или Как предпринимателя, который не был подозреваемым, определениями лишили денег и кукурузы
Пострадавший от определений двух судей предприниматель искал правды в апелляционной и кассационной инстанциях. Ведь он лишился имущества и денег вследствие уголовного производства, в котором даже не был участником. Мужчина добился только дисциплинарного взыскания для «обидчиков».
Ухвали без підстав
У лютому минулого року підприємець поскаржився до Вищої ради правосуддя на дії Дмитра Кухаря та Юрія Гречка із Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Він зазначав, що перший задовольнив клопотання слідчого в рамках кримінального провадження, арештувавши його кошти, а потім — клопотання представника ТОВ, повернувши їх частину товариству. Мовляв, ухвала судді незаконна, адже «питання щодо речових доказів та вирішення цивільного позову суд вирішує під час ухвалення вироку».
Другий законник, як повідомив скаржник, наклав арешт на зерно кукурудзи (більш як 1,1 млн кг), а згодом скасував арешт і повернув зерно ТОВ. Підприємець обурився, бо володар мантії в такий спосіб «фактично вирішив господарський спір». Також скаржник зазначав, що про арешт коштів він дізнався від працівників суду — в Єдиному державному реєстрі судових рішень відповідна ухвала відсутня.
Третя дисциплінарна палата з’ясувала, що в провадженні Д.Кухаря перебувало клопотання слідчого у справі щодо шахрайства при заволодінні чужим майном (ч.1 ст.190 Кримінального кодексу). Суддя арештував понад 9 млн грн. на рахунках ФОП, оскільки слідчий зазначав, що підприємець заборгував товариству гроші за поставлене зерно.
Згодом Дніпровський апеляційний суд повернув клопотання прокурору для усунення недоліків. А щодо законника інстанція вказала, що той порушив вимоги ч.2 ст.173 Кримінального процесуального кодексу, бо не з’ясував та не зазначив в ухвалі, чи є кошти предметом або доказом злочину, чи набуті вони злочинним шляхом. Також Д.Кухар не звернув уваги на виключно господарські відносини між ФОП та ТОВ.
Тож, арештувавши рахунок ФОП, підприємця позбавили можливості здійснювати господарську діяльність, у тому числі розрахуватися за неоплачену частину поставленої кукурудзи у разі досягнення домовленості з ТОВ.
Ба більше, законник пішов на зустріч ТОВ, яке стверджувало, що на рахунку є понад 750 тис. грн., отриманих від реалізації їх зерна, тож гроші належать їм. І не тільки розблокував чистину грошей, а й зобов’язав банк перерахувати цю суму товариству, якому вони нібито належать.
Спроба підприємця оскаржити цю ухвалу наразилася на відмову Дніпровського АС, де вирішили, що таке рішення не підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Відмовили у відкритті провадження й у Касаційному кримінальному суді.
Виправдання шахрайством
Д.Кухар, надаючи пояснення ВРП, зазначав, що арештував кошти відповідно вимог ст.98 та ч.3 ст.170 КПК, а рішення «приймав з метою забезпечення збереження майна потерпілої особи в межах спричиненої шкоди».
Утім, щодо перерахування частини коштів з арештованого рахунку товариству та про ненаправлення ухвали до ЄДРСР законник не мав чого сказати. Так само він не зміг пояснити, чому розглянув клопотання ТОВ без виклику підприємця.
Стосовно ж Ю.Гречка палата встановила, що спочатку законник арештував близько чверті мільйона кілограмів кукурудзи, а потім за клопотанням слідчого виправив «описку» в ухвалі, збільшивши цифру до понад 1,1 млн кг.
Володар мантії вважав, що зерно може мати значення речового доказу, тож арештував його заради «швидкого, повного та неупередженого розслідування і належного зберігання доказів». При цьому, частину цих «доказів» законник повернув ТОВ, а обґрунтування клопотання про скасування арешту було аналогічним за змістом доводам у клопотанні про арешт.
І взагалі, на переконання судді, скасування арешту узгоджувалося з вимогами ст.174 КПК. Законник не вважав, що своєю ухвалою фактично вирішив господарський спір, пояснював він «дисциплінарникам», мовляв, ішлося про шахрайство в заволодінні майном.
«Наявність укладеного між сторонами договору поставки зерна, на який посилається представник скаржника як на підставу наявності господарського спору і відсутності складу злочину, не виключає можливості вчинення шахрайських дій, а навпаки може бути способом їх вчинення», — стверджував законник.
Він також переконаний, що відсутність на засіданні власника майна не перешкоджало розгляду клопотання, якщо брати до уваги ч.1 ст.172 КПК. Мовляв, підприємець не мав на той момент статусу підозрюваного, а тому не входив до числа осіб, участь яких є обов’язковою.
Незаконні, необґрунтовані, невмотивовані
На жаль, не можна було побачити реакцію членів ВРП, які читали такі «виправдання». Бо для неупередженого спостерігача ситуація виглядає, м’яко кажучи, дивною. Адже судді розпорядилися майном особи, з одного боку, стверджуючи, що вона підозрюється в шахрайстві, а з другого — посилаючись на відсутність у неї статусу підозрюваного. І якби мова йшла не про служителів Феміди, то формально можна було б говорити про відкрите заволодіння чужим майном.
Утім, «дисциплінарники» не слідчі, тому обмежилися констатацією того, що у клопотанні не наведено підстав для арешту грошей. Власне, на це вказала й апеляційна інстанція, мовляв, «предметом договору поставки є кукурудза, яка передавалася постачальником покупцю на підставі договору, а гроші, які знаходяться на арештованому рахунку, є власністю ФОП і результатом його господарської діяльності», а не «речовим доказом» у розумінні ст.98 КПК.
У ВРП констатували, що Д.Кухар не зазначив і підстав, передбачених ч.3 ст.170 КПК для арешту, а, повертаючи понад 750 тис. грн. ТОВ, не обґрунтував права власності на них товариства.
Тим часом й ухвала Ю.Гречка не містила належного обґрунтування необхідності застосування такого заходу забезпечення, як арешт зерна. А щодо виправлення описки, у ВРП наголосили: «допущення таких описок, зокрема в резолютивній частині, може свідчити про неналежне виконання суддею своїх службових обов’язків».
Не віднайшла палата і доказів щодо повідомлення підприємця про час та місце розгляду клопотання про арешт коштів. Як не надсилалася йому й копія ухвали про арешт, а сама ухвала була відсутня в ЄДРСР навіть на час попередньої перевірки скарги ВРП.
Що стосується дій Ю.Гречка, який повернув частину зерна ТОВ, у ДП нагадали, що шкода, завдана злочином, може бути стягнута за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Але ТОВ навіть не заявляло цивільний позов до ФОП (та й не могло цього зробити, бо підприємець, як доводив суддя, не мав статусу підозрюваного на той момент). Але це не завадило фактично вирішити цивільний позов, якого не було.
І взагалі ДП зауважила, що «зазначені правовідносини між ФОП та ТОВ підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства». До того ж із ухвал законників не випливало, які конкретні фактичні дані вони перевірили, які докази дослідили. Тож дисциплінарна палата дійшла висновку, що «позбавлення ФОП права розпоряджатися власними грошима з огляду на те, що він не є учасником кримінального провадження, а також з огляду на невідповідність цих коштів критеріям ст.98 КПК, є втручанням у його право мирно володіти своїм майном».
З точки зору «дисциплінарників», такі невмотивовані та необґрунтовані ухвали є підставою для внесення подань про звільнення суддів. Навіть якщо припустити, що вони хотіли лише відновити справедливість, це не той шлях, який можна вважати правовим.
Материалы по теме
Подсолнечник под арестом, непристойное положение и нетрезвая за рулем — заседание ТДП ВРП
17.04.2024
Судьям не стоит забывать о своем законном интересе – презумпции компетентности и добропорядочности
10.04.2024
Соблюдение устоявшейся судебной практики не является дисциплинарным проступком — решение ВДП ВРП
03.04.2024
39 нетрезвых водителей, отказ от командировки и содержание под стражей - заседание ВДП ВРП
03.04.2024
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!