Не сперечайтесь, вас знімають

ГПК не дозволяє забороняти проведення фотозйомки та відеозапису відкритого судового засідання

Відкритість і гласність судового процесу — одні з ключових умов його проведення. Саме тому законодавство передбачає право громадян фіксувати процес на фото- чи відеокамеру. Водночас процесуальні норми дозволяють сторонам відмовитися від потрапляння в кадр. За винятком господарського процесуального кодексу, який відповідних застережень не містить.

Гласність заради справедливості

У правовій державі суд виступає тією інституцією, яка зобов’язана дієво захищати або відновлювати порушені права та законні інтереси, вирішувати спори між суб’єктами правовідносин відповідно до норм і вимог національних законів та міжнародних актів. Від його здатності уособлювати ідеали справедливості та законності, генерувати впевненість громадян у можливості захисту своїх прав та законних інтересів безстороннім і неупередженим судом головним чином залежить зміцнення довіри суспільства до судової влади в цілому.

Право на справедливий суд закріплене у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як убачається з наведеної норми, справедливим судочинство є в тому випадку, коли незалежний і безсторонній суд забезпечує право особи як на публічний, так і на справедливий розгляд справи. Тобто справедливість та публічність мають бути гармонійно поєднані під час здійснення правосуддя.

Публічність судового процесу, за загальним правилом, означає встановлений процесуальним законом порядок слухання справи в суді, при якому засідання проводяться відкрито, з наданням реальної та рівної можливості особам, які цікавляться справою, стежити за ходом розгляду та фіксувати його, у тому числі за допомогою фотозйомки, відео- та аудіозапису.

У свою чергу, право особи на публічний розгляд справи знаходить своє відображення у закріпленому в національному законодавстві принципі гласності та відкритості судового розгляду. Втім, указаний принцип полягає не тільки в забезпеченні державою вільного доступу до зали судових засідань усіх охочих громадян, а й у сприянні зміцненню зв’язків з громадськістю, її довіри до судової влади.

Вимогу про необхідність забезпечення права кожного на розгляд його справи гласно та з додержанням усіх вимог справедливості незалежним та неупередженим судом містить ст.10 Загальної декларації прав людини. До того ж цей принцип є елементом демократії, оскільки тісно пов’язаний із забезпеченням громадського контролю за діяльністю судів.

Гарантії в обмеженнях

Однак принцип гласності та відкритості судового процесу не є абсолютним і за наявності обставин, визначених законом, може бути обмежений. Так, ст.6 конвенції передбачено, що преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або (тією мірою, що визнана судом суворо необхідною) коли публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя. Наразі законодавство передбачає можливість розгляду справ у закритому судовому засіданні, якщо це зумовлено необхідністю збереження державної та іншої таємниці, що охороняється законом.

З огляду на зазначене публічність судового розгляду, незважаючи на свою вагомість, є диспозитивною й апріорі не може бути поставлена вище за інтереси правосуддя.

Правило публічності іноді може поступатися вимогам, продиктованим міркуваннями захисту громадського порядку, зацікавленістю сторін судового процесу в забезпеченні їхнього права на приватність. Як відзначав суддя Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Віталій Гончар, саме суду належить право вирішувати з урахуванням усіх інтересів, наскільки обґрунтованим буде відступ від правила публічності судових слухань.

Визначальним має бути розуміння того, що забезпечення права на справедливий суд — це насамперед забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу. Тому дуже влучною є теза професора Олени Рябченко про те, що справедливість суду має гарантуватись передусім належним процесуальним законом у широкому значенні цього терміну.

Відсутня норма

Відповідно до чинної редакції ст.11 закону «Про судоустрій і статус суддів» учасники процесу, інші особи, присутні в залі засідання, представники засобів масової інформації мають право проводити фотозйомку, відео- та аудіозапис без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, установлених законом. Правовий аналіз вказаного припису зумовлює висновок про те, що можливість проведення в залі судового засідання фотозйомки, відео- та аудіозапису прямо залежить від вимог, установлених законодавчими нормами, що регулюють відповідні правовідносини.

Так, ч.8 ст.6 Цивільного процесуального кодексу передбачає, що учасники процесу та інші особи мають право робити письмові записи, а також використовувати портативні аудіотехнічні пристрої. Проведення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання засідання по радіо і телебаченню допускається на підставі ухвали суду, за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у справі.

Частина 6 ст.27 Кримінального процесуального кодексу встановлює право кожного вести стенограму, робити нотатки та використовувати портативні аудіотехнічні пристрої. При цьому застерігає, що проведення фотозйомки, відеозапису, транслювання засідання по радіо і телебаченню, а також проведення звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури допускається на підставі ухвали суду, що приймається з урахуванням думки сторін та можливості проведення таких дій без шкоди для судового розгляду.

Також ч.8 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що особи можуть використовувати портативні аудіотехнічні засоби. Проведення зйомки чи звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання засідання по радіо і телебаченню допускається на підставі ухвали суду, за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у справі, крім тих, які є суб’єктами владних повноважень.

Вказані норми процесуального права об’єднують два загальні критерії, на підставі яких у залі судового засідання дозволяється проведення фотозйомки і відеозапису, а саме: з’ясування судом думки учасників процесу із цього приводу та прийняття відповідної ухвали.

На відміну від цивільного, кримінального та адміністративного судочинства, норми Господарського процесуального кодексу не містять чітко визначених умов, за яких учасникам процесу та іншим особам дозволяється проводити фотозйомку або відеозапис, а отже, й не містять будь-яких обмежень, про які говориться в абз.2 ч.3 ст.11 закону «Про судоустрій і статус суддів».

Проте у ст.307 Цивільного кодексу зазначено, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.

За відсутності консенсусу

Водночас відкритий розгляд справи не можна ототожнювати із заходом публічного характеру. У судовому засіданні передусім розглядається спір між опонентами. Причому метою кожного з них є відстоювання власної правової позиції. Саме відсутність консенсусу стає підставою для передання спору на вирішення суду.

На відміну від судового процесу, захід публічного характеру, зокрема в розумінні ст.307 ЦК, являє собою організоване зібрання групи людей з метою обговорення певної теми або вирішення визначеного кола питань. Тобто головною відмінністю заходу публічного характеру є спрямованість дій його учасників на загальну мету, а принципова особливість полягає в об’єднанні їх однією спільною ідеєю.

Таким чином, можна дійти висновку, що, передбачаючи обов’язок суду з’ясовувати думку учасників процесу щодо можливості проведення фотозйомки і відеозапису, законодавець виходив, крім іншого, з необхідності дотримання правил ст.307 ЦК.

Відповідно до ст.74 ГПК порядок ведення засідання визначається головуючим суддею. Водночас відсутність урегульованого ГПК порядку проведення фотозйомки та відеозапису під час розгляду справи у відкритому засіданні фактично позбавляє суди господарської юрисдикції процесуальної можливості обмежити вчинення таких дій і тим самим сприяти фізичним особам у реалізації наданого їм права на захист власних інтересів.

Виправлення цього недоліку шляхом доповнення ст.4⁴ ГПК порядком проведення фотозйомки та відеозапису в залі суду, на кшталт того, який містять аналогічні норми інших процесуальних кодексів, дозволить запобігти можливим порушенням інтересів учасників господарського процесу, а також врівноважити права, що закріплені ст.11 закону «Про судоустрій і статус суддів» та ст.307 ЦК.