Доставлення затриманого авто на спеціальний майданчик дозволяється лише у випадку, якщо транспортний засіб суттєво перешкоджає дорожньому руху. Такий висновок зробив ВС в постанові №466/7566/16-а, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
3 квітня 2019 року м.Київ №466/7566/16-а
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого — СМОКОВИЧА М.І.,
суддів: БІЛОУСА О.В., ДАНИЛЕВИЧ Н.А. —
розглянув у письмовому провадженні в касаційній інстанції справу за позовом Особи 1 до Коломийського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківський області, інспектора Коломийського відділення поліції ГУ НП в Івано-Франківський області старшого лейтенанта поліції Гураля М.В. про визнання дій неправомірними та скасування постанови, за касаційною скаргою Особи 4 на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 2.12.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017.
І. Суть спору
1. У серпні 2016 року Особа 1 звернувся до суду з позовом до Коломийського відділення поліції ГУНП, інспектора Коломийського відділення поліції ГУНП старшого лейтенанта поліції Гураля М.В., в якому просив скасувати постанову серії ПС2 №594128 та визнати неправомірними дії інспектора Гураля М.В.
2. Позов обґрунтовано тим, що інспектором поліції Гуралем М.В. виявлено порушення позивачем Правил дорожнього руху, а саме: нібито позивач не виконав вимог дорожнього знака 4.2 («Рух праворуч»), а здійснив поворот ліворуч, чим порушив вимоги ч.1 ст.122 КпАП. Проте позивач зауважує, що він не порушував ПДР, оскільки дорожній знак 4.2 розташований за адресою: вул. Петлюри, 1 та діє безпосередньо на перехресті, натомість позивач не доїхав до перехрестя, а здійснив поворот ліворуч на стоянку. Оскільки всі місця на стоянці були зайняті, позивач прийняв рішення поїхати по вул.Січових Стрільців, де його безпосередньо зупинили інспектори поліції. Тобто вважає: оскільки він не доїхав до перехрестя, де діяв знак 4.2, його маневр у вигляді повороту ліворуч на стоянку не призвів до порушення ПДР.
3. Зазначає, що під час складання протоколу про адмінправопорушення та спірної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності інспектором поліції Гуралем М.В. порушено чинне законодавство, оскільки не проінформовано причину зупинки позивача, необґрунтовано вилучено посвідчення водія, безпідставно доставлено позивача до відділу поліції, це його тримли за зачиненими на ключ дверима, без складання відповідного протоколу затримання. Також позивач уважає, що інспектором поліції неправомірно було складено щодо нього протокол про адмінправопорушення, чим порушено ст.258 КпАП, та вказаний протокол не відповідає вимогам КпАП.
4. Крім того, позивач указує на протиправність дій інспектора поліції щодо затримання транспортного засобу й поміщення його на спеціальний майданчик.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
5. 19.08.2016, близько 22:00, на вул. Петлюри в м.Коломиї Івано-Франківської області позивач, керуючи автомобілем марки «БМВ-320», реєстраційний №1, не виконав вимог дорожнього знака 4.2 («Рух праворуч») та здійснив поворот ліворуч, чим учинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КпАП.
6. У зв’язку з учиненим правопорушенням постановою інспектора Гураля М.В. від 19.08.2016 серії ПС2 №594128 позивача визнано винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП, і накладено штраф у розмірі 510 грн.
7. Копію постанови підписувати й отримувати позивач відмовився.
ІII. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій та мотиви їх ухвалення
8. Постановою Коломийського міськрайсуду від 2.12.2016, залишеною без змін ухвалою ЛААС від 22.02.2017, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
9. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що в діях позивача наявний склад адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП, а тому постанова у справі про адмінправопорушення прийнята відповідно до вимог чинного законодавства.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
10. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неповноту з’ясування судами обставин справи та помилкове застосування норм матеріального права.
11. У касаційній скарзі просить рішення судів першої й апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове — про задоволення позову.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
<…> 18. У чч.1, 2 ст.71 КАС визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених у ст.72 цього кодексу. В адмінсправах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адмінпозову <…>.
VI. Позиція Верховного Суду
20. З огляду на приписи ст.159 КАС у редакції, яка діяла на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності й підтверджуються належними та допустимими доказами.
21. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд уважає ту чи іншу обставину доведеною або недоведеною, чому суд урахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував установлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний та важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і має одержати відповідь суду.
22. Суди першої й апеляційної інстанцій дотрималися викладеного не повною мірою з огляду на таке.
23. Звертаючись із цим позовом до суду, позивач серед іншого оскаржує дії інспектора поліції, які призвели, на думку позивача, до порушення його прав.
24. Позивач указує на те, що підстави для затримання інспектором поліції транспортного засобу, який належить позивачу, та доставлення його на спеціальний майданчик на тимчасове зберігання були відсутні, оскільки ТЗ не перешкоджав дорожньому руху.
25. Так, відповідно до приписів ч.1 ст.2652 КпАП у разі наявності підстав уважати, що водієм учинено порушення, передбачені, зокрема, ч.6 ст.121 та ч.1 ст.126 КпАП, працівник уповноваженого підрозділу, що дбає про безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує ТЗ шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого ТЗ суттєво перешкоджає дорожньому руху. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адмінправопорушення.
26. У ч.3 ст.2652 КпАП визначено: якщо розміщення затриманого ТЗ суттєво не перешкоджає дорожньому руху, такий транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик.
27. Тобто доставлення затриманого ТЗ для зберігання на спеціальний майданчик дозволяється лише у випадку, якщо ТЗ суттєво перешкоджає дорожньому руху.
28. У матеріалах справи наявний акт огляду затриманого ТЗ, що передається на зберігання, від 20.08.2016, проте докази того, що автомобіль марки «БМВ-320» суттєво перешкоджав дорожньому руху та у зв’язку із цим в інспектора поліції були підстави для затримання ТЗ та доставлення його на спеціальний майданчик, у матеріалах справи відсутні.
29. Тобто судами першої та апеляційної інстанцій не дано належної оцінки доводам позивача в цій частині. Крім того, ВC звертає увагу на те, що протокол про адмінправопорушення не містить відповідного запису про тимчасове затримання ТЗ, що не відповідає вимогам ч.1 ст.2652 КпАП.
30. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з’ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
31. Своєю чергою суд касаційної інстанції в силу положень ст.341 КАС обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів.
32. Таким чином, зважаючи на приписи ст.353 КАС, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення — скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
33. Судам під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і дати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму ч.2 ст.2 КАС та з урахуванням установленого в ст.6 цього кодексу принципу верховенства права.
VІI. Судові витрати
34. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв’язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись стст.3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС, ВС
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити частково.
2. Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 2.12.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Матеріали за темою
Повноваження керівника апарату суду, надсилання рішення в ЄСІТС та інші висновки в огляді КАС
26.03.2024
Коли не суддя не може оскаржити рішення ВРП про закриття дисциплінарного провадження — ВП ВС
23.01.2024
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!