Правосудие без границ

Как выполнить иностранные судебные поручения в Украине

При отправлении судопроизводства по гражданским делам, в которых есть иностранный элемент, у суда может возникнуть необходимость выполнения процессуальных действий за пределами территории своего государства. Это возможно только путём обращения с судебным поручением. Рассмотрим, каких подводных камней следует ожидать при выполнении таких поручений на территории Украины.

Нормативне регулювання й найпоширеніші доручення

Регулювання порядку виконання іноземних судових доручень здійснюється багатосторонніми та двосторонніми міжнародними договорами, а також внутрішнім законодавством держав. Зокрема, Україна є учасницею Конвенції з питань цивільного процесу від 1.03.54, Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.65, Конвенції про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах від 18.03.70.

Також окремі аспекти виконання іноземних судових доручень врегульовані у двосторонніх міжнародних договорах України, зокрема в:

• Мінській конвенції про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.93;

• договорі між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини в цивільних і кримінальних справах від 24.05.93.

Виконання в Україні судового доручення іноземної держави відбувається відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу, а також Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 27.06.2008.

Право іноземної держави може застосовуватися лише у випадку прохання про це іноземного суду, якщо таке застосування не суперечитиме законам України.

Аналізуючи вітчизняну судову практику із цього питання, можна впевнено стверджувати, що переважна частина доручень стосується вручення судових документів на території України, а саме: повісток, процесуальних документів, рішень тощо.

Також непоодинокі випадки звернення з проханням допитати осіб, забезпечити докази, зокрема шляхом їх витребування, провести експертизу чи огляд на місці та вчинити окремі процесуальні дії, наприклад обстежити житлові умови відповідача у справах про позбавлення батьківських прав тощо.

Чому доручення не виконуються?

Незважаючи на доволі просту та зрозумілу процедуру звернення з дорученням іноземного суду, при виконанні такого доручення в Україні може виникнути низка проблем. Основною причиною, яка перешкоджає виконанню судових доручень іноземних держав, є неможливість установити місце проживання, фактичне перебування особи, якої стосується таке доручення. Це насамперед пов’язано з внутрішньою міграцією, а також з умисним уникненням негативних наслідків, які можуть настати для особи, стосовно якої складено відповідне доручення.

Таких випадків в український судовій практиці безліч. Наприклад, в ухвалі Оріхівського районного суду Запорізької області від 25.03.2021 у справі №323/526/21 ідеться про необхідність повернення доручення без виконання, оскільки особа, яка зазначена в ньому, не з’явилася до суду для подальшого вручення їй документів на виконання доручення австрійського суду. Про причини неявки особа не повідомила. Оскільки інших засобів зв’язку, крім адреси місця проживання, матеріали доручення не містять, виконати його неможливо.

Аналогічна ситуація склалась і у справі №333/2063/21. Так, в ухвалі від 20.05.2021 Комунарський районний суд м.Запоріжжя вказав на неможливість виконання доручення суду м.Рід-ім-Іннкрайз (Австрія) про допит свідка у зв’язку з неможливістю викликати його до суду. Цікавим тут є й те, що після повернення до українського суду повістки про виклик свідка з причини «адресат відсутній за вказаною адресою» суд постановив здійснити примусовий привід свідка та доставити його для участі в судовому засіданні. Однак і поліції не вдалося здійснити привід через відсутність особи за місцем мешкання.

Норми ЦПК говорять, що у випадку, коли немає можливості виконати доручення іноземного суду, воно повертається без виконання із зазначенням причин та в супроводі відповідних документів, що це підтверджують.

Як сприяти виконанню доручень

Для запобігання випадкам невиконання судових доручень органу запитуючої держави необхідно навести в дорученні якомога більше відомих контактних даних особи, зокрема: адресу місця реєстрації, місця проживання, робочу адресу, телефонні номери, електронну пошту тощо. Чим більше відомих контактних даних буде зазначено, тим більше шансів, що відповідна особа врешті-решт буде належним чином повідомлена.

Зазвичай будь-який державний орган неохоче збирає додаткову інформацію щодо контактних даних об’єкта доручення. Тому пошук та встановлення таких даних доцільно здійснювати та контролювати зацікавленим особам (як правило, позивачеві у справі в іноземному суді).

На сьогодні поширеними є послуги приватних детективів (інвестигаторів, дізнавачів), які можуть установити місцезнаходження особи. Зазначене дозволить зменшити ризик невиконання іноземних судових доручень в Україні.

Коли доручення не приймаються до виконання

Українське процесуальне законодавство називає випадки, коли судове доручення не приймається до виконання, а саме — якщо воно:

• може призвести до порушення суверенітету України або створити загрозу її національній безпеці;

• не належить до юрисдикції цього суду;

• суперечить законам або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого дана Верховною Радою.

Як показує практика, найчастіше не приймаються до виконання судові доручення саме у зв’язку з їх неналежністю до юрисдикції даних судів.

Наприклад, в ухвалі від 19.05.2021 у справі №631/437/21 Нововодолазький районний суд Харківської сказав: оскільки зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування особи є адреса, що знаходиться за межами юрисдикції цього суду, доручення суду м.Грімма про вручення судових документів не може бути прийнято до виконання.

Серед інших поширених обставин, які зумовлюють неприйняття судового доручення до виконання, є його суперечність закону або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого дана ВР.

Так, в ухвалі Святошинського районного суду м.Києва від 24.06.2020 у справі №759/9998/20 суд, перевіряючи доручення польського суду про вручення документів, зазначив, що останнє містить копії документів іноземною мовою. Відсутність перекладу судового доручення, оформленого українською мовою, позбавляє суд можливості встановити наявність рішення іноземного суду про виконання такого доручення в Україні, назву суду, яким воно направлене, учасників справи, їх процесуальне становище, предмет цивільної справи, чіткий перелік процесуальних дій, що належить учинити, та інші дані по суті доручення.

Таким чином, український суд відмовив у прийнятті до виконання доручення польського суду у зв’язку з невідповідністю такого доручення вимогам міжнародного договору.

Аналогічна історія висвітлена і в ухвалі Святошинського районного суду м.Києва від 22.12.2020 у справі №759/21552/20. Суд дійшов висновку про невідповідність доручення німецького суду, оскільки воно не містило даних про процесуальне становище особи, щодо якої необхідно вчинити процесуальні дії, а також не був вказаний чіткий перелік процесуальних дій, що належить вчинити, та інші дані по суті доручення.

Отже, щоб уникнути випадків неприйняття до виконання судових доручень в Україні, іноземним судам необхідно дотримуватися приписів міжнародного та національного законодавства щодо оформлення доручень іноземного суду, а зацікавленим особам — активно сприяти судам у виконанні такого доручення.