Адвокати розтлумачили застосування "закону Савченко"

Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання)» або закон Савченко передбачає наступну формулу розрахунку відбування покарання: 1 день СІЗО = 2 дням колонії, 1 день СІЗО = 4 дням обмеження волі, 1 день СІЗО = 6 дням виправних робіт та 1 день = 16 годинам громадських робіт.

На цьому акцентував свою увагу екс-голова Державної пенітенціарної служби Сергій Старенький на семінарі Ради адвокатів Київської області на тему «Закон Савченко»: що потрібно знати адвокату», повідомили "ЗіБ" у Раді адвокатів Київської області.

Суть закону полягає в тому, що суди зобов'язані враховувати засудженим кожен день, проведений у слідчих ізоляторах, як два дні відбуття покарання.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону він стосується лише тих, щодо кого набрали законної сили вироки і покарання за якими не відбуте станом 24.12.2015 року. Іншим особам ніхто перераховувати строк тримання під вартою не буде. З одного боку Закон виписаний так, що він начебто не виглядає як закон «однієї дії» (адже зміни внесені до Кримінального кодексу без будь-яких приміток). З іншого – ця приписка у прикінцевих положеннях дає надзвичайно широкі можливості для того, щоб маніпулювати тим, кого саме мають «відпустити» раніше, а кого вже взагалі не відпустять, навіть якщо така особа повністю підпадає під дію норм «закону Савченко», відзначили на семінарі.

Але за будь-яких умов, зарахування судом строку попереднього ув’язнення з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі можливе лише за однієї умови - у разі засудження до позбавлення волі за тим самим кримінальним провадженням, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув’язнення. Якщо ж особа перебувала в СІЗО з інших причин – таке зарахування не проводиться.

При цьому у строк попереднього ув’язнення включається строк:

а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;

б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання;

в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження;

г) перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи;

ґ) перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув’язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.

За законом, суд має звільнити засудженого від відбування покарання, якщо строк попереднього ув’язнення, відбутий засудженим у межах кримінального провадження, дорівнює або перевищує фактично призначене йому основне покарання, передбачене частиною першою статті 72 КК України. Іншими словами, якщо злочинця засуджено до штрафу або до нього застосовані службові обмеження для військовослужбовців, то таку особу просто звільнять.

Також С. Старенький звернув увагу на норму Прикінцевих положень, за якою «цей Закон застосовується за клопотанням засудженої особи, членів її сім’ї або захисника, суду, що виніс зазначений обвинувальний вирок, протягом двох тижнів з дня отримання відповідного клопотання судом або за власною ініціативою суду». "Не будемо звертати увагу на занадто широке формулювання «членів сім’ї», якого немає в кримінальному законодавстві. Але як розуміти пасаж про те, що закон застосовується «за клопотанням суду»?! Ймовірно, законодавець хотів сказати, що «закон застосовується судом, що виніс обвинувальний вирок». Й це було б розумно, адже за місцем відбування покарання інколи дуже важко з’ясувати, скільки саме часу засуджена особа перебувала у СІЗО, особливо якщо судові засідання відбувалися в іншій області. "Цей закон не виписаний так, як має бути виписаний закон. Незрозуміло, до якого суду потрібно звертатися. Наприклад, Зварич і Слюсарчук, обидва вони подавали апеляцію. Зварича Оболонський суд відпустив, а львівський суд, куди звертався Слюсарчук, відмовив – мовляв, звертайтеся до суду за місцем відбування покарання", - коментує ситуацію Сергій Старенький. З огляду на це відзначалось, що адвокатам нічого не залишається як подавати відповідні клопотання одночасно одразу у два суди – за місцем винесення обвинувального вироку та за місцем відбування покарання.

Переглянути відеозапис семінару можна за посиланням.

Також читайте: День за два: що писати, куди подавати?