Зачинили двері — заблокують рахунки

Арешт на кошти накладається за наявності підстав, визначених у ПК, та не залежить від наявності рішення органу контролю про накладення арешту на майно платника. Такий висновок зробив ВС в постанові №813/1910/17, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

14 травня 2019 року                       м.Київ                                               №813/1910/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача — ГОНЧАРОВОЇ І.А.,
суддів — ОЛЕНДЕРА І.Я., ХАНОВОЇ Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018 у справі за позовом Офісу ВПП ДФС до товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» про застосування арешту коштів на рахунках,

ВСТАНОВИВ:

24.05.2017 ОВПП ДФС звернувся до суду з позовом до ТОВ «Корпорація КРТ» про застосування арешту коштів, які перебувають на усіх рахунках, відкритих у банках, які здійснюють обслуговування ТОВ «Корпорація КРТ».

На обґрунтування позовних вимог ОВПП ДФС зазначив, що ТОВ «Корпорація КРТ» не допустило посадових осіб органу контролю до проведення документальної позапланової виїзної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, що відповідно до ст.94 Податкового кодексу є підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків.

ЛОАС рішенням від 29.01.2018, залишеним без змін постановою ЛААС від 22.05.2018, у задоволенні позову відмовив.

Судові рішення мотивовані тим, що для арешту коштів на рахунках платника згідно з положеннями пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК необхідна наявність податкового боргу та відсутність майна для погашення такого боргу, що позивачем жодними належними та допустимими доказами не підтверджено. Крім того, застосування арешту коштів є можливим лише в разі існування арешту майна, застосованого згідно з п.94.2 ст.94 ПК, однак доказів прийняття рішення про застосування арешту майна позивачем не надано.

Не погодившись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, ОВПП ДФС звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі ВС з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

При цьому на обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково посилалися на положення пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК, оскільки вказаною нормою врегульовано інші правовідносини. Також скаржник вказав, що арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених п.94.2 ст.94 ПК, та не залежить від наявності рішення органу контролю про накладення арешту на майно платника податків.

ТОВ «Корпорація КРТ» не скористалося своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів убачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до ст.242 Кодексу адміністративного судочинства рішення суду повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 11.05.2017 ОВПП ДФС видав наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Корпорація КРТ» з питань правомірності формування податкового кредиту та витрат за взаєморозрахунками <…>, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізації цих товарів, робіт (послуг) від вищезазначеного контрагента та з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства згідно з вимогами пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК.

16.05.2017 ОВПП ДФС видано направлення на перевірку.

На підставі наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та направлень здійснено вихід за юридичною адресою ТОВ «Корпорація КРТ».

Ознайомившись із наказом та направленнями, керівник підприємства відмовив посадовим особам органу контролю в допуску до проведення перевірки, про що складено акт від 16.05.2017.

Ураховуючи недопуск відповідачем посадових осіб органу контролю до проведення перевірки, позивач звернувся до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках ТОВ «Корпорація КРТ».

Даючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає таке.

Загальна процедура й підстави застосування адмінарешту органами контролю визначені в ст.94 ПК.

За визначенням, наведеним у п.94.1 ст.94 ПК, адмінарешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених у законі.

Згідно з п.94.4 ст.94 ПК арешт може бути накладено органом контролю на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника.

Арешт коштів на рахунку платника відповідно до абз.2 пп.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу контролю до суду.

Підстави для застосування як адмінарешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника є універсальними та визначені в п.94.2 ст.94 ПК. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються за наявності однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування — або за рішенням керівника органу контролю (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Із системного тлумачення положень ст.94 ПК судом не встановлено, що адмінарешт коштів платника є похідним від адмінарешту майна, відмінного від коштів, і може бути застосований судом виключно у випадку існування рішення органу контролю про накладення арешту на майно платника.

Положення ст.94 ПК не визначає послідовності процедур застосування адмінарешту майна та адмінарешту коштів.

Натомість приписи ст.94 ПК викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адмінарешту майна, так і арешту коштів платника.

Непідтвердження обґрунтованості адмінарешту майна платника в судовому порядку не обмежує права податкового органу на звернення до суду про застосування арешту коштів на рахунках відповідача, але за умови наявності відповідних підстав, визначених ПК.

Аналіз вищевказаних норм ПК дає підстави для висновку, що арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених у п.94.2 ст.94 ПК, та не залежить від наявності рішення органу контролю про накладення арешту на майно платника.

Аналогічного висновку щодо застосування наведених положень ПК ВС дійшов під час вирішення справи №820/1929/17, постанова від 27.11.2018, провадження №К/9901/40847/18. Крім того, в даному рішенні відсутні посилання на пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК як на виключне право податкового органу на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності в банку лише в разі наявності податкового боргу.

Отже, з метою правильного вирішення спору та встановлення наявності чи відсутності підстав для застосування до ТОВ «Корпорація КРТ» адмінарешту коштів судам необхідно було встановити наявність чи відсутність законних підстав для проведення перевірки відповідача, дотримання позивачем процедури її призначення та проведення й, відповідно, зробити висновок про наявність чи відсутність у ТОВ «Корпорація КРТ» підстав відмовити посадовим особам органу контролю в допуску до перевірки, що судами попередніх інстанцій зроблено не було.

Враховуючи вищевикладене, Суд вбачає підстави для скасування судових рішень із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід узяти до уваги викладене в цій постанові, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог ст.242 КАС.

За правилами п.1 ч.2 ст.353 КАС, підставою для скасування рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібраних у справі доказів.

Керуючись стст.242, 345, 349, 353, 356 КАС, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.