Партнер EQUITY Law Firm Тарас Пошиванюк:

«З непрофесійністю окремих представників прокурорського корпусу доводилося стикатися чи не щодня»

З огляду на реформу прокуратури та правоохоронних органів бізнесу варто готуватися до нових правил гри. Передусім це може істотно вплинути на рівень рейдерства в державі. Адже, крім реформи правоохоронних органів, планують змінити і Кримінальний кодекс. Тож напередодні 9 Kyiv criminal law forum ми звернулися до партнера EQUITY LF Тараса ПОШИВАНЮКА, щоб дізнатися про наслідки таких реформ.

 «Будь-яка переатестація може бути використана для усунення з посад «неугодних» осіб»

— Нині нова влада взялася за реформу прокуратури. Чого очікувати відтаких змін?

— В Україні вже, мабуть, склалося історично, що зміна політичної верхівки обов’язково супроводжується реформаторськими процесами в судовій владі, системі органів прокуратури та в правоохоронних органах. Не стала винятком і зміна влади цього року. На розгляд депутатів були подані законопроекти «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства».

Найбільш суттєвими новелами є ліквідація військової прокуратури, «переформатування» органів прокурорського самоврядування, проведення чергової переатестації, а також зміна кваліфікаційних вимог до осіб, які претендують на посаду Генерального прокурора.

Ідея ліквідації військової прокуратури не є новою. Пригадую, що на початку 2000-х років жваво обговорювалося питання про звільнення військових прокурорів разом із суддями військових судів. Однак на той час ліквідації зазнали лише суддівські установи.

Цьогорічне рішення про ліквідацію військової прокуратури, на моє переконання, прийняте з огляду на запити суспільства. Самі ж прокурори скомпрометували інститут військової прокуратури в очах громадян. І такий крок був радше вимушеною реакцію нової влади на старі гріхи військових прокурорів.

Трагедії чи негативних наслідків від ліквідації військової прокуратури не вбачаю, оскільки левова частка кримінальних проваджень, що перебували в цій установі, розслідувалася стосовно «економічних» або «посадових» злочинів і не мала жодного стосунку ні до військовослужбовців, ні до військової справи в цілому. Достатньо прописати в рапорті чи заяві, що до скоєння злочину, можливо, причетні працівники правоохоронних органів.

— Найбільший резонанс серед прокурорського корпусу викликала новела щодо необхідності проходження чергової переатестації. Це матиме якийсь позитив?

— Генеральний прокурор Руслан Рябошапка неодноразово наголошував, що основною метою проведення переатестації є оновлення й очищення кадрового складу. Практикуючим у сфері кримінального права юристам важко не погодитися з такою думкою. Адже з непрофесійністю окремих представників прокурорського корпусу доводилося стикатися чи не щодня. У принципі, цей факт підтвердився під час першого етапу атестації в ГПУ, коли понад 220 прокурорів не прийшли на тест.

Однак існує й інший бік медалі: будь-яка переатестація може бути використана для усунення з посад «неугодних» осіб. І саме різного роду тестування або реорганізація (яка у цьому випадку пов’язана зі зміною назви на Офіс Генпрокурора) є дієвим інструментом у процедурі звільненні прокурорів, які, на думку керівництва, скомпрометували себе та прокуратуру як інститут, що покликаний захищати інтереси громадян. Однак, як показує практика, за таких обставин досить часто звільнення відбувається на підставі певних політичних інтересів.

Крім того, переатестація негативно позначається на якості роботи прокурорів. Адже протягом останніх двох місяців усі зусилля співробітників прокуратури спрямовані на підготовку до тестів.

— Але ж переатестація — це і неабиякий стрес для прокурорів…

— Дійсно, проведення різного роду переатестацій кожні три-чотири роки жодним чином не додає впевненості у завтрашньому дні. За такої нестабільної ситуації та непередбачуваних обставин співробітники прокуратури зневірюються в обраній професії. Розуміючи, що з черговою зміною влади будь-кого можуть «попросити» покинути установу, прокурори намагаються отримати посвідчення адвокатів, аби в разі небажаного розвитку подій не залишитися без роботи.

Нещодавно став свідком розмови працівників прокуратури, під час якої жартома говорилося, що прокурору дослужитися до пенсії — це вже подвиг! Це смішно і сумно водночас. Адже за таких обставин годі говорити про зростання професіоналізму та підвищення авторитетності професії у суспільстві.

«Позитивні чинники розмиваються потоками скандальної інформації»

— Як змінилася робота правоохоронних органів за останній рік? Чи стало менше безладу?

— Позитивні тенденції, які свідчили б про покращення роботи системи правоохоронних органів, на жаль, наразі не простежуються.

Наприклад, про позитивні зміни в діяльності Національної поліції мали б свідчити сухі факти щодо покращення криміногенної обстановки. Однак маємо протилежне: кількість скоєних та нерозкритих злочинів, на жаль, зростає. В цьому можуть пересвідчитися ті, хто став жертвою так званих злочинів проти власності, зокрема крадіжок, проникнення в житло, викрадення автомобілів тощо.

Більше того, згідно з даними міжнародних організацій Україна є одним з лідерів у списку країн з найвищим рівнем організованої злочинності (113-те місце зі 137-ми можливих).

— А така нова структура, як Державне бюро розслідувань? Її ж презентували як сучасний та ефективний інститут.

— ДБР не виправдало покладених на нього надій. Початок роботи цього органу ознаменувався публічними звинуваченнями його керівників в упередженості та заангажованості. При цьому такі звинувачення були висловлені самими співробітниками ДБР. Далі виник скандал у зв’язку з оприлюдненням звукозаписів, що, ймовірно, були зроблені в кабінеті очільника ДБР. Як наслідок, 3 грудня Верховна Рада ухвалила закон, яким передбачено «перезавантаження» діяльності ДБР та зміну його керівного складу.

Водночас співробітники бюро успішно розслідують кримінальні провадження щодо фактів хабарництва та зловживання посадовим становищем особами, які мають стосунок до державної служби. Проте ці позитивні чинники розмиваються потоками скандальної інформації, пов’язаної з діяльністю ДБР.

— Напевне, найменше хвилі реформ зачепили Службу безпеки. В неї все гаразд із виконанням покладених функцій?

— Служба безпеки показує феноменальні успіхи в контррозвідувальних операціях та боротьбі з тероризмом. Чого тільки варта таємна операція щодо затримання Володимира Цемаха, яка була проведена в глибокому тилу противника!

Однак існує чимало нарікань з приводу бажання окремих посадовців СБУ під виглядом боротьби з тероризмом чинити тиск на бізнес з метою отримання певної вигоди. Яскравим прикладом є численні обшуки, що проводилися в ІТ-компаніях з подальшим масовим вилученням комп’ютерної техніки та серверів.

З боку адвокатської спільноти лунає найбільше нарікань на роботу саме слідчих СБУ, адже існують непоодинокі випадки, наприклад, обмеження пересування адвокатів під час обшуків або взагалі їх недопущення на слідчі дії. Сподіваємося, що зі зміною керівного складу СБУ таких фактів більше не буде.

— Ще одна відносно нова структура — Національне антикорупційне бюро України. Що можете сказати про його роботу?

— Бюро посідає пальму першості серед правоохоронних органів, принаймні в інформаційному полі. Останніх три-чотири місяці чи не щотижня прес-центр НАБУ інформував про оголошення підозри черговому високопосадовцю. Мабуть, уся діяльність вказаного органу супроводжується масованою медіа-підтримкою, що не завжди є доречним.

Візьмемо до прикладу справу екс-міністра інфраструктури Володимира Омеляна, якого звинуватили в недостовірному декларуванні та незаконному збагаченні. Так, одразу після оголошення підозри В.Омеляну на офіційному веб-сайті бюро була розміщена інфографіка, що містила, зокрема, витяги з його особистої (приватної) переписки з родичами, яку в ході слідчих (розшукових) дій отримали детективи НАБУ. Однак, мабуть, зрозумівши, що це перебір, вони через кілька годин видалили цю інфографіку.

Наслідком надто активної медіа-діяльності НАБУ є і постанова Касаційного цивільного суду від 31.10.2019 у справі №760/20787/18, якою бюро зобов’язано видалити з офіційного сайту та заборонити публікувати інформацію про кримінальні провадження із зазначенням прізвища та імені особи до вироку суду.

«Головне правило — витримати та не зламатися під першим натиском»

— Як бізнес може себе захистити від протиправних посягань правоохоронців?

— Мої поради будуть надзвичайно простими. По-перше, не давати приводу для виникнення інтересу з боку правоохоронців. Варто завжди пам’ятати, що ведення бізнесу в Україні — це апріорі ризикована справа. Тож будувати бізнес-процеси потрібно саме з урахуванням ризику появи небажаних гостей.

По-друге, як би це тривіально не звучало, в разі виникнення проблем із правоохоронцями варто відразу звернутися по допомогу до юристів, які мають досвід роботи з такого роду справами. Саме професійний адвокат володіє навичками спілкування з правоохоронцями, фактично це його щоденна робота. Кваліфікований юрист розуміє послідовність дій слідчих у подібних випадках і зазвичай має певний інструментарій ефективних контрзаходів.

Як показує практика, досить часто намагання власників бізнесу «вирішити питання» у неформальному спілкуванні з представниками правоохоронної системи призводять до збільшення їхніх проблем. Адже саме за таких обставин бізнесменів доволі часто ловлять на хабарах.

— Що ви маєте на увазі?

— Розглянемо практичну ситуацію: на підприємство прийшли з обшуком, вилучили майно. Керівництво та акціонери розуміють, що неправомірних дій вони не вчиняли, але хтось радить піти на розмову до слідчого та «вирішити питання полюбовно». В кабінеті слідчого керівник підприємства чи власник бізнесу пропонує певну співпрацю, слідчий погоджується, співрозмовники обумовлюють час та місце зустрічі.

На наступну зустріч особа прибуває з коштами, а слідчий — з прихованою аудіо- та відеотехнікою та слідчо-оперативною групою. За кілька хвилин начебто дружнього спілкування особа має свіже кримінальне провадження, порушене за ст.369 Кримінального кодексу.

— І як діяти в такій ситуації керівнику чи власнику компанії?

— Досвідчений адвокат, на відміну від «бувалих радників», рекомендуватиме йти виключно законним шляхом та відстоювати права в суді чи в порядку оскарження дій слідчих через органи прокуратури чи керівництво правоохоронців.

Також у боротьбі з незаконним переслідуванням бізнесу варто використовувати інформаційну медіа-підтримку. Зазвичай правоохоронці, які займаються «липовими» кримінальними провадженнями, бояться публічності та висвітлення їхньої діяльності в засобах масової інформації, що відразу позначається на бажанні подальшого розслідування. Нерідко такі справи, наприклад, після репортажу сходять нанівець через кілька тижнів.

Головне правило, якого потрібно дотримуватися бізнесменам, щодо яких розпочалося замовне кримінальне переслідування, — витримати та не зламатися під першим натиском!

— Як часто правоохоронців «використовують» у корпоративних війнах?

— Насамперед визначимо, що являє собою корпоративна війна і хто може бути її учасником. Зазвичай сторонами корпоративних воєн є акціонери (співвласники підприємств). Нерідко в конфлікті бере активну участь і керівництво підприємства. У моїй практиці були випадки, коли керівник (фактично менеджер-управлінець) з огляду на тривале перебування на посаді починає вважати себе власником бізнесу.

Предметом корпоративної війни є матеріальні і нематеріальні активи: цінні папери (акції), рухоме та нерухоме майно, гроші, права на об’єкти інтелектуальної власності.

Мета залучення стороною конфлікту правоохоронців до корпоративної війни завжди одна — заволодіння підприємством або активами та кримінальне переслідування опонентів. Однак набір методів та засобів, які використовують слідчі для досягнення мети, вельми різноманітний. При цьому інструментарій для досягнення мети змінюється, трансформується, удосконалюється разом із законодавством.

Так, на початку 2000-х років працівників міліції використовували для фізичного «заходу» на підприємство. Проте через деякий час на законодавчому рівні міліціонерам заборонили брати участь у такого роду діях.

Починаючи з 2005 і до 2012 року основні зусилля правоохоронців були зосереджені довкола акцій, реєстру акціонерів, реєстратора, який утримував систему реєстру цінних паперів. Утім, із переведенням акцій в бездокументарну форму доцільність боротьби за реєстр акціонерів втратила будь-який сенс.

— А із нових схем які є більш запитуваними?

— Нині правоохоронці в корпоративних конфліктах застосовують схему щодо блокування активів підприємства шляхом накладення арешту з подальшим переданням в управління Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА).

У свою чергу АРМА відчужувала активи на конкурсних засадах, однак ціна була далекою від ринкової. Таким чином, при реалізації такої схеми до участі в корпоративній війні залучалися не лише співробітники правоохоронної системи, а й службовці АРМА, Мін’юсту та «торгуючих» організацій, які проводили аукціони з продажу активів.

Нове керівництво Мін’юсту задекларувало курс на винищення будь-яких непрозорих та незрозумілих схем щодо відчуження майна на конкурсних засадах. Сподіваємося, що і згаданий механізм втратить свою дієвість найближчим часом.

— Чому кримінальні справи проти конкурентів не втрачають актуальності?

— Відповідь на це запитання, на мій погляд, є очевидною. По-перше, замовляючи «комплекс проблем» конкуренту, бізнесмен-замовник зазвичай залишається незаплямованим. Адже весь гнів особи, щодо якої вчиняється кримінальне переслідування, спрямований на безпосередніх виконавців — слідчих та прокурорів.

По-друге, в Україні такий спосіб боротьби з конкурентами є ефективним. І, доки така ефективність матиме місце, очікувати позитивних змін в інвестиційному кліматі не доводиться. Для нас усіх є загальновідомим фактом, що зростання національної економіки, збільшення інвестиційної привабливості держави залежить від прозорих, зрозумілих правил ведення бізнесу. За умови, що у бізнесмена є можливість організувати замовну кримінальну справу, іноземні підприємства будуть обходити Україну десятою дорогою.

Тому фінансовий успіх кожного з нас та економічне процвітання держави в цілому залежать від того, як українське суспільство та державні інституції будуть долати та жорстко карати прояви корупції на усіх щаблях влади.