Наперекор Монтескье

Как использовать инструменты GR-практики в условиях украинского инвестиционного климата

Задача юриста в GR — не только вести клиента, но и удержать его в украинской инвестиционной атмосфере, балансируя между бюрократическими нормами и реальным запросом реализации проекта. При помощи каких инструментов этого можно достичь, рассказал юрист.

Упередження ризиків

Радник, керівник практики GR ADER HABER Віктор Залізнюк виступив на щорічному форумі ІІ Business & Legal Infrastructure Forum з темою «GR-інструменти захисту інвесторів».

Спікер зазначив, що дана тема була актуальною до війни, є актуальною зараз та буде актуальною після її завершення. «Є одна особливість в контексті відновлення: необхідно сприймати інвестора, який приходить до нас, і його рішення як крок — крок не лише бізнесу, а соціальний, який демонструє певну підтримку і солідарність із тією бідою, яка прийшла в нашу країну», — розпочав В.Залізнюк.

Адвокат розповів, що будь-яке супроводження бізнесу можна умовно поділити на певні стадії. Інструменти захисту якраз і обумовлюються цими стадіями, тим більше в контексті захисту GR-практики. По-перше, йдеться скоріше не про захист, а про упередження. Це та стадія, на якій юрист може упередити ситуації, в яких вже треба буде когось захищати.

На цьому етапі можна домовитись ще на березі. Бо це стадія (початок інструменту захисту), на якій сам інвестор має зрозуміти всі особливості портфелю і, виходячи із цих особливостей, прийняти для себе рішення, зваживши всі ризики. По суті, початок — це підбір і аналіз проекту і всіх ризиків, які можуть очікувати. Ці ризики охоплюють і практичні аспекти, і зміни законодавства.

В.Залізнюк зазначив, в окремих випадках орган виконавчої гілки влади бере зобов’язання не змінювати на певний період законодавство. З точки зору практики, вочевидь це має сенс, як певна гарантія. дає певну гарантію для інвестора. У той же час, на його думку, це не в повній мірі корелюється із теорією Монтеск’є про поділ влади, позаяк будь-який договір і зобов’язання, взяте навіть на рівні держави органом виконавчої влади, не може обмежити або заборонити ухвалення рішень парламентом.

Разом з тим, вважає спікер, з точки зору захисту можна піти і цим шляхом. Але він — не єдиний, бо можна проаналізувати потенційні зміни, які можуть нести або ризики, або, навпаки, змінити правила гри чи покращити їх. Подібні законопроекти у цій сфері вже розглядаються парламентом.

Вихід на публіку

Втім, підготовча стадія має включати не лише вивчення того чи іншого проекту, а й участь у його створенні. На думку В.Залізнюка, це — ідеальний варіант, коли потенційний інвестор бере безпосередню участь у цьому, позаяк вирішується низка питань, які з погляду практики є ефективними. Бо картинки, презентації і теорії переносяться на реальні проекти.

Юрист зазначив: сьогодні всі світові провідні донори та фінансові організації, які в тому числі інвестують в проекти, що реалізуються шляхом державно-приватного партнерства, зокрема шляхом концесії, започатковують дуже добру практику. Вони виходять в публічну сферу із потенційними інвесторами ще на стадії підготовки ТЕО, а потім конкурсної документації й інших умов.

Мова не про те, що ці умови пишуться під конкретного інвестора, просто тут потрібні синергія і поєднання. І набагато ефективніше, коли під час таких процесів держава чує голос бізнесу. Зокрема, стосовно новітніх технологій, які представники влади можуть не знати так глибоко, як представники бізнесу. Крім цього, безпосередня участь і залучення інвестора у розробку таких документів, у свою чергу, гарантує і покладає на нього обов’язок — він каже: «Я згоден, це реально».

Так, запевняє спікер, ми занурюємо потенційного інвестора, забезпечуємо прозорість і реалістичність того, що має реалізуватись. Якщо у розробці беруть участь кілька інвесторів, то таким чином виключаємо не тільки недобросовісність, а і те, що хтось із рожевими окулярами та красивими картинками візьме на себе надто важкі зобов’язання. І від цього виграє і приватний інвестор, і держава.

Доведення спроможності

Наступна стадія — конкурсна документація і сам конкурс. Тут, на думку В.Залізнюка, важливо акцентувати на одному: оскільки конкурс процедура прозора, то GR-практика могла б бути корисною в тому, щоб допомогти потенційному інвестору довести свою спроможність. Подекуди це цілий ланцюжок договірних відносин, який підкреслить, що компанія цілком здатна реалізувати той чи інший проект. Але для цього формально потрібно довести її досвід або досвід засновника.

Наступна стадія, за словами спікера, — найцікавіша: це практична реалізація переможця конкурсного відбору, тендерних процедур чи переможця в ДПП. Вона починається із основного  документа – договору про реалізацію проекта. В.Залізнюк зазначив, що цей договір і буде конституцією на багато років між державним і приватним партнером.

Найважливішою стадією тут, як і в особистому житті, на переконання спікера, є стадія погодження умов, на яких партнери вступають в ті чи інші правовідносини. І найважливіший інструмент захисту інвестора зі сторони адвоката практики GR полягатиме у тому, аби вичитати, доповнити, відредагувати та погодити договір, що буде взаємовигідним для держави та інвестора.

Далі йде супровід проекту і вирішення поточних проблем. За словами юриста, це має бути таке вирішення, щоб не відлякати інвестора. Йдеться вже про реалізацію проекту на місці. Тут — класика юридичного супроводу.

Без сподівання на диво

Загалом специфіка і проблематика захисту представництва інтересів інвестора і особливо в наші скрутні часи, вважає В.Залізнюк, полягає в тому, що це не мирний час. Тому процедури відновлення і той ритм, в якому ми зараз вимушені жити, не завжди є терпимими до довгих процедур. «Наше законодавство не відстале, а навпаки багато в чому прогресивне в плані ДПП, але іноді ці терміни не зовсім влаштовують з точки зору саме відновлення», — додав спікер.

Похідною від цієї проблематики є те, що об’єкти відновлення, особливо розвитку інфраструктури, можуть мати таку специфіку, що проекти зможуть реалізувати усього лише кілька компаній у світі.

«Необхідно доопрацювати спрощені і прозорі процедури для того, щоб ми могли показувати реальну перспективу для потенційного інвестора. Позитивно, що держава сприяє пошуку інвестора і його входженню на законних підставах, але навіть якщо держава сприяє і запрошує, давайте виходити з того, що не станеться дива», — пояснив юрист.

За його словами, ніхто не сяде у владному кабінеті і не придумає сам юридичну конструкцію для інвестора, яка спростить процедуру, знайде оптимальні механізми реалізації проектів.

Тому ще однією стадією захисту інвестора, який є обов’язком GR-практики, якраз і є напрацювання таких оптимальних шляхів, пошук юридичних конструкцій, які дозволять у швидші терміни, але у передбачений законом шлях, реалізовувати інвестиційні проекти.

В.Залізнюк також наголосив на важливості створення загальної атмосфери для інвесторів. «Ставлю цю вимогу до себе і закликаю всіх присутніх. Наше законодавство, підзаконні нормативно-правові акти не писані під війну. Тому давайте думати креативно, читати ширше закон і шукати якісь виходи. Тут не треба очікувати, що все ідеально ляже. Треба шукати законний шлях, але і не такий, закостенілий як це було роками», — підсумував спікер.

Відповідаючи на питання, про зв’язок між інвестором та державою як про корупційний ризик, В.Залізнюк зазначив: «GR – це по суті лобізм, який ми сприймаємо як синонім корупції. Хоча навпаки — це прозорість. Я не прихильник зайвого регулювання, бо не можна кожен подих врегулювати в законодавстві. Це має бути рівновіддалена політика від всіх учасників процесу. Зустрічі та обговорення мають проходити не в режимі тет-а-тет, а публічно, із запрошенням усіх бажаючих».

Закон і Бізнес