Хотіли як краще…

НААУ виявила численні перешкоди та звуження професійних прав адвокатів

У розробленні проекту закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» участь адвокатів була гарантована чиновниками. Однак наприкінці 2016 року з’ясувалося, що ситуація з підготовкою нової редакції профільного акта розвивається дещо інакше.

Між словом і ділом

Так, 15 грудня минулого року робоча група Ради з питань судової реформи ухвалила остаточну версію змін до закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Документ був затверджений без участі представників Національної асоціації адвокатів України.

Наступного дня Рада адвокатів України назвала такі зміни неприйнятними як через їхній зміст, так і через спосіб розгляду та схвалення. Вона звернулася до Ради з питань судової реформи та Президента з вимогою не вносити цей документ до парламенту.

Адвокатура вказала на численні суперечності, неузгодженості з чинним законодавством, насамперед з указом Президента «Про Стратегію реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015—2020 роки». Указ прямо передбачає зміцнення на інституційному рівні НААУ для забезпечення належної професійної діяльності адвокатури, управління юридичними професіями та представництва колективних інтересів адвокатів.

Асоціація хотіла привернути увагу до цієї ситуації й у зверненні до Ради адвокатських та правничих товариств Європи. 23 грудня ССВЕ у листі до Президента закликала утриматися від запровадження будь-яких змін до профільного законодавства без консультацій з НААУ.

Найбільша європейська організація захисників указала на те, що незалежність адвокатської професії та її самоврядність визнаються як рекомендаціями Ради Європи від 25.10.2000, так і Основними принципами ООН щодо ролі адвокатів (14.12.90). Хартія основних принципів європейської юридичної професії та Кодекс поведінки європейських адвокатів як ключові документи ССВЕ проголошують незалежність професії та її самоврядність ключовими цінностями.

Водночас змінами до Конституції, що набули чинності 30.09.2016, передбачене поетапне запровадження виключного представництва адвокатів у судах: у Верховному та судах касаційної інстанції — з 1 січня 2017 року, в апеляційних — з 1 січня 2018-го, у судах першої інстанції — з 1 січня 2019-го. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно адвокатами здійснюватиметься з 1 січня 2020 року.

Однак дотепер не встановлено умов такого представництва і не внесено змін до процесуальних кодексів. Хоча в Міністерстві юстиції ще в грудні 2016-го рапортували, що реформа адвокатури розпочнеться з 2017 року. Але у Верховній Раді досі не мають уявлення, як саме відбуватимуться ці перетворення.

Проекти з обмеженнями

«Якісні зміни неможливі без участі професійної спільноти»,— наголошував під час публічних виступів заступник глави Адміністрації Президента Олексій Філатов. Такої ж думки дотримується й заступник голови НААУ Валентин Гвоздій, який наполягав на залученні адвокатів до роботи над законопроектом та недопущенні послаблення ролі адвокатського самоврядування.

Підсумовуючи основні тенденції в самоврядному середовищі, НААУ у звіті «Загрози незалежності адвокатури у 2016 році» висловила чимало нарікань як на «кулуарну» законотворчість, так і інші обмеження прав адвокатів з боку органів влади.

Так, 1 грудня асоціація звернулася до Голови Верховної Ради із закликом відхилити зміни до закону «Про судоустрій і статус суддів» (№5221). У законопроекті пропонується встановити розмір малозначущого спору на рівні одного млн грн. і не застосовувати до таких спорів виключне право адвокатів на представництво в судах. При цьому до малозначущих віднесені й будь-які немайнові спори. Також планується вилучити норму про виключне представництво адвокатів малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, визнаних судом недієздатними.

У РАУ вказали на невідповідність пропонованих змін економічним реаліям та ризик звуження прав громадян на захист. На думку «самоврядників», такий поріг можна встановити на рівні 5 мінімальних заробітних плат. Також у раді переконані, що пропозицію про встановлення винятків стосовно обов’язкового представництва адвокатами інтересів малолітніх, неповнолітніх та недієздатних (обмежено дієздатних) слід відхилити.

Є нарікання в адвокатів і на президентський проект закону «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо удосконалення механізмів забезпечення завдань кримінального провадження)» (№5490). Попри те що під час пленарного засідання 20 грудня парламент не підтримав його включення до порядку денного, документ викликав серйозне занепокоєння серед адвокатів. Адже, на думку РАУ, він звужує права громадян на захист та власне права захисників на стадії досудового розслідування.

Крім того, в проекті №5490 пропонується подовжити виконання функцій досудового розслідування органами прокуратури до листопада 2019 року всупереч тому, що з Конституції вилучено норми про такі їх повноваження. За оцінками адвокатів, документ суперечить стст.19, 59, 62, 63, 64, 131¹,131² Основного Закону та європейським зобов’язанням України у сфері права.

Нарешті того ж дня, 20 грудня, нардепи під час внесення змін до Податкового кодексу (проект №5132) втрутилися у закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Попри заклик до Президента українських адвокатів, яких підтримали їхні європейські колеги, до накладення вето на закон, останній був підписаний главою держави та набув чинності.

«Державній» адвокатурі бути?

Під час обговорення останніх новацій у соціальних мережах деякі правники пов’язували такий законотворчий наступ на адвокатуру з намірами «одержавлення» системи. І, відповідно, її неформального підпорядкування Міністерству юстиції.

Також не виключено, що в такий спосіб владні органи підштовхують адвокатів до самоочищення керівних лав. Мовляв, ігноруємо тих, з ким не маємо бажання співпрацювати у майбутньому.

Втім, швидше за все, ці припущення безпідставні. Адже і під час так званої судової реформи демонструвалося фактичне нехтування думкою тих, на чи проти яких спрямовувалися нововведення. Про те, до чого це призвело і ще призведе, свідчать істотні прогалини та недогляди, які спливають під час застосування нових законів, включаючи зміни до Конституції.

Окремі юристи стверджують, що внесення змін до чинного закону є напівзаходом, який навряд чи спричинить позитивний результат. Адже активно лобіюються деякі норми щодо самоврядування, які з’являються то в одній, то в іншій ініціативі.

Тож, напевне, дійсно не варто шукати злого наміру там, де все можна пояснити більш банальними причинами. Та адвокатів це навряд чи заспокоїть, оскільки їм із цими новаціями доведеться працювати.

Коментар «ЗіБ»

Ганна КОЛЕСНИК, голова комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності 

2016 рік для адвокатури видався важким: вбивства адвокатів, знищення майна, заподіяння тілесних ушкоджень, незаконні обшуки, підпали. Професія адвоката стала небезпечною. 2017-ий зустрів нас черговим убивством колеги.

Держава безкінечними реформами судової та правоохоронної систем, у результаті яких ми втратили фахівців, поставила адвокатів під загрозу. Проте адвокати завдяки змінам у законодавстві, які відбулися в 2012 році, були об’єднані в одну професійну організацію, отримали право самостійно збирати докази та подавати їх до суду нарівні з прокурором, здійснювати захист людини з першої години затримання. Ми одержали процеси, в яких у результаті непрофесійної роботи слідчих прокурорам нічим доводити вину осіб. Адвокатура вийшла з-під контролю держави, а тому стала «ворогом №1», адже тепер набагато складніше посадити за ґрати людину тільки тому, що вона стала комусь «не потрібна». Необхідно не тільки видумати кримінальну справу, а й здобути докази. Це ускладнюється тим, що злочину не існує, а вмілий і професійний адвокат легко спростує сфальсифіковані докази в суді.

Це щодо кримінальних справ. Але є ще, наприклад, цивільні справи, котрі стосуються нерухомості та землі, які завжди були об’єктами полювання політиків та правоохоронців. Якщо раніше адвоката можна було заставити відмовитися від своєї позиції або вийти з процесу шляхом позбавлення свідоцтва через Мін’юст, то зараз адвокати захищають своїх клієнтів, не побоюючись тиску з боку держави. Крім того, в цивільних справах є опоненти, які можуть бути незадоволеними тим, що участь адвоката протилежної сторони у справі може призвести до програшу та матеріальних втрат.

Адвокати стали більш сильними, професійними та незалежними. Але водночас — більш вразливими фізично. Кожен завдяки відкритим реєстрам може знайти домашню адресу адвоката. Крім ЄРАУ, де міститься інформація про місце роботи (в адвокатів, які провадять індивідуальну адвокатську діяльність, це домашня адреса), дані щодо проживання адвоката можна знайти, зробивши безкоштовний запит щодо пошуку відомостей в ЄРДР на сайті Мін’юсту (там адреси засновників адвокатських бюро та об’єднань). Та й в судових засіданнях зазвичай (з’ясовуючи особу) суд вимагає в адвоката вказати місце проживання, хоча у прокурора про це не запитують. Ось і результат, коли біля під’їздів та навіть у власних квартирах на адвокатів учиняють напади.