи мають дотримуватися вимог щодо прозорості та доступу до інформації, тобто забороняється відмовляти у наданні інформації або надавати її невчасно чи недостовірно. Таким чином, фізична особа має затвердити власну антикорупційну програму. Повинна бути призначена особа, що буде відповідальною за реалізацію цієї програми. Також фізична особа зобов’язана подавати письмове повідомлення НАЗК у випадку звільнення особи, що є відповідальною за дотримання антикорупційної програми, що подається протягом двох робочих днів.

До зобов’язань юридичних осіб додається також необхідність у створенні анонімних каналів зв’язку, через які викривач може здійснити повідомлення, гарантовано зберігаючи анонімність. У випадку вчинення правопорушення або повідомлення про його можливе вчинення протягом 24 год. має бути подане письмове повідомлення спеціально уповноваженому суб’єкту у сфері протидії корупції.

Юридичні особи мають також забезпечити (і тут увага!) «заохочення та формування культури повідомлення». Очевидно, відроджуються старі традиції, за якими недосяжні ідеали є більш вагомими для суспільства, ніж самі члени цього суспільства.

Що ж до повноважень НАЗК, то вони визначені у стст.11, 12 закону «Про запобігання корупції». На сайті НАЗК також можна ознайомитись із річним планом роботи агентства.

Варто також усвідомлювати тісний зв’язок між законом щодо запобігання корупції та законом «Про публічні закупівлі». Зокрема, ст.17 останнього визначає підстави для відмови в участі у процедурі закупівлі, згідно з якими будь-яка причетність до корупційних правопорушень означає, що двері до публічної закупівлі зачинені.

Спікер зауважив, що закон «Про запобігання корупції» є доволі розлогим, тож передбачити усі можливі варіанти, за яких особу можуть визнати корупціонером, доволі складно. Крок уліво, крок управо — і не розстріл, звичайно, але зіпсована на все життя репутація.

Цікаво, що корупція стала такою собі проказою. Однак принципи, закладені у будь-якій державній установі чи підприємстві, — випробування тільки для міцних горішків. Поки чиновники чекають хабарів, але не можуть їх брати, всеукраїнське міністерство тяганини продовжує жити своїм життям.