Усе — на продаж!

Що потрібно врахувати, аби не провалити земельної реформи?

Доки радники запевняють гаранта в тому, що наша земля коштуватиме величезних грошей, під килимом готуються зміни, які перетворять українців на найбідніший народ Європи. То хто кінцевий бенефіціар?

Убити корупцію

Відкриття ринку земель поступово стає одним із тих питань, які здатні розколоти суспільство. Адже, доки одні стверджують, що це потрібно робити, аби вбити корупційні схеми, інші — що прийняття такого рішення вб’є державність України.

Як стверджує уповноважений Президента із земельних питань Роман Лещенко, для відкриття ринку земель є і політична воля, і можливості. Проте під час круглого столу, організованого Інститутом Горшеніна, з’ясувалося, що більшість українців помиляється. Насправді вирішується питання не продажу ділянок, а земельної реформи. Головне — убити корупційні схеми, яких величезна кількість, запевнив Р.Лещенко.

Однак у присутніх виникли логічні запитання: у чому така реформа полягає? яка її мета. Адже дуже багато спекуляцій.

Прихильники відкриття ринку стверджують, що земля є товаром, тож обмеження створює величезні перешкоди. Утім, мораторій, який так активно намагаються відмінити, насправді стосується лише сільськогосподарських угідь. Усі інші види земель давно перебувають в обігу.

Якщо вам необхідно побудувати завод — відсутні жодні перепони. Інше питання — якщо ви бажаєте це робити на землі, яка для того не призначена.

Залучити інвестиції

Що рілля значить у масштабі держави? Як стверджує радник Прем’єра з економічних питань Олексій Мушак, українська земля коштуватиме величезних грошей. Тож, відкриваючи ринок, громада дає можливість іноземцям інвестувати в нашу країну по $1300—1500 на гектар. І земля коштуватиме стільки, як і в будь-якій цивілізованій європейській державі.

Саме попит породжує пропозицію. Представники Уряду запевняють, що продавати землю іноземцям наразі не планують. Намагаються тільки створити можливості для залучення іноземних інвестицій. Роблять такі кроки тому, що в державі закінчилися кошти, тож відсутній потенціал для економічного дива.

О.Мушак стверджує, що ціна формуватиметься з розрахунку родючості ґрунтів і можливості отримати дешеві кредити. Проте  чи не матимуть доступ до останніх виключно іноземці? Адже те, чи будуть дешеві кредити для українців, передусім залежить від монетарної політики Національного банку, а також податкової політики. То де українцям узяти кошти для купівлі власної землі?

Якщо грошей в державі нема і на початку земельної реформи анонсують, що її головним завданням є залучення іноземних інвестицій, то чи варто для цього знімати мораторій?

Наприклад, якщо взяти за базу нормативну грошову оцінку (від 12000 до 15000 грн. за га) та помножити її на приблизний розмір лота (500 га в одні руки), то видається, що ціна коливатиметься від $250000 до 312500 за один лот. І це — на старті.

Чи є в дрібного фермера зайві чверть мільйона «зелених»? Відповідь очевидна. Видається, що й сума пристойна. От тільки не за рахунок високої ціни на землю. Ключовим стає величезний розмір лота.

Таким чином, якщо проекти перейдуть із розряду дискусій у статус закону, то земля продаватиметься за безцінь і великими лотами. Це автоматично позбавляє дрібного виробника можливості придбати наділи. Перевагу віддадуть холдингам та іноземцям.

Народ — без землі

Тому постає риторичне питання: а чи може бути земля товаром? Для неї вже 18 років існують обмеження. Однак чому?

Як стверджує засновник Growford Institute Віталій Ломакович основна причина полягає в тому, що ґрунти є вичерпуваним ресурсом. Крім того, що запаси обмежені та їх не вистачає навіть для задоволення потреб громадян, земля має ще одну якість. Саме її наявність утворює державу. Якщо народ не має землі, а має лише пісні, то які б гарні вони не були, він приречений на зникнення.

Президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України Микола Стрижак упевнений, що відкриття ринку земель не можливе не через необхідність унесення змін до Конституції. Якщо земля в Україні набуде статусу товару, то на рівні держави буде втрачено контроль за її використанням. Адже інститут непорушності приватної власності, якщо він без будь-яких обмежень буде поширений на землі с/г призначення, дасть змогу власникові передавати землю для будь-яких цілей, наприклад подарувати її іншій державі. А також використовувати майно на свій розсуд: чи зробити на родючих ґрунтах смітник, чи передати в оренду військовим.

Крім того, ринок земель може позбавити селян можливості самозабезпечення. Адже дрібний сільгоспвиробник не рентабельний без підтримки держави. Навіть за умови, що ринок вводитимуть поступово, він загрожує громадянам продовольчою кризою. Адже дрібні виробники намагатимуться здобути кошти на купівлю земель.

«Іноземні» інвестиції

Чи здатні законопроекти вирішити проблеми, пов’язані з тіньовими схемами, рейдерством і корупцією в аграрній сфері? Члени аграрного комітету вважають, що ринок усе виправить.

Утім, жоден із зареєстрованих проектів, за оцінками експертів, не містить дорожньої карти для вирішення питань територіальної реформи. Адже в умовах відсутності чітких меж об’єднаних територіальних громад усі корупційні ризики залишатимуться.

Разом з тим чи є різниця, яка вам випаде карта, якщо вся колода — у руках шулера? Доки суспільство обговорює питання земельної реформи, до парламенту потрапляють проекти, лояльні до офшорів.

Як свідчать статистичні дані, більшість іноземних інвестицій надходить до України з Кіпру та інших подібних територій. Тож видається, що реформа спрямована на задоволення інтересів аграрних магнатів. Крім цього, дивно, що відсутні дослідження стосовно можливих ризиків.

Реальні ризики

Якщо квоти не будуть зменшені, то невдовзі села почнуть скуповувати оптом. В умовах безперешкодного доступу деяких агрохолдингів до дешевих кредитів і зважаючи на наявну підтримку в парламенті старт реформи перетворюється на двері до неофеодального суспільства. Аналогічні випадки вже були на початку 2000-х років.

В умовах абсолютної беззахисності селянина перед потужною машиною агрохолдингу землю скуплять за безцінь. Такі схеми добре працюють на ринку нерухомості. Певно, ніщо не заважатиме залякати аграрія або вигадати схеми «законного» рейдерства.

Історії цілковитого краху внаслідок нашвидкоруч проведеної земельної реформи добре відомі. Наприклад, Аргентина не стала жити краще.

Основа держави — це земля та люди. Про велику міграцію не писали хіба що ледачі, тож єдине, що залишилося, — земля.

Не менш важливим є й гарантування продовольчої безпеки. Проте це зовсім не популярне серед парламентарів питання. Адже сьогодні за цінами на продукти харчування Україна мало чим відрізняється від держав ЄС. Однак рівень життя в нас набагато нижчий, тому Україна стає дуже перспективною для іноземних інвесторів. Із відкриттям ринку земель вони дістануть можливість скупити за безцінь ріллю, найняти дешеву робочу силу та отримати високорентабельну продукцію, яка навряд чи реалізовуватиметься в Україні.

Як альтернативу аграрії пропонують усім небайдужим використати своє конституційне право й отримати земельну ділянку. Проте навіть при невеликому попиті серед громадян наявні в державному запасі ґрунти не здатні задовольнити право кожного українця. Як би потім не шкодувати про безглуздо втрачені можливості.