Юрист коментує ініціативу щодо співавторства на інтерв'ю

На сьогодні щодо авторського права на інтерв'ю виникає чимало спорів. Наприклад, актуальним є питання чи має право особа, яка надавала інтерв'ю без згоди журналіста використовувати його теж?

Нещодавно в Ізраїлі був завершений розгляд справи за позовом Danon PR Telecommunications до відомого політичного діяча Шеллі Ячімовіч, яка на своєму сайті опублікувала інтерв'ю раніше надруковане в місцевій газеті. Газета подала позов до суду, вимагаючи припинити порушення авторських прав та виплатити компенсацію за таке порушення. Свій захист у суді Ячімович будувала на тій позиції, що авторські права на матеріал належать як особі​, яка давала відповіді на запитання, так і особі, яка їх задавала. В свою чергу пані Ячімович звинуватила газету у використанні її фотографії без попередньої згоди, попросивши таку ж компенсацію за незаконне використання її фото газетою. І хоча сторони дійшли мирової згоди все ж цей спір став показовим для суспільства.

У нашій державі практика рухається в трохи іншому руслі. Так, нещодавно народний депутат України Сергій Лещенко повідомив про намір внести на розгляд ВР України законопроект щодо внесення змін до ст. 13 Закону «Про авторське право та суміжні права». Зокрема, із закону пан Лещенко запропонував виключити ч. 3 якою встановлено, що авторське право на інтерв’ю являється співавторством. Також народний обранець запропонував виключити норму згідно з якою опублікування інтерв’ю допускається виключно за згодою особи, що його надала. Аргументуючи свою ініціативу автор зазначив, що погоджувати інтерв’ю – це пережиток минулої радянської епохи.

В Україні питання авторських прав на інтерв'ю регулюється ч. 3 ст.13 ЗУ "Про авторське права і суміжні права", відповідно до якої співавторами інтерв'ю є особа, яка дала інтерв'ю, та особа, яка його взяла. Вважаю це положення справедливим та обґрунтованим, адже творчий внесок у інтерв'ю є й у журналіста, який готує питає, збирає попередній матеріал, так і у особи, яка дає інтерв'ю.