Власники чужих боргів

Затвердження мирової угоди позбавило громадян майна, а суддю — посади

Позикодавець, позичальник і поручителі ще до підготовчого засідання домовилися про мирову, унаслідок якої перший отримав близько 100 об’єктів нерухомості, які тут-таки на себе перереєстрував. А потім виявилося, що квартири й будинки мають інших законних власників.

Треті особи

На Юрія Францішка з Голопристанського районного суду Херсонської області поскаржилася власниця майна, долю якого законник вирішив без її участі. Він постановив ухвалу про затвердження мирової угоди між чотирма особами, і це рішення позбавило заявницю майна, набутого законним шляхом.

У жовтні 2018 року до Голопристанського районного суду надійшов позов особи проти чотирьох інших про стягнення боргу в розмірі, трохи меншому за 10 млн грн. Для обґрунтування своїх вимог особа надала копії договорів позики та поруки. У них було прописано право позикодавця звернутися до суду в разі, якщо боржник не поверне грошей.

Справа дісталась Ю.Францішку. Він відкрив провадження та призначив підготовче засідання. Проте сторони процесу надіслали заяви про розгляд справи без їхньої участі, а також мирову угоду, яку вони між собою уклали. Суддя затвердив останню, якою позикодавець визнавався власником майна боржника, а саме — квартир, гаражів, земельних ділянок та будинків.

Провадження у справі закрито. Суд констатував, що умови мирової угоди не суперечать вимогам закону та не порушують прав, свобод чи інтересів інших осіб. Здавалося б, усі мали залишитися задоволеними.

Але ні. До апеляційного суду почали надходити скарги на ухвалу Ю.Францішка. Фізичні та юридичні особи зверталися до суду з тією самою проблемою — вони є власниками майна, долю якого законник свого часу так швидко й необачно вирішив, але їх до участі у справі не залучили. Розглянувши заяви, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала про укладення мирової угоди порушує права третіх осіб, яких не залучили до розгляду справи.

П’ятий зайвий

Дисциплінарна палата відкрила стосовно судді провадження й почала з’ясовувати обставини. Виявилося, що четверо з п’яти учасників судового процесу мешкають на непідконтрольній території, тільки одна особа живе в Голопристанському районі, саме тому громадяни вирішили звернутися до відповідного суду. Однак із місцевим жителем позивач жодних договорів не підписував. Тому позов не можна було розглядати в Голопристанському райсуді.

На думку ДП, особу, яка проживала в цьому районі, безпідставно залучили до справи як співвідповідача, адже вона не підписувала ні мирової угоди, ні договору поруки чи іншого документа, який би свідчив про її причетність до справи. Позивач залучив особу до справи з єдиною метою — змінити територіальну підсудність, а суддя не виконав покладених на нього обов’язків і не запобіг зловживанню.

Крім того, Ю.Францішко не надіслав учасникам провадження копій ухвали суду про відкриття справи, повідомлення про підготовче засідання. Інформація про будь-яке направлення таких документів у матеріалах справи відсутня. Як і заяв, які учасники провадження надіслали в суд про розгляд справи за їх відсутності. Про них згадують лише в протоколі судового засідання, але жодних інших доказів їх існування немає.

Суддя, проаналізувавши документи, які містились у матеріалах справи, ухвалив рішення протягом одного засідання без участі сторін через 8 днів після відкриття провадження. На думку ДП, законник мусив би відкласти розгляд, адже мав для цього час — 60 днів.

Ю.Францішко не залучив до участі фізичних та юридичних осіб, яким належать об’єкти нерухомості, тож вони не змогли реалізувати свої процесуальні права й обов’язки. Загалом суддя віддав позикодавцеві 98 об’єктів нерухомості, 40 з яких не належали боржнику й перебували у власності зовсім інших фіз- та юросіб.

Між іншим, позивач не став чекати, доки обурені власники оскаржать ухвалу Ю.Францішка, і вже через тиждень перереєстрував на себе всі об’єкти нерухомості. Таким чином, недотримання процесуальних норм призвело до порушення прав юр- і фізосіб на володіння своїм майном.

ДП не вважає, що порушення Ю.Францішка були умисними, адже обставин, які би про це свідчили, не встановили. Однак груба недбалість таки була. Наслідком стало порушення прав людини й основоположних свобод. Тож такі дії судді, на думку членів палати, заслуговують звільнення.

Законник оскаржив стягнення, але ВРП вирішила, що стягнення відповідає допущеному проступку. На першому в цьому році засіданні Ю.Францішка остаточно звільнили з посади.