Глава комитета по транспортному праву НААУ Андрей Лукьяненко:

«При возникновении проблем у перевозчика органы власти будут отмежевываться от их решения»

Функционирование отечественной транспортной отрасли сопровождается рядом актуальных проблем. О роли государства в этой сфере и перспективах дальнейшего развития «ЗиБ» пообщался с главой комитета по транспортному праву Национальной ассоциации адвокатов Украины Андреем ЛУКЬЯНЕНКО.

«Усі розуміють, що платити буде перевізник»

— Андрію, чому ви вирішили сконцентруватися саме на галузі транспортного права? Що вас спонукало очолити комітет у НААУ?

— Після того як я зіткнувся з проблемами в галузі транспортного права, помітив брак кваліфікованих спеціалістів у цій сфері. Водночас прослідковується невідповідність вітчизняного законодавства сучасному транспортному праву.

Тоді я вирішив очолити комітет у НААУ. Адже мав бажання об’єднати спеціалістів, які обрали цей напрямок через любов до сфери транспорту.

Мета діяльності комітету полягає в наданні альтернативної аналітичної думки для органів влади і суспільства в цілому. Тобто наше завдання — винаходити альтернативні рішення, які допоможуть розв’язати наявні проблеми як у загальних питаннях, так і безпосередніх.

— Які основні проблеми, що нині виникають у галузі транспортного права, можете виділити? Можливо, посилаючись на власний досвід, маєте певні пропозиції для їх вирішення?

— Перевезення — це артерія економіки держави. Але водночас ця галузь є незахищеною, оскільки держава не підтримує її належним чином. Якщо говорити про вантажні перевезення, то тут все так побудовано, що при виникненні проблем у перевізника органи державної влади будуть відмежовуватися від їх розв’язання.

Наприклад, у січні — лютому 2022 року через неналежну роботу Міністерства інфраструктури України міжнародні автомобільні вантажні перевізники не могли вчасно отримати дозволи на транзит через Республіку Казахстан, двосторонні дозволи «Україна — Туркменістан», «Україна — Таджикистан», «Україна — Узбекистан». І в результаті було порушено строки доставлення вантажу до Сумської митниці. Унаслідок цього в період 4—7 лютого 2022 року наклали близько 700 штрафів у розмірі від 8500 до 17000 грн. на кожний транспортний засіб.

Формально виходить, що держава в особі Державної митної служби притягла до адміністративної відповідальності водіїв за такі порушення. Якщо подивитися неформально, то всі розуміють, що платити буде перевізник.

Тоді постає закономірне питання: яку підтримку галузі автомобільних вантажних перевезень робить держава? Через незабезпечення відповідними дозволами перевізники вимушені платити штрафи не лише за контрактами своїм контрагентам. Також вони будуть платити державі за те, що вона сама ж вчасно не забезпечила наявність дозвільної документації.

«Ми використовуємо краще з того, що бачимо в законодавстві різних держав»

— Яким чином комітет сприяє розвитку національного транспортного права? Чи використовуєте при цьому міжнародний досвід? Якщо так, то яка країна може слугувати найкращим прикладом застосування норм транспортного права?

— Я хотів би продовжити про болюче питання стосовно дозволів і штрафів. За ініціативи нашого комітету 10 березня планується проведення круглого столу, в якому візьмуть участь органи державної влади, міністерства та профільні асоціації. Ми спробуємо вирішити питання щодо накладення 700 незаконних штрафів.

Обговорення цієї проблеми в такій формі дасть змогу розробити ідею нового застосування норм права, коли суб’єкт підприємницької діяльності України не буде нести юридичну відповідальність за помилки держави.

Стосовно міжнародного досвіду, то тут зазначу, що протягом останніх 8 років я брав участь у понад 1500 справах в юрисдикції Італії, Туреччини, Румунії, Угорщини, Словенії, Словаччини, Німеччини, Австрії, Данії та інших країн. У цих справах ішлося про порушення міжнародного транспортного законодавства. Я не можу виділити конкретну країну, яка послугувала б прикладом. Кожна держава має свої плюси й мінуси. Скрізь є корупція.

Інші члени комітету також мають чималий досвід. Звісно, ми використовуємо краще з того, що бачимо в законодавстві різних держав.

— Чи взаємодієте з представниками законодавчої влади? Які особливості такої співпраці? Чи завжди законодавець реагує на рекомендації?

— Насамперед ми взаємодіємо з комітетами Верховної Ради. Нині налагоджуємо співпрацю з Міністерством інфраструктури.

Звичайно, ділимося своїм баченням необхідних змін із законодавцем. Однак потрібно багато часу для того, щоб побачити результат. Адже будь-який проект закону — це завжди певні можливості в обмежений період часу.

«Витрачаємо свій час на суспільний проект без фінансової зацікавленості»

— Як проходить комунікація з правниками? Чи сприяєте обізнаності колег у галузі транспортного права? Чи популяризуєте відповідні знання серед громадськості?

— Сподіваюся, що результат нашої роботи буде тим фактором, який пробудить інтерес громадськості до транспортного права й галузі транспорту в цілому. Що стосується правників, то ми співпрацюємо з колегами з інших комітетів, а також з представниками органів державної влади.

— Що можете сказати про реалізацію Національної транспортної стратегії України на період до 2030 року? Можливо, маєте якісь зауваження чи побажання?

— Це дуже складне й болюче питання. На моє переконання, Національна транспортна стратегія України на період до 2030 року є першою офіційною заявою держави про те, що розпочато демонтаж галузі. Власне, це ми й спостерігаємо неозброєним оком.

— Які можна виділити ключові здобутки комітету з транспортного права? Над чим сьогодні працюєте та що в планах на майбутнє?

— На мою думку, поки говорити про здобутки зарано. Ключове досягнення — молодий колектив спеціалістів, які витрачають свій час на суспільний проект без фінансової зацікавленості.