Все зависит от начала

Что общего между шахматным дебютом и мониторингами Минюста

Юристы, вдохновившиеся шахматами буквально в прошлом году, после просмотра сериала, встретились с настоящими мастерами спорта. Кого-то шахматной грамоте учил еще дедушка, кому-то мало лавров тяжеловеса, а некоторые повышали профессиональный уровень в перерывах турнира.

Драматичне натхнення

Представники ЮК Amber Єгор Кузьменко та Андрій Валенко взяли участь у шаховому турнірі серед юристів «Золота тура», організованому компаніями MaximaKyiv та шаховим клубом Shahist. Пограти в шахи на заміську Villa San Marino з’їхалися адвокати багатьох юридичних компаній, по два представники від прокуратури, Міністерства юстиції та нотаріату й один детектив Національного антикорупційного бюро.

На початку змагань А.Валенко пообіцяв розповісти кореспонденту «ЗіБ» драматичну історію, пов’язану з шахами.

Відігравши 7 турів у швидкі шахи за швейцарською системою, адвокат зізнався, що драматизм полягає в їх з колегою невеликому гральному досвіді: «Насправді ми з Єгором почали грати відносно недавно. Зацікавилися шахами після перегляду серіалу Netflix «Хід королеви». Спочатку грали вдвох на онлайн-платформі. А в такому турнірі беремо участь уперше».

Однак представник ЮК Amber зазначив, що надихався він не партіями консультанта популярного серіалу Гаррі Каспарова, а грою швейцарського шахіста Генрі Гроба.

«Грати на справжній дошці — це зовсім інше, ніж онлайн. Гра бачиться зовсім інакше. Звичайно, це дещо складніше. Тож під час перших турів я навіть трохи нервував, так що не помічав певних ходів. Але в цілому цей турнір — дуже позитивний досвід. Він дає розуміння рівня розвитку гравців, і що потрібно розвиватися далі», — поділився враженнями від змагань А.Валенко.

Під час турніру адвокату випало грати одну з партій з Єгором, а також із колегою прекрасної статі. Остання протягом гри вигравала, але врешті не перемогла. «Через неуважність я втратив ферзя, і вона поставила мені вилку конем. Я не помітив, що атакували ферзя, а не тільки ферзя. Безглуздо, як кажуть, проґавив туру», — сміявся правник.

Є.Кузьменко зазначав, що йому було цікаво грати з усіма суперниками: «Змагатися наживо було дійсно незвично. У свідомому віці зі мною таке уперше. Востаннє я грав офлайн у першому класі школи. А з колегою ми практикуємо останні півроку».

Як відомо, зараз одні з найсильніших шахістів — представники Китаю. Можливо тому, що в Піднебесній шахи входять до обов’язкової шкільної програми. «Подібні ініціативи мали місце і в нас. В одній з областей України є школа, де шахи обов’язкові до 4— 5 класів», — зазначив Є.Кузьменко.

Від атлетики до шахів

«Два-три роки я займався шахами в дитинстві, десь до 5 класу. Але ця гра мені подобалася завжди. Тоді вдома, у Хмельницьку, я відвідував шаховий клуб, виступав у турнірах і навіть вигравав обласні юнацькі змагання. Тепер, після того, як я здобув звання майстра спорту у важкій атлетиці, вирішив переключитися на щось інтелектуальне. З вересня минулого року я почав займатися з тренером, майстром спорту. Шахи — гра дуже цікава й безкомпромісна», — розповів «ЗіБ» свою історію директор директорату правосуддя та кримінальної юстиції Міністерства юстиції Олександр Олійник.

Чиновник зізнався, що в рідному міністерстві йому доводилося грати з двома колегами, зокрема з директором департаменту з банкрутства. «Він сильний гравець. Я пропонував йому долучитися до турніру, але в нього не вийшло приїхати через сімейні обставини. Із 60 людей в директораті на високому рівні в нас грає ще одна людина. На жаль, констатую для себе, що зараз шахи не мають такої популярності як у Радянському Союзі. Але після виходу «Ходу королеви» відвідуваність шахових секцій у світі збільшилася майже на 70%. Як і продаж шахових дощок».

О.Олійник зізнався, що йому було неабияк приємно в останньому турі зустрітися з майстром спорту з шахів: «Вийшла дуже рівна гра. У результаті я все ж програв, але поцікавився в нього, чи були в мене шанси. Він відповів, що я класно пожертвував слоном, і міг би навіть перемогти. Тож це була цікава боротьба, і мені було не соромно програвати».

Голова департаменту уперше змагався в турнірі такого рівня, та ще й з юристами. Це взагалі був перший турнір з дитячих часів, коли Олександр узяв участь у 12 шкільних змаганнях. Мовляв, тоді йому здавалося, що він гравець високого рівня. «Планую грати та розвиватися й надалі. Воно того варте».

Очільник директорату навіть порівняв дебют, початкову стадію шахової партії, свою улюблену її частину, з моніторингами Мін’юсту. Адже саме моніторинг міністерства є першим елементом формування державної правової політики. Від його результатів залежить, які саме законопроекти й концепції законів пропонуватимуться парламентарям у поточному році.

Один з таких звітів О.Олійник репрезентував буквально напередодні шахового турніру. Про нагальні проблеми нормативно-правового регулювання, судову практику та шляхи розв’язання виявлених проблем чиновник пообіцяв розповісти «ЗіБ» уже найближчим часом.

Детективи на передовій

До речі, саме представниця Мін’юсту була однією з двох жінок, котрі змагалися з колегами сильної статі в рамках турніру. Вероніка Ткачук, колега Олександра, розповіла, що грі в шахи її з батьком навчав дідусь. «А «Хід королеви» я помилково почала дивитися з останньої серії». Однак це не завадило їй сповна насолодитися серіалом, зізналася правник.

Проте, як з’ясував «ЗіБ», найбільш інтелектуальним органом у новітній історії України є НАБУ. Один з детективів, Станіслав Браверман, котрий працює в бюро вже 6 років, від початку роботи органу, за кілька хвилин до початку останньої партії був помічений поодаль від зони змагань. Детектив про щось розмірковував, навіть здавалося, що він за кілька годин запеклої боротьби вже виснажився.

«Стомилися?» — «Ні, намагаюся зосередитися». Детектив розповів, що захоплюється шахами з дитинства: «Востаннє брав участь у подібному турнірі у 2017-му. Після того організовував шахові змагання серед колег, у НАБУ. Однак, оскільки я тоді виступав організатором, мірятися силами зі співробітниками було б не правильно».

У підсумку С.Браверман відстав від переможця турніру, приватного нотаріуса та представника столичної Федерації шахів Олексія Малого всього на півтора бала , розділивши з учасниками 3-4 місце, і став єдиним, хто не програв майстру спорту. Тож після змагань «ЗіБ» навіть пропонував організаторам «Золотої тури» співпрацювати з детективом як «хантером» учасників змагань. С.Браверман ніби погодився.

Відпочити від буднів

Організатор турніру, очільник шахового клубу Shahist Денис Брязкало зазначив, що з-поміж юристів проводить такий турнір уперше: «Ідея організувати змагання серед правників визрівала давно. За освітою я також юрист, тому вирішили розпочати з колег. У них гарна витримка. З багатьма ми зустрічались у межах ігор, організованих шаховою спільнотою. Зараз до турніру долучилися як початківці, так і дуже кваліфіковані гравці». Мовляв, юристи-шахісти в умовах турніру відчувають себе, мов риба у воді.

Та, схоже, багато хто з учасників відчував себе на «Золотій турі» природно не лише по суті. Дехто прийшов у традиційних жакеті й краватці, немов на судове засідання. «Чому? Це так нудно», — побивався один з учасників від адвокатської спільноти, котрий, як і багато хто з його колег, стомився від професійних буднів і ділових костюмів.

Яких лише історій не наслухався «ЗіБ» за 6 год. змагань, спілкуючись з учасниками за лаштунками. Очевидно, у наступному році до турніру може долучитися ще більша кількість правників, які після роботи прагнуть змістити фокус уваги з юриспруденції, але легких шляхів і жанрів не обирають.