Управляющий партнер АБ «Евгения Пелихоса» Евгений ПЕЛИХОС:

«Адвокат выступает фильтром между правосудием и человеком»

Война внесла коррективы во все сферы нашей жизни. Как в этой ситуации чувствуют себя адвокаты и как оценивают возможности защиты прав клиентов в эти непростые времена? На эти и другие вопросы ответил управляющий партнер АБ «Евгения Пелихоса», доктор философии в области права Евгений ПЕЛИХОС.

«Правоохоронні органи все рідше користуються міжнародною правовою допомогою»

— Упродовж останніх років набула особливої популярності процедура in absentia — заочно проводиться досудове розслідування, заочно виносяться й рішення. По суті і покарання теж відбуватиметься заочно. Але чи не втрачає тоді винесене покарання своєї мети, якою постулюється «перевиховання особи»?

— Насамперед, проблема полягає в тому, що подекуди юриспруденція та судочинство підміняються міжнародною політикою. На сайті Офісу Генерального прокурора є розділ, в якому публікують повістки про виклик. З однієї сторони, така прозорість — це добре, адже підозрювані, які знаходяться на окупованих територіях чи на території РФ, мають можливість бути поінформованими про виклики. Однак в цьому розділі немає пошуковика. Тобто якби людина хотіла щось перевірити, то вона не змогла б себе знайти, бо для цього потрібно прогорнути тисячу сторінок.

Кожен день тут публікується сотні документів у форматі списку. Цих повісток багато, а отже і заочних справ також багато. Втім, більшість справ, на мою думку, мають на меті продемонструвати активну роботу правоохоронних органів міжнародним партнерам.

Ще одна особливість даної категорії справ полягає в тому, що осіб, які по ним проходять, можна умовно поділити на два табори: тих, хто виїхав до РФ чи знаходиться на окупованих територіях і тих, хто перебуває в інших країнах. Але щодо останніх КПК не передбачає викликів шляхом розміщення повідомлень на сайті ОГП.

Частина 8 ст.135 КПК дозволяє вручити особі будь-яку повістку, повідомити про підозру, оголосити її у міжнародний розшук, якщо є підстави вважати, що вона перебуває на території РФ або на окупованій території. Але слідчі особливо цього не доводять, максимум доказів — це довідка розвідника чи оперативника, який на допиті показує, що певна особа, за його даними, знаходиться на території РФ. Реальних доказів проживання на цих територіях у них немає. Такий стан справ викликає занепокоєння тому, що будь-кого за бажанням можуть почати судити заочно за відсутності доказів того, що вона знаходиться на відповідних територіях чи виїхала туди.

Заочне засудження починається із повідомлення особі про підозру, а розшук — із законного виклику за повісткою. Якщо був виклик, а особа не з’явилась, значить її можна оголошувати у розшук. Ми, адвокати, вважаємо дуже спірним та часто недоведеним питання вручення повісток та підозр за умов різних обставин: коли і як особа виїхала, чи може повернутись, чи є в неї адреса проживання в Україні. Але в кримінальному процесі українські правоохоронні органи намагаються все рідше користуватись міжнародною правовою допомогою в усіх аспектах — і в розшуках, і в запитах на надання інформації, і у врученні документів. Адже для них простіше залишити повідомлення за адресою реєстрації.

— Але ж, якщо говорити про згадану вами другу категорію осіб, то їхній виїзд за кордон набагато простіше довести — за офіційними даними прикордонної служби.

— У ч.2 ст.135 КПК є прив'язка, за якою можна вручати особі повідомлення, повістки за тимчасовою відсутністю. Але в судах загальної юрисдикції ніхто особливо не цікавиться тим, що таке «тимчасова відсутність». Але ж, вочевидь, може бути і «нетимчасова» відсутність для того, щоб змусити правоохоронний орган відправляти підозри за допомогою міжнародної правової допомоги. Та ж для цього потрібно писати запит, перекладати його на мову країни перебування.

Держава хотіла би бачити, що особа знялась із реєстрації, виїхала на ПМЖ, стала на консульський облік України у іноземній державі, знялась із військового обліку, відчужена її нерухомість, виїхали її родичі, не має доходу і місця роботи, тобто потрібно максимально доводити відсутність зв’язків із Україною. Для судів та слідчих навіть вихід із громадянства України та накладення санкцій РНБО не означає, що особа тимчасово відсутня в Україні.

Що стосується заочного покарання, воно, звісно, не втрачає своєї мети. Головне, щоб особа була правильно повідомлена про підозру і реалізувала свої права. Питання повідомлення про підозру в цьому аспекті — найважливіше. Адвокат не може бути проти того, щоб було встановлено правосуддя або було прийнято судове рішення. Питання про те, наскільки така кількість справ відволікає прокуратуру від наших внутрішніх справ, наприклад тих, в яких осіб посадили до в'язниці на досудовому слідстві й роками тримають під вартою.

Що з цією ситуацією робити? Між іншим, не завадить з'ясувати, чи працює цей сайт в інших країнах, включно з РФ. Бо якщо ні, то для чого тоді ці публікації? Саме тому важливо визначитись із тим, це лише формальність чи ефективний інструмент дотримання прав людини.

«Нам в країні не вистачає старійшин, яких би всі безумовно поважали»

— Судячи із рішень, які приймаються ВАКС та АП ВАКС, ані судді, ані сторона обвинувачення не вбачають проблеми у врученні підозри особам, які виїхали за кордон. Застосовуються будь-які формулювання та способи, окрім порядку міжнародного договору про правову допомогу. Для чого ці процесуальні ігри?

— На жаль, Україна втратила свій правовий авторитет на міжнародній арені в серйозних організаціях. Нам розповідають, що всі нам допомагають, але я не думаю, що це ті організації, які перевірені часом і необхідні нам для того, щоб у нас була нормальна правова система. А ті, які нам необхідні, знають, що у нас у кримінальних провадженнях забагато політики.

Так, чимало сподівань у частині незалежного і безстороннього правосуддя свого часу покладалося на створення Вищого антикорупційного суду. Втім, наразі він працює за своїми правилами, і стороні захисту довести там майже нічого неможливо. Хоча саме в цьому суді є можливість висловити свою юридичну думку. В свою чергу АП ВАКС завжди доопрацьовує позицію на користь сторони обвинувачення.

Натомість, якщо порівняти районні суди центральних районів м. Києва та ВАКС, то рівень завантаженості у них начебто однаковий. Але процес тут по-своєму цікавий. Формально все добре: ведуться прямі трансляції, якщо виникне якесь питання — можна роздрукувати документ, бо в суді є комп’ютери, принтери, Інтернет для користування сторонами. В регіоні для того, щоб донести цей документ оголошується перерва на 1,5 місяці. А тут все вирішується за 5 хвилин.

— Донедавна чимало проблем органам досудового розслідування створювали так звані правки Лозового Та під гаслом боротьби з корупцією їх фактично скасували. Чи є сьогодні у сторони захисту якась можливість вимагати закриття кримінального провадження, якщо в ньому не здійснюються жодні слідчі дії, не оголошується підозра, але на чиєсь майно накладено арешт в межах такого провадження?

— Враховуючи відсутність стовідсоткової довіри до правоохоронних органів у плані справ на замовлення, інсинуацій, штучних переслідувань, вимагань, зловживання положенням, ми бачимо у цьому проблему. Ці справи нібито нікого не хвилюють поки в них не буде арештів майна, обшуків, повісток, викликів, допитів. Адже такі заходи — це вагомі аргументи для того, аби говорити про те, що на людину створюється серйозний тиск.

Рецепт тут такий: необхідно на підставі практики ЄСПЛ, доводити слідству, потім суду, що особа має статус обвинуваченого за аналогією з ЄСПЛ або за КПК «особа, права якої обмежуються досудовим розслідуванням». У особи є право заявити подібне клопотання. Звісно, якби завжди на такі клопотання реагували, то справи б вирішувались, але наші слідчі в Україні ніби товстошкірі «носороги чи бегемоти», бо їх цими клопотаннями й ухвалами не пробити.

Також в якості інструменту протидії можна використовувати подачу скарг. Судді, прокурори негативно відносяться до скарг, що спрямовуються до їх дисциплінарного органу. Звісно, не хочеться бути адвокатом, який перетворюється на скаржника, але інколи ситуації змушують. Але часто коли суддя неналежно поводить себе під час судового засідання, й отримуєш аудіо або відеозапис цього засідання, то все різко змінюється. Тобто механізми боротьби є, але вони завжди межують із мораллю і репутацією.

У нашому менталітеті скарги псують репутацію обох сторін. Тому хочеться співпрацювати, виходячи з людяного ставлення один до одного. Наприклад, я вважаю прийнятним те, що адвокат і прокурор можуть зайти до судді перед засіданням і обговорити, наприклад, хронометраж. У ВАКС, до речі, завжди чітко кажуть, скільки часу мають для розгляду справи. Це чесно. У районних судах ніколи немає такого регламенту і незрозуміло, чому суддя вирішив, що саме у цей час засідання потрібно закінчувати.

На мій погляд, це нормальні людські стосунки. Чому суддям не можна говорити з адвокатами? На форумах же зустрічаються і говорять, а якщо зайшов до судді після засідання, то це вже корупція і позапроцесуальні стосунки? Загалом, мені здається, що нам в країні не вистачає старійшин, яких би всі безумовно поважали. А у нас все більше молоді, скрізь одні міленіали, тому старійшин, а отже і авторитетних правників дедалі менше.

Я читав про те, яким був суд у ХІХ столітті — там є такий принцип як безперервність процесу. Нам, як адвокатам, це невигідно, але якби всі звикли до того, що всі справи вирішуються безперервно, то може це було б правильно? Справа прийшла — її за добу розглянули. Тоді і суддя не втрачає контекст, а ми в Україні займаємось белетристикою, розтягуванням. Суддя не пам’ятає, про що говорили кілька місяців тому. Рівнятись на ХІХ століття ніби й неправильно, бо ми сучасні, але від цього ніякої користі немає.

— А як же стратегія затягування процесу?

— Далеко не всі адвокати є прихильниками цієї стратегії. Адвокат, який має певний досвід у професії, займає свою позицію по відношенню до цього питання. Або він затягує, або працює лише на результат по суті. А тут вже як на ринку – кожен продавець має свого покупця.

Для того, аби рівнятись на якість у своїй професії, має бути якась наступність поколінь. Зараз з’явилось багато адвокатів-блогерів, але це ж не адвокатура, це — заробляння на ситуації. Хотілось би рівнятись на справжніх адвокатів — відповідати всім критеріям, принципам. Різні адвокати мають різні навички й переваги, і ми один в одного навчаємось, набираємо інструментарій, арсенал певних прийомів.

По суті адвокат виступає фільтром між правосуддям та людиною. Людина має бути як за кам’яною стіною з адвокатом, який знає всі принципи, норми, гарантії, права та знає, як вести процес.

— З огляду на інформаційні повідомлення, сьогодні державу в уособленні судової та виконавчої влади найбільше цікавить накладення санкцій та стягнення активів в дохід держави. Але за кордоном не надто жваво приймають рішення про екстрадицію осіб, яких, до того ж, позбавляють громадянства перш ніж заочно судити.

— У цих справах все йде одночасно — санкції і кримінальні справи. Зазвичай раніше починається кримінальна справа, тому що її простіше завести і обґрунтувати. Виникає питання: навіщо потрібні санкції, якщо ви намагаєтесь притягнути людину до відповідальності у кримінальній справі? Це концептуальне питання, яке потребує відповіді. Мета в тому, аби обрізати всі можливості людини, аби не шкодити Україні? Але в той же час, ці санкції ведуть до кримінального переслідування. Ніхто насправді не пробував, будучи під санкціями РНБО, повернутись в Україну і піти під суд. Наприклад, ти не можеш нічого оплатити, придбати квитки, ти заблокований в усіх відношеннях — фінансових, банківських, транспортних.

Але найважливіше: аргументи для накладення санкцій і для кримінальної справи — ті ж самі. Санкції мають бути застосовані тоді, коли людину не хочуть судити, тому що вона небезпечна та шкодить країні й ми хочемо перекрити цій людині будь-який вхід в Україну. А у нас спочатку заводиться кримінальна справа для того, щоб це було підставою для накладення санкцій. Хоча насправді санкції заважають тому, аби людина постала перед судом.

«Раніше всі називали себе громадянами України, а тепер всі хочуть бути у статусі людини»

— Під час війни Україна відступила від деяких зобов'язань щодо дотримання прав людини, закріплених Конвенцією. Окремі норми Конституції також не працюють. Зрозуміло, що такі відступи грають на користь правоохоронних органів, але чи не звикне обвинувачення до таких механізмів незалежно від контексту воєнного стану? І до чого можуть апелювати адвокати, якщо не гарантовані навіть базові права?

— З однієї сторони, здається, що після закінчення війни нічого не зміниться, але насправді все зміниться. Є надія, що після цих років щось зміниться, але в яку сторону — кращу чи гіршу — незрозуміло.

Я не схильний особливо тішити себе надіями, але є й інші думки. Колеги кажуть, що в ЄС заборонено обшукувати адвокатів, тож слід наполягати на тому, аби це застосовувалось і у нас. Тобто люди використовують статус України як кандидата в ЄС, аби вже послуговуватися усіма гарантіями і правами, які діють в ЄС Але це схоже на тонкий тролінг.

Ось, наприклад, Верховний Суд готує огляди прецедентів Європейського суду справедливості, які, зокрема, наводив і «ЗіБ». Хіба ВС уже вирішив всі правові спори в Україні, що займається правом ЄС і робить по ньому дайджести? Таке враження, що Україна вже вступила до ЄС, але частинами. Бо якісь громадяни, представники окремих організацій вже там і живуть, а інші можуть тільки мріяти про це.

— Як ви оцінюєте якість і обґрунтованість позовів Мін'юсту до ВАКС про застосування санкцій? В самому Мін'юсті люблять підкреслювати ефективність чи-то безальтернативність рішень за цими позовами. Але наскільки в довготривалій перспективі такі позови можуть бути виправданими? Чи не чекає на нас із часом хвиля позовів до ЄСПЛ у цій категорії?

— Не можу нічого сказати про сторону відповідача, бо відповідачі зазвичай громадяни РФ, які формально під санкціями і мають активи в Україні, тому що у нас багато інвесторів з російським слідом.

Натомість, наше бюро, наприклад, представляє інтереси третіх осіб. Це особи, які реально і на законних підставах володіють цим активом, але наша держава будь-якими способами збирає інформацію, яка нібито свідчить, що реальний власник мовляв повністю підконтрольний підсанкційній особі. Нашим клієнтом може бути європейський бізнесмен, інвестор, який, можливо, й справді колись мав бізнес із росіянами, але це ж не означає, що можна відібрати у нього його майно в Україні просто через те, що у нього було таке співробітництво.

Якщо суд не буде тримати марку своєї об’єктивності, то це все потім відкотять назад, на жаль для нас. До того ж, у цьому питанні ще невідома ефективність держави. АРМА вже продемонструвала, що вона не здатна вирішувати питання управління бізнесами. Одна справа забрати квартиру, а інша — заводи, готелі і т.д. Як на мене, АРМА знищує майно, а не управляє ним. По суті це приховане рейдерство в інтересах певних функціонерів. І трапляється й так, що й справжнім європейським інвесторам підрізають крила.

— Утім, напевне, в діяльності вашого адвокатського бюро, є приклади й успішних кейсів?

— Так, нам є чим пишатися. Якщо взяти практику розгляду справ у ВАКС, в яких ми надавали професійну правничу допомогу, то, наприклад, вдалося переконати суд відмовити у наданні дозволу на спеціальне досудове розслідування. Також є приклади успішного оскарження повідомлення про підозру та застосованих запобіжних заходів.

Є певні перемоги й під час розгляду ВАКС згаданих позовів Мін’юсту про стягнення активів в дохід держави, зокрема, щодо лише часткового задоволення такого позову. Як успішну, я оцінюю й роботу із захисту клієнтів від здійснення міжнародного розшуку каналами Інтерполу.

Також маємо позитивний досвід ведення справ про оскарження указів Президента про припинення громадянства України та накладення санкцій РНБО.

До речі, недавно з’явилася нова практика у сфері футбольного права, зокрема, в частині вирішення контрактних спорів у палаті вирішення спорів УАФ) захисту клієнта в Комітету з етики і чесної гри УАФ.

Наші адвокати активно працюють у Комітеті захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності НААУ.

Маємо позитивний досвід подання конституційних скарг. І хоча КС відмовив у відкритті конституційного провадження, але це рішення було неодностайним. Й наразі ця справа вже в ЄСПЛ за нашою заявою. Між іншим, підготовка звернень до Страсбургу — це один із напрямків нашої поточної діяльності.

Крім того, наша команда за останні два роки поповнилася двома адвокатами та помічниками адвокатів. У цілому підібрана та створена працююча та творча команда професіоналів, які кваліфіковано надають правничу допомогу в різних видах справ, спеціалізуються на міжнародних інституціях та мають партнерів у багатьох сферах та різних країнах.

— Попит на звернення до ЄСПЛ доводить, що в наших громадян є сподівання якщо не на національні суди, то бодай на європейські. Вочевидь, і у вас є сподівання на краще, і не лише через закінчення війни… І, наостанок, — ваші побажання читачам цього інтерв’ю.

— На мій погляд, кожен рік ми живемо у свій найкращий час. Минулий рік був кращий, ніж цей, а позаминулий, не дивлячись на початок війни — ще кращий.

А в професійній площині можна сподіватися на краще, якщо апелювати до всього, що знаєш і можеш. Є ще справжні люди в судах, у прокуратурі, й якщо людина порядна, то їй по життю будуть зустрічатись так само порядні люди.

Раніше всі називали себе громадянами України, а тепер всі хочуть бути у статусі людини — не мати обов’язків, а лише права. Бажаю, щоб до кожного ставились так, як він ставиться до інших. Все ж закони Божі, норми моралі потрібні, інакше до чого апелювати? Насамперед до чогось людяного.

Закон і Бізнес