Суть решения конфликтных ситуаций — лишение лица именно полномочий народного депутата. Другой способ противоречит Конституции
Защитником не может быть адвокат, сведения о котором не внесены в реестр или относительно которого в реестре содержатся сведения об приостановлении либо прекращении права на занятие адвокатской деятельностью. В случае игнорирования лицом конституционных положений о несовмещении депутатского мандата досрочное прекращение полномочий должно происходить только тем способом, который определен в ч.4 ст.81 Конституции.
Вищий адміністративний суд України
Іменем України
Постанова
6.03.2013 р. м.Київ №П/800/141/13
Вищий адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого — судді Зайцева М.П.,
суддів: Веденяпіна О.А., Олексієнка М.М. Кравцова О.В., Рецебуринського Ю.Й., Смоковича М.І., Сороки М.О. Шведа Е.Ю., Черпака Ю.К.,
секретар судового засідання — Авдошин М.С.,
за участю: представника позивача — Веселовського П.І., Лаптієва А.М.,
представника відповідача — Особи 12, Особи 13,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вищого адміністративного суду справу за адміністративним позовом Голови Верховної Ради Рибака Володимира Васильовича до народного депутата Особи 16 про дострокове припинення повноважень народного депутата,
ВСТАНОВИВ:
28.02.2013 Голова Верховної Ради, користуючись повноваженнями, передбаченими ст.223 закону від 10.02.2012 №1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України», звернувся до суду з адміністративним позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата Особи 16 у зв’язку із здійсненням ним діяльності, несумісної зі статусом народного депутата.
На обгрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач, будучи 28.10.2012 обраним народним депутатом по загальнодержавному багатомандатному виборчому округу від політичної партії Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина», прийнявши присягу народного депутата, та розпорядженням Голови ВР від 13.12.2012 №1548 зарахованим на роботу до ВР для здійснення депутатських повноважень на постійній основі з 12.12.2012, по теперішній час не вжив передбачених чинним законодавством заходів щодо зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, хоча така діяльність є несумісною з діяльністю народного депутата. При цьому Особа 16 допускає порушення Конституції та законів, зокрема: ст.78 Основного Закону, ст.3 закону «Про статус народного депутата України», ст.7 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст.4 закону «Про засади запобігання і протидії корупції».
У судовому засіданні представники позивача вимоги, викладені в позовній заяві, підтримали та пояснили, що комітетом ВР, Головою парламенту не допущено жодних порушень чинного законодавства при наданні висновку та зверненні до суду щодо припинення повноважень народного депутата Особи 16, в тому числі умов та порядку, передбачених законами «Про статус народного депутата України», «Про Регламент Верховної Ради України». Пояснили, що народний депутат Особа 16 займався адвокатською діяльністю — був захисником у кримінальній справі.
Представники відповідача проти позову заперечили. Суду пояснили, що Особа 16 адвокатською діяльністю з 2008 року не займається, а тому порушень щодо несумісності депутатського мандата не допускав. Зазначений факт підтверджують тим, що відповідач в органах податкової служби як підприємець не зареєстрований, робоче місце адвоката в нього відсутнє, договори про надання правової допомоги ним не укладалися. Вважають, що Комітетом ВР з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності ВР, спікером порушено вимоги законодавства при розгляді питання дострокового припинення повноважень відповідача як народного депутата.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Відповідно до Конституції, закону «Про статус народного депутата України» від 17.11.1992 №2790-ХІІ народний депутат як представник Українського народу у ВР і уповноважений ним протягом строку депутатської каденції здійснювати повноваження, передбачені Конституцією та законами України.
Як зазначено в ч.3 ст.78 Основного Закону, стст.6, 24 закону №2790-ХІІ, народний депутат не лише має права, встановлені чинним законодавством, а й обов’язки, в тому числі, він зобов’язаний дбати про благо України і добробут Українського народу, додержуватись положень Конституції та законів України, присяги народного депутата, вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, встановленими законом.
Вимоги щодо несумісності депутатського мандата встановлені ст.3 закону №2790-ХІІ. Згідно з п.5 ч.1 цієї статті народний депутат не має права залучатись як експерт органами досудового слідства, прокуратури, суду, а також займатись адвокатською діяльністю.
Несумісність депутатського мандата із заняттям адвокатською діяльністю, передбачена й ст.7 закону від 5.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до якої несумісною з діяльністю адвоката є: робота на посадах осіб, зазначених у п.1 ч.1 ст.4 закону «Про засади запобігання і протидії корупції» №3206-VI; військова або альтернативна (невійськова) служба; нотаріальна діяльність; судово-експертна діяльність. При цьому в законі зазначено, що в разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.
Конституційний Суд в своїх рішеннях неодноразово наголошував про недопустимість сумісництва депутатського мандата з іншими видами діяльності. Зокрема, в рішенні по справі №1-5/2008 від 29.01.2008 №2-рп/2008 КС зазначено, що несумісність зумовлена природою відповідного представництва, участю депутата у здійсненні законодавчої влади, політичним характером його діяльності тощо. Вимога щодо несумісності є складовою статусу народного депутата, однією з ознак його мандата, яка полягає у встановленні безпосередньої заборони поєднання мандата народного депутата з роботою на іншій посаді. Недотримання цієї вимоги є порушенням ч.2 ст.78 Конституції.
У рішенні №6-рп/2012 від 13.03.2012 вказано: «Конституцією та законами України для посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування встановлені певні правила поведінки, у тому числі й окремі обмеження щодо їх позаслужбової діяльності. Такі обмеження є конституційно обгрунтованими, оскільки деякі види діяльності цих осіб за межами їх служби об’єктивно можуть зумовити ситуацію, несумісну з належним виконанням ними службових обов’язків через виникнення конфлікту інтересів, який за абз.4 ст.1 закону №3206-VI визначається як суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень. Держава запроваджує правові механізми, які запобігають конфлікту інтересів або забезпечують його врегулювання в разі виникнення».
При офіційному тлумаченні стст.58, 78, 79, 81 Конституції та стст.243-21, 243-22, 243-25 ЦПК Конституційний Суд наголосив, що ст.78 Конституції, яка встановлює обмеження на поєднання депутатського мандату з іншими видами діяльності, не дає повного переліку цих видів діяльності, виділяючи серед них тільки два — поєднання депутатського мандата з іншим представницьким мандатом чи з державною службою. Обмеження на поєднання депутатського мандата зі всіма іншими видами діяльності мають згідно із цією статтею встановлюватися законом (рішенні КС від 13.05.97 №03/29-97).
Судом встановлено, що 28.10.2012 Особу 16 обрано народним депутатом VII скликання. 12.12.2012 він склав присягу народного депутата та письмовою заявою дав згоду на здійснення повноважень народного депутата на постійній основі відповідно до ст.78 Конституції, ст.1 закону №2790-ХІІ. При цьому підписав попередження про встановлені законами України обмеження, заборони та вимоги, пов’язані з виконанням повноважень народного депутата, зобов’язався дотримуватись їх. Згідно з витягом із розпорядження Голови ВР від 13.12.2012 №1548 він зарахований з 12.12.2012 на роботу до ВР VII скликання для здійснення депутатських повноважень на постійній основі.
Відповідно до Єдиного реєстру адвокатів України станом на 19.02.2013 з дня зарахування до парламенту на постійній основі Особа 16 не зупинив та не припинив право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно з повідомленням органів досудового розслідування та наданих ними письмових доказів відповідач протягом року брав участь як захисник у досудовому розслідуванні, внесеному до ЄР судових розслідувань за №420120000000000006 від 21.11.2012. З постанови слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 13.02.2013 випливає, що Особа 16 6.02, 7.02 та 13.02.2013 був учасником сторони захисту в судовому засіданні. Брав участь він і в допиті ряду свідків під час досудового розслідування в судовому засіданні в порядку ст.225 КПК. Даний факт не заперечується сторонами та підтверджується відомостями ГПУ від 6.03.2012 №17/2-34556-12.
Отже, судом встановлено, що Особа 16, будучи народним депутатом, виконував функції захисника в кримінальному провадженні.
Визначення адвокатської діяльності наведено в п.2 ч.1 ст.1 закону №5076-VI, відповідно до якого адвокатська діяльність — незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Під захистом згідно з п.5 ч.1 цієї статті розуміється вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
19.11.2012 набрав чинності новий КПК, у ст.45 якого зазначено, що захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію). Захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до ЄРА або стосовно якого в ЄРА містяться відомості про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю.
Крім того, згідно з п.17 розд.ХІ «Перехідні положення» КПК особи, які на день набрання чинності цим кодексом беруть участь у кримінальному провадженні як захисники й не мають статусу адвоката, продовжують здійснювати повноваження захисника в такому кримінальному провадженні під час досудового розслідування, а також судового провадження в судах першої, апеляційної, касаційної інстанції та ВС.
Системний аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що положення цього пункту поширюються лише на захисників, якими є особи, що не мають статусу адвоката. Що ж стосується інших захисників, то ними можуть бути лише адвокати.
З урахуванням зазначених норм, які перебувають у логічному зв’язку між собою, можливість здійснення функцій захисника безпосередньо пов’язана зі статусом адвоката.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що народний депутат Особа 16, виконуючи функції захисника в кримінальному провадженні, не зупинивши та не припинивши право на адвокатську діяльність, займався адвокатською діяльністю.
Посилання відповідача на рішення КС за конституційним зверненням Особи 17 щодо офіційного тлумачення положень ст.59 Конституції, ст.44 КПК, стст.268, 271 КпАП (справа про право вільного вибору захисника) від 16.12.2000, як на юридичну підставу здійснювати функції захисника відповідно до чинного КПК, є безпідставні. Суд звертає увагу й на те, що в зазначеній справі тлумачення надавалося ст.59 Конституції та ст.44 КПК 1960 року, який втратив чинність.
Частиною 2 ст.7 закону №5076-VІ визначено, що в разі виникнення обставин несумісності, встановлених ч.1 цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності. Суд також звертає увагу на те, що закріплений в п.3 «Перехідних положень» цього закону 90-денний строк з дня набрання чинності цим законом, протягом якого адвокати, які на день набрання чинності цим законом, обіймали посади або здійснювали діяльність несумісну з діяльністю адвоката відповідно до ч.1 ст.7 цього закону, мали право письмово повідомити кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури за місцем отримання свідоцтва про існування обставин несумісності, сплинув.
Особа 16 зазначені вимоги закону не виконав і з відповідною заявою у визначений строк до уповноваженого органу про зупинення адвокатської діяльності не звернувся.
Відповідно до позиції, викладеної у рішенні КС у справі щодо сумісності посад народного депутата і члена Кабміну від 4.07.2002 №1-24/2002, будь-яка робота, яка здійснюється «на постійній основі», виключає її поєднання з певними посадами.
У зв’язку з порушенням законодавства про несумісність депутатського мандата з адвокатською діяльністю 19.02.2013 народним депутатом Мисиком В.Ю. направлено до Голови ВР, Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності ВР депутатське звернення щодо порушення народним депутатом Особою 16 вимог Конституції, законів стосовно несумісності депутатського мандати з іншими видами діяльності. У цьому зверненні зазначалося, що відповідач, незважаючи на набуття ним повноважень народного депутата, продовжує займатись адвокатською діяльністю. За офіційною інформацією, наданою Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, станом на 19.02.2013 він не подав жодних заяв щодо зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, чим не виконав вимог щодо обов’язкового повідомлення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем отримання свідоцтва про існування обставин несумісництва.
Враховуючи, що відповідно до законодавства, вказане питання попередньо має стати предметом розгляду профільного комітету ВР, народний депутат Мисик В.Ю. просив дати доручення вищезгаданому комітету розглянути питання щодо порушення народним депутатом Особою 16 вимог Конституції та законів стосовно несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності та надати відповідний висновок Голові ВР. Головою ВР таке доручення було надано.
Висновком комітету №04-34/7-429 від 27.02.2013 запропоновано Голові ВР звернутися до суду з позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата Особи 16 за невиконання вимог щодо несумісності.
Суд, виходячи з вище згаданих і досліджених доказів, не знаходить підстав вважати дії та рішення комітету, Голови ВР такими, що суперечать закону.
Так, відповідно до ч.4 ст.81 Конституції в разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності повноваження народного депутата припиняються достроково на підставі закону за рішенням суду.
Згідно з ч.2 ст.5 закону №5076-VI у випадку невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності повноваження народного депутата припиняються достроково на підставі закону за рішенням суду.
Комітет, до компетенції якого входять питання депутатської етики, розглядає відповідні матеріали і подає висновок Голові ВР, який у 10-денний строк звертається до суду або повертає матеріали комітету з обгрунтуванням відмови у зверненні до суду.
Саме в такий спосіб і в межах повноважень, передбачених Конституцією, законами діяли парламентський комітет та Голова ВР.
З цього приводу слід зазначити: КС у рішенні у справі від 29.1.2008 №2-рп/2008 указав, що в разі ігнорування особою конституційних положень щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності дострокове припинення повноважень має відбуватися лише у той спосіб, який визначено в ч.4 ст.81 Конституції, та в порядку, встановленому у відповідних нормах законів, що конкретизують цей припис Конституції. Суттю розв’язання конфліктних ситуацій є позбавлення особи саме повноважень народного депутата. Запровадження іншого способу суперечить зазначеним положенням Конституції. КС в цьому рішенні також зазначає, що у разі виникнення колізії щодо несумісності перебування особи на посаді народного депутата із зайняттям іншими видами діяльності, мають бути застосовані положення ч.4 ст.81 Конституції. На виконання цієї конституційної норми законодавець у певних законах вже передбачив спосіб вирішення такої колізії: у судовому порядку шляхом припинення реалізації саме права на участь у представницьких органах державної влади. Тобто примусове позбавлення особи повноважень народного депутата.
Подання заяви Особа 16 про припинення права на заняття адвокатською діяльністю від 21.02.2013 на адресу Ради адвокатів Львівської області не спростовує факту заняття його адвокатською діяльністю. Як зазначалося вище, відповідно до перехідних положень закону №5076-VI Особа 16 як народний депутата і адвокат одночасно у строк 90 днів з моменту набрання чинності названим законом, тобто з 15.08.2012, повинен був письмово повідомити кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури за місцем отримання свідоцтва про існування обставин несумісності, однак цього зроблено не було.
При цьому ВР та її посадовою особою конституційні права відповідача як громадянина та народного депутата не порушуються. Відповідно до ч.5 ст.8 Конвенції ООН проти корупції 2003 року, ратифікованої Україною, «кожна держава-учасниця прагне в належних випадках і згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права запроваджувати заходи й системи, які зобов’язують державних посадових осіб надавати відповідним органам декларації, interalia, про позаслужбову діяльність, заняття, інвестиції, активи та про суттєві дарунки або прибутки, у зв’язку з якими може виникнути конфлікт інтересів стосовно їхніх функцій як державних посадових осіб».
Частиною 6 ст.8 Конвенції ООН проти корупції 2003 року, ратифікованою Україною, передбачено, що «кожна держава-учасниця розглядає можливість вжиття згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права дисциплінарних або інших заходів стосовно державних посадових осіб, які порушують кодекси або стандарти, установлені згідно із цією статтею».
З огляду на викладене Суд також звертає увагу на принцип пропорційності, який закріплений в ч.2 ст.3 КАС та кореспондує прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, полягає у забезпеченні рівноваги між правами окремого індивіда та суспільними або державними інтересами; наскільки засоби захисту інтересів одних осіб не порушують права інших і є пропорційними до досягнення легітимної мети. Так, як зазначено в рішенні ЄСПЛ «Сьорінг проти Сполученого Королівства», «в основі всієї конвенції лежить пошук справедливого балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами щодо захисту основних прав індивіда».
Як неодноразово зазначав ЄСПЛ, зокрема в рішенні «Брумареску проти Румунії», принцип правової визначеності є одним з ключових елементів принципу верховенства права. У той же час ключовим елементом принципу верховенства права є принцип обгрунтованих очікувань.
Виходячи з принципу обгрунтованих очікувань та враховуючи, що Особа 16, будучи кандидатом в народні депутати, підписав зобов’язання; 12.12.2012 добровільно склав присягу народного депутата; добровільно написав заяву, якою дав згоду на здійснення повноважень народного депутата на постійній основі; добровільно підписав попередження про встановлені законами обмеження, заборони та вимоги, пов’язані з виконанням повноважень народного депутата, в якому зазначив, що зобов’язується дотримуватись обмежень, не порушувати заборони та виконувати вимоги, встановлені зазначеними законами, слідує, що відповідач має обгрунтовані очікування, що відносно нього як народного депутата будуть вжиті передбачені Конституцією, законом «Про статус народного депутата України», законом «Про Регламент Верховної Ради України» заходи щодо примусового припинення його повноважень.
Частиною 4 ст.81 Конституції встановлено, що в разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності повноваження народного депутата припиняються достроково на підставі закону за рішенням суду.
З урахуванням наведеного колегія суддів проходить до висновку, що викладені в позовній заяві обставини є обгрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Керуючись стст.18, 159—163, 180 КАС, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Голови ВР Рибака В.В. до народного депутата Особи 16 про дострокове припинення повноважень народного депутата задовольнити.
Достроково припинити повноваження народного депутата Особи 16 з 6.03.2013.
Постанова є остаточною й не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.
Материалы по теме
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!