Критерии экспертности

Почему процедура отбора членов ВРП может вызвать коллапс судебной системы

Проблемы украинской Фемиды выходят сегодня на качественно новый уровень, в том числе из-за правовых и политических процессов, бушующих вокруг Высшей рады правосудия. Поэтому особую актуальность приобретают вопросы качества и эффективности процедуры формирования состава последней.

Участь замість сприяння

Адже це доволі складний та тривалий процес із залученням великої кількості суб’єктів. З 21 члена за Основним Законом лише Голова Верховного Суду входить до складу ВРП за посадою. Решту обирають або призначають з’їзд суддів, Президент, Верховна Рада, з’їзд адвокатів, всеукраїнська конференція прокурорів та з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів і наукових установ.

Рада набуває повноважень за наявності щонайменше 15 її членів. Цей механізм був упроваджений у ході судової реформи 2014—2016 рр. і враховував найкращий світовий досвід та рекомендації міжнародних організацій.

У липні 2021 року реформу вирішили ще трошки вдосконалити. З метою сприяння згаданим органам у питанні встановлення відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності було створено етичну раду.

Хоча терміном «сприяння» зазвичай характеризують певну допоміжну функцію, на практиці ЕР отримала можливість прямо впливати на кадрову політику системи правосуддя. Адже, за оновленим законом, конкурсна комісія проводить співбесіду для визначення професійної компетентності лише з тими кандидатами на посаду члена ВРП, які потрапили до списку цієї ради за наслідками спеціальної перевірки.

Тож, оскільки йдеться про фактичну участь ще одного уповноваженого органу, цілком природно постають питання щодо забезпечення високих особистих якостей представників ЕР, їхнього належного рівня компетентності, доброчесності та, звісно, дотримання вимог професійної етики.

А судді хто?

Аналіз норм закону «Про Вищу раду правосуддя» переконує, що критерії, які висуваються до кандидатів у члени ЕР (ст.9-1), не можна вважати чіткими та прозорими. Чим, наприклад, вимірювати «суспільний авторитет»? Що розуміється під «бездоганною діловою репутацією»?

А про недосконалість сформованих сьогодні критеріїв професійної етики та доброчесності вже неодноразово говорилося раніше й застерігалося, що вони фактично закладають підґрунтя до суб’єктивістського підходу до оцінки особистості кандидата.

Такий глевкий механізм став однією з причин, через яку ВРП утрималася від призначення членів ЕР, у зв’язку з чим склад цього органу було сформовано автоматично. До нього потрапили:

Ентоні Гупер, британський суддя апеляційного суду у відставці;

Роберт Корді, суддя Верховного суду штату Массачусетс (США) у відставці;

Лавлі Перлінг, колишній генпрокурор Естонії;

Лев Кишакевич, суддя Верховного Суду;

Юрій Трясун, суддя Київського апеляційного суду;

Володимир Сіверін, суддя Східного апеляційного господарського суду у відставці.

Отже, 3 з 6 членів ЕР є іноземцями, які отримали право вирішального голосу. І це при тому, що визначений у ст.9-1 закону порядок формування цього органу взагалі не передбачає в її складі міжнародних експертів. Яким же чином це відбулося?

Перший млинець нанівець

Річ у тім, що згідно з «Перехідними положеннями» закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя») від 14.07.2021 №1635 лише перший склад ЕР має формуватися в особливому порядку:

3 особи із числа суддів або суддів у відставці, запропонованих Радою суддів;

3 особи — із запропонованих міжнародними та іноземними організаціями, які відповідно до міжнародних або міждержавних угод протягом останніх 5років надають Україні міжнародну технічну допомогу у сфері судової реформи або запобігання і протидії корупції.

Відбір організацій, які мали право висувати кандидатури міжнародних експертів, здійснювало Міністерство закордонних справ України. І, навіть якщо залишити осторонь розмитість переліку міжнародних або міждержавних угод (як однієї з підстав формування списку), те, як усе було реалізовано на практиці, викликало багато нарікань.

По-перше, з поданих у списку суб’єктів лише 4 були дійсно організаціями (Організація з безпеки і співробітництва в Європі, програма розвитку ООН, Рада Європи, Європейський банк з реконструкції та розвитку). Інші були країнами (США, Канада, Велика Британія, Німеччина) або виконавчими чи робочими органами (Європейська комісія, Європейська служба зовнішньої діяльності).

По-друге, сам список кандидатів до складу ЕР підписали посли та дипломати від ФРН, Канади та Великої Британії. Вони вправі представляти свою країну та здійснювати дипломатичні зносини, але ніяк не є керівниками міжнародних чи іноземних організацій.

По-третє, критерії, за якими міжнародні організації та країни обрали 3 кандидатів, залишилися утаємниченими. На противагу українській половині складу ЕР. Вона проходила кваліфікаційне оцінювання, суддів перевіряли за критеріями, визначеними законодавством... У результаті можна бодай формально стверджувати, що українці у складі ЕР є доброчесними й такими, котрі дотримуються професійної етики.

Але яким критеріям відповідають призначені ззовні міжнародні експерти? Українське суспільство не було знайоме з ними самими, їхніми здобутками, статками, результатами діяльності.

Етичність через легітимність

Повернемось до змісту термінів. ЕР — це орган, який покликаний перевіряти осіб на предмет відповідності критеріям професійної етики. А етика — категорія моральна. Постає логічне запитання: яким чином особи, які не знайомі з національними звичаями, традиціями, культурою народу, перевірятимуть українців на відповідність етичним нормам? І ще одне: Е.Гупер та Р.Корді навчались і практикували в країнах з англосаксонською системою права. Чи здатні вони зрозуміти особливості суддівської роботи в пострадянській країні з континентальною системою права? Звісно, це питання є риторичними.

Так або інакше, але ЕР було сформовано, а її роботу — розпочато. І з перших днів фактично були сумніви в легітимності. Так, 9.12.2021 власними рішеннями №№4 та 9 були затверджені регламент ЕР та Методологія оцінювання відповідності кандидата на зайняття посади члена ВРП та членів ВРП критерію професійної етики та доброчесності. Іншими словами, вони самі собі визначили правила гри.

Більш етичним, на наш погляд, було б затвердження цих базових документів за підсумками обговорення в українській юридичній спільності, опрацюванням зауважень і пропозицій в самій ВРП, яку ЕР, як дорадчий орган має допомагати формувати. Крім того, рішення ради незважаючи на те, що орган колегіальний, підписується одноособово головою. Це не можна вважати допустимим, оскільки рішення є результатом колегіальної роботи, і підписи всіх учасників обговорення мали б підтверджувати, що вони погоджуються з прийнятим рішенням.

Але, крім формальних застережень, ухвалені нормативні документи містять положення, які становлять загрозу для справедливості всієї подальшої діяльності ЕР.

Регламент вище за закон!

Так, з п.3.4.2 регламенту випливає можливість безперешкодного розкриття конфіденційних даних про кандидатів. Іншими словами, ЕР дозволила собі заради високих цілей формування вищого судового органу нехтувати нормами законів «Про інформацію» та «Про захист персональних даних».

Регламент не містить порядку відводу членів ЕР. Утім, зважаючи на повноваження ВРП, зокрема у сфері дисциплінарної відповідальності суддів, цей орган є судом у розумінні ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України»). Тож відсутність порядку вирішення заявленого відводу та самовідводу порушує право на справедливий суд!

За законом «Про Вищу раду правосуддя» на запит ЕР для підтримки її діяльності та роботи її членів можуть бути залучені додаткові експерти, фахівці міжнародних та іноземних організацій… Проте в регламенті вже категорично закріплюється, що голова за погодженням зі своїм заступником організовує залучення додаткових експертів, фахівців міжнародних та іноземних організацій. Але ж яких саме експертів, у якому порядку, з якими повноваженнями? Відповіді відсутні.

На запит ГО «Громадська рада доброчесності» щодо надання інформації про обраних членів ЕР, було надано відмову з посиланням на конфіденційність інформації щодо персональних даних цих експертів. Виходить, що втаємничені персони, відомості про яких заборонено поширювати, збирають конфіденційну інформацію та персональні дані громадян України. Ці дані можуть передаватися за кордон (де територіально постійно перебуває принаймні частина експертів) без жодних правил і гарантій захищеності каналів зв’язку, а також оприлюднюватися (якщо брати до уваги, наприклад, повноваження ЕР давати рекомендації про звільнення члена ВРП, що розміщується на порталі судової влади України).

Фейки як джерело

Методологія оцінювання відповідності кандидата на зайняття посади члена ВРП та членів ВРП критерію професійної етики та доброчесності також не позбавлена суттєвих недоліків.

Зокрема, відповідність критерію професійної етики та доброчесності має визначатися за поданими кандидатами документами, за інформацією, що надійшла або витребувана членами ЕР, інформацією з відкритих джерел, а також за результатами проведення співбесіди. Що мається на увазі під відкритими джерелами? Це мережа Інтернет, переповнена викривленою з різних причин інформацію та відвертими фейками? Як можна вирішувати такі важливі для всієї держави питання, як відбір кандидата в члени ВРП, покладаючись на сумнівні джерела?

Показниками критерію професійної етики та доброчесності згідно з методологією є загальні філософські чи морально-етичні поняття, які неоднозначно тлумачаться як суспільством, так і науковцями: незалежність, сумлінність, чесність. Критеріїв, за якими визначаються ці показники, методологія, звісно, не містить. Очевидно, усе залишається на розсуд ЕР, яка створила собі надто широкі межі розсуду та комфортні умови для суб’єктивістського підходу в оцінці кандидатів.

Чекаємо змін

Звичайно, проблем набагато більше. І в межах однієї статті неможливо розкрити всі аспекти. Але, започатковуючи дискусію, уважали б за необхідне запропонувати для обговорення певні невідкладні заходи, яких слід ужити, аби повернути процедуру добору членів ВРП в правове поле.

Перш за все як регламент ЕР, так і методологію оцінювання варто доопрацювати після широкого обговорення в суспільстві професійній спільноті (у тому числі в колі правничих асоціацій, серед науковців і представників ВРП).

У рамках оновлення регламенту необхідно:

передбачити підписання рішень ради всіма її членами, що виносили таке рішення;

унеможливити розкриття конфіденційних даних про кандидатів до складу ВРП;

запровадити порядок відводу членів ЕР;

визначити порядок і підстави залучення додаткових експертів, фахівців міжнародних та іноземних організацій, механізм їхнього відбору та повноваження.

У свою чергу з методології слід прибрати можливість визначати відповідність критерію професійної етики та доброчесності кандидата за інформацією з відкритих джерел. Натомість потрібно підготувати зрозумілу та прозору методику оцінки кандидата на відповідність критеріям професійної етики й доброчесності.

Ігнорування поставлених питань на практиці призведе до порушення гарантій справедливого суду, закріплених у ст.6 конвенції.