Рейдерство чи невігластво?

Суддю, яка арештувала майно 17 підприємств, відправили вчити закони

Слідчі запевнили законницю, що майно майже двох десятків фірм треба негайно передати одній особі, котра фігурувала у справі як потерпіла. А потім через відсутність доказів закрили справу. Але дисциплінарним органам здалося підозрілим, що протягом кількох годин потерпіла отримала на зберігання згадане майно.

Швидко, таємно, впевнено

Навесні 2017 року до Вищої ради правосуддя надійшли 4 скарги від підприємств про те, що суддя Дніпровського районного суду м.Києва Неллі Ластовка порушила процесуальне  законодавство.  Адже за один день наклала арешт на майно 17 підприємств, розглянувши, відповідно, 17 клопотань слідчих. Заарештувала корпоративні права, нерухомість, меблі та техніку і передала на зберігання потерпілій у кримінальному провадженні.

Апеляційний суд м.Києва частково скасував ці ухвали і зняв арешт з меблів та техніки, які використовувалися для обслуговування відповідних об’єктів.

Третій дисциплінарній палаті ВРП здалося дивним, що суддя впоралася з матеріалами клопотань за кілька годин, а це 180 сторінок тексту. Та й розгляд кожного клопотання тривав 10—20 хв.

У письмових поясненнях законниця зазначила, що чинним КПК передбачено накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів. На її думку, матеріали містили достатньо відомостей, які вказували на відповідність майна критеріям, визначеним ст.98 КПК. Розгляд клопотань без представників підприємств та державного реєстратора законниця пояснила ризиком переоформлення корпоративних прав на третіх осіб.

ДП висловила припущення, що Н.Ластовка не могла розглядати ці клопотання, адже мова йде про господарський спір, однак та заперечила, що все відбувалось у рамках кримінального провадження.

Дисциплінарна палата не погодилась із доводами судді. Зокрема, її члени не зрозуміли, які саме докази Н.Ластовка намагалася зберегти внаслідок арешту. Тому її дії визнали такими, що підривають суспільну довіру до суду, і внесли подання щодо звільнення жінки з посади.

Навчання як покарання

«Ви вважаєте, що всі вчинки судді були правильними і вона взагалі не порушувала закону?» — поцікавився в адвоката судді член ВРП Вадим Беляневич уже під час засідання ВРП.

«Я вважаю, що під час перегляду цих ухвал в апеляційному порядку процесуальні недоліки були усунуті», — відповіла адвокат.

«Коли ми скаржилися на суддю, мова йшла не лише про невчасне внесення відомостей до ЄДРСР, а й про те, що сторони були позбавлені права дізнатися цю інформацію: їм не надіслали копій ухвал. Суддя посилається на об’єктивні причини — відпустку тощо. Але вона навіть не розуміє, в чому полягало порушення принципу змагальності. Річ не лише в тому, що нас не покликали на засідання, де вирішувалася доля майна, а й у тому, що в подальшому не надали доступу до цих рішень», — стверджувала представниця скаржника.

«Чи є це доброчесною поведінкою судді?» — поставила риторичне запитання жінка. Її обурило ставлення судді до своїх помилок. До того ж, передавши майно потерпілій, суддя фактично вирішила господарський спір. Хоча у матеріалах справи не знайшлося жодного доказу, що це майно належить саме потерпілій. «Хіба відповідальне зберігання не могли забезпечити люди, які все життя керували цими підприємствами? — поцікавилася представниця. — Фактично це свідчить про рейдерське захоплення».

Нині кримінальне провадження, яке стало причиною «дисциплінарки», закрите. Потерпілій так і не вдалося довести право власності на майно 17 підприємств.

Схоже, члени Ради повірили, що суддя прийняла ухвали не навмисно — з метою сприяння рейдерському захопленню, а тому, що не до кінця зрозуміла законодавство. Отже, вирішили відсторонити її на півроку від посади й направити до Національної школи суддів для підвищення кваліфікації з питань дотримання прав і свобод осіб на стадії досудового розслідування — з подальшим кваліфікаційним оцінюванням та перевіркою доброчесності.

До слова, за останні півроку ВРП вже звільнила суддю за схоже порушення. Той передав позивачу на зберігання десяток тонн зерна, ухваливши рішення про забезпечення позову. А коли апеляційний суд скасував його ухвалу, виявилося, що зерно зникло. Суддю також звинуватили в тому, що ухвалою про арешт майна він вирішив спір по суті. Але тоді члени ВРП не знайшли підстав для пом’якшення покарання.

Однак пом’якшення покарання для судді тривало аж два дні. На наступному засідання члени ВРП її все ж звільнили, щоправда не за скоєння дисциплінарного проступку, а у відставку.