Військовослужбовці мають право на фінансову компенсацію за додаткову відпустку, не використану через особливі умови
Припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на неї, яке може бути реалізовано в один із таких способів: безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; грошова компенсація. Про таке сказано в постанові Верховного Суду від 16.06.2019.
По відшкодування — до суду
Військовослужбовець звернувся до суду з позовом проти військової частини. Суть питання полягала в тому, що відповідач не виплатив позивачеві грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, передбаченої законом «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91 №2011-XII, із часу оголошення мобілізації.
У зв’язку з настанням особливого періоду військовик не мав змоги скористатися додатковою відпусткою зі збереженням заробітної плати. Тому просив визнати бездіяльність військової частини протиправною та зобов’язати її нарахувати йому й виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період із 2015 до 2018 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Відповідач мотивував відмову тим, що позивач не набув відповідного права на грошову компенсації за неотриману додаткову відпустку, оскільки згідно із ч.19 ст.101 закону №2011-XII надання військовослужбовцям додаткової відпустки припинено.
Постановою №620/4218/18 Касаційний адміністративний суд задовольнив вимоги позивача в повному обсязі, зазначивши, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу відповідач протиправно не провів усіх необхідних нарахувань та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої в п.12 ч.1 ст.12 закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 №3551-XII, з 2015 до 2018 року.
Право без обмежень
Колегія суддів КАС зазначила, що всі особи мають гарантоване право на рівний та ефективний захист від дискримінації за будь-якою ознакою. Будь-який необґрунтований неоднаковий підхід законом заборонений. Порівняно з іншими особами, які набули статусу учасника бойових дій та не проходили військової служби, позивач мав таке ж право на грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки.
ВС узяв до уваги те, що спірні правовідносини стосовно грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у зв’язку зі звільненням позивача виникли в особливий період, в який з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема додаткової, передбаченої в п.12 ч.1 ст.12 закону №3551-XII, припиняються. Згідно із ч.8 ст.101 закону №2011-XII військовослужбовцям, крім строковиків, додаткові та соціальні відпустки надаються відповідно до закону «Про відпустки» від 15.11.96 №504/96-ВР. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених у відповідних законах.
У разі невикористання військовослужбовцями (які зазначені в абзацах 1 і 2 ч.14 ст.101 закону №2011-XII) щорічної основної або додаткової відпустки в рік звільнення їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.
ВС наголосив, що норми закону №3551-XII не обмежують і не припиняють права учасника бойових дій на отримання в рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!