Від контракту гірше не буде

Переведення працівників культури державних закладів на контрактну форму трудового договору не може тлумачитись як дискримінація. Адже кожен артист мав право підписати такий контракт на цілий рік і навіть три.

У рішенні від 12.07.2019 №5-р(І)/2019 перший сенат Конституційного Суду обґрунтував право законодавця змінювати регулювання умов праці та зайнятості. Переведення працівників сфери культури на контракт «не обмежує їхніх конституційних прав на працю, а лише змінює спосіб реалізації цих прав».

А в тому, що скаржників, які звернулися до КС, звільнили з роботи, вони самі й винні. Бо «самостійно та свідомо відмовилися від укладення контрактів, чим і змусили роботодавця прийняти рішення про припинення безстрокових трудових договорів».

Тож сенат КС визнав нововведення щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури (закон від 28.01.2016 №955-VIII) такими, що відповідають Основному Закону.

Отже, право на працю в контексті ч.1 ст.43 Конституції слід тепер розуміти як можливість вільно вступати в трудові правовідносини і так само вільно відмовлятися від роботи, яка чимось не влаштовує. А контракт, як зауважено в рішенні, — це дуже добра річ, оскільки надає працівникові певні привілеї, не передбачені в законодавстві. Наприклад, утратити роботу після його закінчення без будь-яких пояснень.