Про встановлення юрисдикції

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (характер) спору. На цьому в постанові від 6.02.2019 наголосила Велика палата Верховного Суду.

Громадянин звернувся до суду з вимогою визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, посилаючись на те, що дії реєстратора не відповідали вимогам закону. Заяву про держреєстрацію ОСББ прийнято від сторонньої, неуповноваженої особи, з неповними й такими, що суперечать вимогам закону, даними.

У постанові №462/2646/17 ВП ВС зазначила, що поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідач у справі — суб’єкт владних повноважень, а предмет перегляду — виданий ним акт індивідуальної дії, є неправильним. При визначенні юрисдикції спору судам слід виходити із суті права/інтересу, по захист якого суб’єкт публічного права звертається, та мети позову.

ВП констатувала, що спір про скасування держреєстрації ОСББ не є спором у сфері публічно-правових відносин, навіть якщо виник у зв’язку з протиправним унесенням до реєстру суб’єктом владних повноважень запису про проведення держреєстрації юридичної особи.

Водночас спір не є таким, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин або у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності. Натомість ідеться про абстрактну можливість брати участь у конкретних правовідносинах.

Процесуальне законодавство не визначає юрисдикційної належності такого спору. Проте в постанові від 20.09.2018 у справі №813/6286/15 ВП зауважила, що подібні спори найбільш наближені до пов’язаних із діяльністю або припиненням діяльності юрособи.

Отже, спір має вирішуватися за правилами господарського судочинства незалежно від суб’єктного складу, за місцезнаходженням юрособи.