Ангелы и демоны юридической профессии

Как оставаться в пределах морали и справедливости и при этом не навредить собственному имиджу?

«Переформатирование» власти не обошло ни одной прослойки общества. Сейчас законодательство, и без того весьма нестабильное, в своем преобразовании набрало обороты, за которым даже опытному специалисту трудно успевать. Возможно, именно поэтому в такое удивительное время встает вопрос: каким должен быть современный юрист? Кто он - ангел или демон юридической профессии? Этой теме было посвящен круглый стол, который состоялся по инициативе Независимого института судебных экспертиз при поддержке Европейской арбитражной палаты.

Усі знають про всіх усе

Формат заходу якнайкраще сприяв обговоренню питань, пов’язаних із професійною діяльністю юристів з різних професійних секторів.  Відкрив його голова Національної експертної комісії в питаннях захисту суспільної моралі Василь Костицький. Йому запропонували відповісти на питання: хто ж такий сучасний юрист та який він?

Відразу зауваживши, що він виступає не як чиновник, а як професор університету, В.Костицький зазначив, що поставлені питання є досить полярними для нього як людини з центристськими поглядами на політику і суспільство. За його словами, найоптимальніший принцип роботи  юриста сформулював 3-ій президент США Томас Джефферсон: «Намагайтеся завжди виконати свій обов’язок — і людство виправдає вас навіть там, де ви зазнаєте невдачі».

В.Костицький також нагадав, що для розуміння морально-етичного аспекту професії юриста потрібно пам’ятати латинський вислів «Домовмося про дефініцію». «Нам треба вийти за межі пострадянського розуміння права, і я пропоную свій варіант у вигляді суспільно-теологічної теорії», — зауважив В.Костицький. Така концепція, пояснив доповідач, передбачає покладення в основу права морального імперативу, який даровано Всевишнім. З огляду на це держава не претендує на монополію в правотворчості.

А що ж робити судді за умов такої багатовимірності права? Вчений пропонує такий алгоритм дій, за якого суддя при ухваленні рішення повинен співвідносити міру добра та справедливості, а при безпосередньому написанні рішення намагатися екстраполювати справедливість і закон. Він також нагадав, що нині інформація поширюється швидко і незалежно, а тому «усі знають про всіх усе». За таких умов, на думку професора, дуже важливо не втратити морального обличчя в професії. 

Професійні товариства, впевнений В.Костицький, мають керуватись у своїй діяльності морально-етичними кодексами. За ініціативою експертної комісії вже затверджено етичний кодекс лікаря. Здійснювалися також спроби «просунути» етичний кодекс журналіста, проте Національна спілка журналістів від цього відмовилася. Вже затверджено Кодекс суддівської етики. Розробленням документа займалася суддя Вищого господарського суду, що, на думку голови експертної комісії, є пікантним моментом. «Чи має судова влада право формулювати морально-етичне обличчя судді, відібравши це право в суверена, тобто в народу? Чи не означає це, що суддівська спільнота корпоратизується та стає поза народом, вищою за нього?» — поставив досить неоднозначні питання В.Костицький.

Ця проблема й стала ключовим тригером під час обговорення наступних питань. Адже критерії моральності в юристів є такими ж багатовимірними, як і право.

«Твар я тремтяча чи право маю?..»

Досить чітку позицію щодо обраної професії сформулював старший юрист ЮФ «Спенсер і Кауфманн» Володимир Павленко. «Юрист, на мою думку, повинен вправно робити свою справу і завжди залишатися професіоналом», — підкреслив він. Досить важко із цим не погодитись, адже будь-яка професійна діяльність потребує від нас, як це не прикро, певних жертв. А професія юриста, зокрема адвоката, передбачає передусім жертви моральні.

Говорячи від імені юристів з бізнес-середовища, В.Павленко вивів власну формулу ідеального юриста. За його твердженням, юрист-професіонал виконує замовлення, бере гроші та не ставить зайвих запитань. Щоб спонукати присутніх поміркувати про складність морального вибору, В.Павленко запропонував розглянути конкретний приклад. Якщо клієнт звертається з проханням допомогти «відвоювати» чийсь бізнес, як має діяти професійний та високоморальний юрист? Законно це чи незаконно? Де проходить межа справедливості?

«Часто трапляються випадки, коли бізнес потрібно забрати в людини, яка дійсно винна клієнтові гроші, усвідомлює це й не віддає їх, використовуючи, наприклад, механізми банкрутства, — доводив свою точку зору правник. — За таких умов, імовірно, юрист учинить справедливо, якщо виконає прохання клієнта. Однак це — приватний випадок. А що робити, коли такого вибору немає?»

На думку юриста, справжній професіонал виконає завдання і підтвердить свій фаховий рівень. Так само повинен діяти й суддя, який ухвалюватиме рішення. Професіоналізм мають доводити всі. «Багато суддів, з якими мені довелося поспілкуватись особисто, виносили такі рішення, за які несоромно жодному з учасників процесу. І це незважаючи на суттєвий тиск із боку інших гілок влади та всупереч твердженням про корумпованість Феміди», — підкреслив В.Павленко.

Корупційну складову правосуддя досить своєрідно прокоментував генеральний директор Незалежного інституту судових експертиз Геннадій Пампуха. Він не поставив під сумнів того факту, що більшості юристів, які стикаються із судовими справами, відомі так звані розцінки на рішення. За його твердженням, сучасні адвокати перетворилися на кур’єрів, які носять гроші від клієнта до судді. А за таких обставин, на думку Г.Пампухи, зовсім не обов’язково мати професійний досвід. Проте він сподівається, що державні пертурбації сьогодення змінять підхід юристів до своїх обов’язків. Вони ставитимуться до їх виконання більш відповідально з моральної точки зору.

Та чи тільки в епоху змін є важливим моральний аспект? Чи не має сумління бути притаманне людині впродовж усього її трудового шляху? Кого вважати аморальним: суддю-корупціонера чи адвоката-хабародавця? Вочевидь, зловживання ярликуванням призводить лише до конфронтації сторін процесу.

Звісно, кожен має право на такі вчинки, які йому дозволяє власний моральний закон. Проте, як вбачалося з виступів учасників заходу, ідеалізуючи чи демонізуючи юридичну спільноту, треба співвідносити власні моральні пріоритети та професійні обов’язки. Адже тільки завдяки неухильному та сумлінному їх виконанню можна забезпечити громадський, політичний та державний порядок.

Праця не за гроші

Захід відвідали й іноземні гості. До дискусії долучився міланський юрист, член Міжнародної арбітражної палати Андреа Мойя. Він розповів, що в Італії офіційно немає корупції в судовій системі. За його твердженням, суддівський корпус є незалежним від інших структурних елементів держави. Суддівська спільнота сама контролює себе, що дозволяє робити більш об’єктивні висновки стосовно здійснення судочинства. «Суддям не потрібний зовнішній нагляд, бо вони самі заінтересовані в результатах власної праці, власному іміджі та репутації», — повідомив А.Мойя.

Він також розповів, що адвокат і прокурор можуть працювати в одній будівлі, пити разом каву і це жодним чином не вплине на їхню професійну діяльність. Усі відносини, як розповів міжнародний арбітр, у тому числі й усередині юридичних компаній, будуються на паритеті та взаємоповазі. Застосування будь-якого тиску — адміністративного чи економічного — вважається недопустимим та незаконним.

Іноземець плавно підвів присутніх до обговорення не менш цікавого питання, а саме: чого очікують від юриста працедавці? Із цього приводу висловився Олександр Мазан, який обіймає посаду старшого юриста ЮК «Правовий альянс». На його погляд, головною в юридичній діяльності є самовідданість обраній професії та жага працювати. Саме таку жагу прагнуть розгледіти працедавці, коли до них приходять молоді фахівці. «Юристів має мотивувати можливість отримання досвіду, опанування нових знань і навичок. Гроші та прибуток повинні займати якщо не останнє, то перед­останнє місце. Особливо на початку кар’єри», — підкреслив О.Мазан.

До речі, посунути гроші з п’єдесталу пріоритетів іноді варто було б і професіоналам. Адже, як свідчить практика, українські правники не дуже охоче працюють за благодійними напрямами, зокрема за програмами pro bono. Лише одиниці спромоглися виділити на таку діяльність 20% робочого часу. Тому й дискутується весь час питання, як узгодити моральність і відданість справі, реноме компанії та власну самореалізацію. Експерти радять відступити від економічної складової та почати підвищувати разом із кваліфікацією й рівень власної свідомості. Тоді й не виникатиме питання, ким є юрист — янголом чи демоном. Він може бути і тим, і іншим залежно від того, кого буде зрощувати в собі.

Окрема думка

Який принцип у вашій роботі є пріоритетним — моральність і справедливість чи слідування інтересам клієнта?

— Я не став би розділяти ці два принципи. Адже ми наділені свободою обирати своїх ближніх, людей, які близькі нам по духу і з якими бажаємо спілкуватися, працювати, робити бізнес, досягати спільних цілей.

Звичайно, будь-який бізнес є орієнтованим на клієнта, але, наприклад, якщо ви з клієнтом обрали один одного, маєте схожі доброчесні погляди на світ і життєві принципи, то дилеми, що важливіше — моральність і справедливість чи слідування інтересам клієнта, не виникає, оскільки інтереси клієнта, як і ваші, перебувають якраз у межах моральності та справедливості. Ми працюємо саме з такими клієнтами, які будують свій бізнес на засадах добросовісності та розумності.

Сергій ГРЕБЕНЮК, радник ЮБ «Єгоров, Пугінскій, Афанасьєв і Партнери»:

Інтереси клієнта повинні співпадати з необхідністю відновлення справедливості

— Я б не ставив питання про те, що є більш пріоритетним: дотримання моральних цінностей та справедливості чи інтересів клієнта. На мою думку, ці питання мають бути завжди взаємопов’язані. Річ у тім, що Правила адвокатської етики передбачають необхідність збалансування усіх цих питань.

Комплексний характер обов’язків, покладених на адвокатуру, обумовлює необхідність збалансування засад служіння адвоката інтересам окремого клієнта та інтересам суспільства в цілому, дотримання принципів законності й верховенства права. Тому мова про вибір між справедливістю і мораллю та інтересами клієнта не може йти навіть теоретично.

В ідеалі, інтереси клієнта повинні співпадати з необхідністю відновлення справедливості (в різних її проявах). Адвокат якраз і покликаний захистити інтереси клієнта в тій мірі, наскільки це можливо, щоб домогтися справедливості для клієнта в конкретних умовах.

Проте якщо інтереси клієнта (з певних причин) далекі від моральних цінностей та справедливості, то, на мою думку, адвокат повинен, зокрема, пояснити клієнту «неправильність» таких інтересів. Я завжди є прихильником вирішення проблеми клієнта таким чином, щоб не створювати ще більше проблем для нього.

На моє глибоке переконання, справжній адвокат — не той, хто зробить все, що просить клієнт, навіть якщо такі вимоги далекі від законності, моральності чи справедливості, чим створить клієнту нові проблеми (рано чи пізно). Професійний адвокат — це якраз той, хто з юридичної точки зору пояснить клієнту адекватні, законні та виправдані способи вирішення його проблеми та знайде найкращі правові засоби для цього.

Записала Юлія САХАРОВА