Переведення працівників культури державних закладів на контрактну форму трудового договору не може тлумачитись як дискримінація. Адже кожен артист мав право підписати такий контракт на цілий рік і навіть три.
У рішенні від 12.07.2019 №5-р(І)/2019 перший сенат Конституційного Суду обґрунтував право законодавця змінювати регулювання умов праці та зайнятості. Переведення працівників сфери культури на контракт «не обмежує їхніх конституційних прав на працю, а лише змінює спосіб реалізації цих прав».
А в тому, що скаржників, які звернулися до КС, звільнили з роботи, вони самі й винні. Бо «самостійно та свідомо відмовилися від укладення контрактів, чим і змусили роботодавця прийняти рішення про припинення безстрокових трудових договорів».
Тож сенат КС визнав нововведення щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури (закон від 28.01.2016 №955-VIII) такими, що відповідають Основному Закону.
Отже, право на працю в контексті ч.1 ст.43 Конституції слід тепер розуміти як можливість вільно вступати в трудові правовідносини і так само вільно відмовлятися від роботи, яка чимось не влаштовує. А контракт, як зауважено в рішенні, — це дуже добра річ, оскільки надає працівникові певні привілеї, не передбачені в законодавстві. Наприклад, утратити роботу після його закінчення без будь-яких пояснень.
Матеріали за темою
Коли переводять годинник (постанова Кабміну)
22.03.2024
На ринку праці з’явились 42 нові професії
02.02.2024
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!