Гра Розгромних Деталей,

або Від заступництва до прискіпування — один крок

Громадська рада доброчесності інформує, Вища кваліфікаційна комісія суддів реагує, кандидати вибувають із конкурсу. Цей ланцюжок подій зовсім не відповідає реальній картині спілкування з претендентами на місця у касаційних судах. Чи, все ж таки, відповідає? Перервана трансляція дає змогу додумати.

Науковий відхід

Першим кандидатом, який «провалив» співбесіду, став суддя з Ярмолинецького районного суду Хмельницької області Андрій Соловйов. Щоправда, про себе як учасника конкурсу він заявив, будучи викладачем університету та автором численних публікацій і підручників.

Висунуті претензії видавалися не надто критичними. Втім, лише ті, які оголосили під запис: невчасне внесення змін до декларації та незазначення фактичного місця проживання.

Сімейні перипетії за клопотанням кандидата та погодженням із членами комісії мали б залишитися за кадром. Проте трансляцію вимкнули дещо раніше, ніж справа дійшла до приватних аспектів. Після того як відповіді на антикорупційні питання були почуті, члени комісії звернули увагу на ставлення судді до професії. Те, що діючий суддя не заявляє про себе як про кандидата із сукупним стажем, здалося представникам ВККС дивним.

А.Соловйова запитали про викладацьку роботу та видання наукових праць. У підході «кадровиків» вбачалася недовіра. Адже кандидату ставили запитання щодо кількості примірників, деякі публікації визнали «малотиражними». 7-річна діяльність володаря мантії, очевидно, видалась їм більш вагомою.

Після ствердної відповіді на запитання «Ви відбулись як суддя?» пролунала репліка щодо сумнівів у якісному здійсненні правосуддя. Адже, виходить, сам кандидат не зважає на цю свою юридичну іпостась. Контраргументи А.Соловйова залишилися за завісою співбесіди, можливо, їх комісія так і не почула. А можливо, відеофіксацію процесу просто перервали через технічну несправність.

Вища дисертаційна комісія

Наступного заблокованого кандидата від науковців — Геннадія Тимченка члени ГРД звинуватили в плагіаті, який той не спростовує, але разом з тим і не визнає. В його працях «доброчесники» не знайшли посилань на авторів, думки яких використовувались у ході дослідження.

Тому після тривіальних запитань про продаж нерухомості та засобів пересування члени комісії перейшли до високих матерій і вирішили поговорити з кандидатом про ідею його докторської дисертації та шляхи її імплементації у систему правосуддя.

Згодом, давши можливість Г.Тимченку розповісти про прикрий інцидент несанкціонованої компіляції, члени комісії дізналися про схвальну рецензію на спірну роботу. Проте дійшли висновку, що вердикт мав невикривальний характер, отже, не спростовував факту плагіату. Аргументи щодо зазначення посилань та діаметрально протилежних поглядів у нього і колеги, в якого він буцімто запозичив думки, комісія також почула. Втім, залізобетонного підтвердження крадіжки наукових позицій під час співбесіди не знайшла. Тому відоме у вузьких колах звинувачення вирішила прирівняти до вияву недоброчесності. Вплинув на таке рішення ще один факт: примірники праці зберігаються у бібліотеці конгресу США. Тому в закордонних партнерів, які стежать за процесом формування нового Верховного Суду, можуть виникнути питання.

Наостанок Г.Тимченку запропонували спростувати такий факт у судовому порядку або змиритися з ним.

І в багатстві, і в спірності

Основною причиною недоброчесності зазвичай є стиль життя, який не відповідає задекларованим доходам. Саме у такому ГРД запідозрила суддю Святошинського районного суду м.Києва Ірину Незнамову, яка вже припинила участь у конкурсі до Касаційного кримінального суду.

В її декларації не було відомостей ні про автомобілі представницького класу, як у більшості колег, ні про великі будинки. Була вказана квартира, яку І.Незнамова придбала для сина, але кошти взяла у кредит. Втім, у представника ради все одно виникло запитання про те, як їй вдається заощаджувати.

Судді довелося розповісти про пільги, які вона має, виплати, які отримує, бо проживає на забрудненій території (Рівненська область), та знижки на електроенергію, які надає атомна електростанція. Сумніви у скромному стилі життя також породив той факт, що вона будує садовий будинок. І хоча виявилося, що це швидше маленька дача, для якої навіть не виготовляли проект, працюють на будівництві не бригада з виконробом, а 2 хлопці, розмах альтернативного житла, на думку ГРД, не відповідає суддівським рамкам.

Суддя надала членам комісії докази, які спростовують їхні підозри. Ці ж дані під час співбесіди пообіцяли передати уповноваженій від ГРД. Проте після того, як кандидатка покинула кабінет, трансляція не зупинилась і прохання «доброчесниці» отримати документи з досьє, швидше за все, залишилося непочутим. Адже, як завжди, стрим обірвався на найцікавішому місці. Так чи інакше, але І.Незнамову визнали негідною працювати у ВС.

Так, як минулого року її колегу, суддю Господарського суду м.Києва Мальвіну Данілову, яка не пройшла цього етапу відбору до Касаційного господарського суду. Суддя вирішила оскаржити висновок ГРД щодо власної недоброчесності й повернулася до конкурсу вже як кандидат на посаду у ККС.

«Доброчесники» знову почали ставити питання, які суд у вердикті щодо оскаржуваного попереднього висновку не зачепив, тому рішення щодо другої спроби М.Данілової ще не прийнято.

Таким довгим і непередбачуваним був день співбесід із кандидатами до касаційних судів. У результаті 8 претендентів не підтвердили здатності здійснювати правосуддя у касаційній інстанції, 6 — виявилися гідними цієї посади, а щодо 19 в комісії досі є сумніви.