Когда изменяет память

Первый юрист, лишенный в 2013 году статуса адвоката, восстанавливает статус через суд

Может ли адвокат, участвовавший в заседании ВКДКА, узнать о наложенном на него дисциплинарном взыскании лишь через пять с половиной лет после принятия решения? Некоторые судьи допускают такую возможность, чем фактически ставят под сомнение принцип правовой определенности.

Піонер позбавлення

Нині Київський окружний адміністративний суд розглядає справу №369/2257/19 за позовом Ярослава Мисенка, якого в 2013 році Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури позбавила статусу адвоката. Незважаючи на давність подій, адміністративне провадження було відкрите. І суддя вочевидь вже готується розглядати справу по суті, бо витребує у КДКА регіону матеріали дисциплінарної справи.

За загальним правилом, таке покарання правника, як позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю, застосовується дисциплінарними органами в разі систематичних порушень Правил адвокатської етики або ж одноразового, але неодмінно грубого порушення. І справа Я.Мисенка цікава тим, що ВКДКА вперше у своїй практиці застосувала цю виняткову міру покарання.

У діяльності черкаського адвоката виник конфлікт інтересів. Маючи свідоцтво адвоката і працюючи юрисконсультом на підприємстві, він захищав працівника підприємства у рамках кримінальної справи в суді першої інстанції. Пізніше, після звільнення з посади юрисконсульта, він перейшов на бік потерпілого, і в судах другої і третьої інстанцій вже представляв його інтереси.

«Коли ми проводили співбесіду з адвокатом, він навіть не розумів, що допустив найбільш грубе порушення, адже конфлікт інтересів — це святе, — розповідав про цю справу нашому виданню тодішній очільник вищої комісії Валентин Загарія. — Є адвокатська таємниця, є конфлікт інтересів — ті речі, на яких тримається вся адвокатура, і забувати про це не можна в жодному випадку» (див. ЗіБ №41/2013).

Утім, порушник етики посилався на формальні аргументи: «Мене притягти до відповідальності неможливо, я — не адвокат. На момент розгляду дисциплінарного провадження я вже припинив дію свого свідоцтва». Виходить, що людина, вочевидь розуміючи, що вчинила порушення, спеціально припинила дію свідоцтва і вирішила, що тепер її не можуть притягти до дисциплінарної відповідальності?

Прикметно, що КДКА Черкаської області винесла адвокату лише попередження (рішення від 6.03.2013 №7). Але той виявив принциповість і звернувся до вищої комісії з проханням скасувати це покарання. ВКДКА задовольнила скаргу частково: рішення скасувала, але при цьому ухвалила нове (від 21.06.2013 №V-007/2013), яким позбавила адвоката свідоцтва із наступним виключенням із ЄРАУ.

Процесуальний футбол

Сумніви в правомірності накладеного стягнення у Я.Мисенка знову виникли на початку 2019 року. Можна припустити, що на останній стадії перехідного періоду конституційної реформи із запровадження виключного представництва адвокатів у судах він усвідомив, що з наступного 2020 року вже не зможе ходити в суди… Так чи інакше, юрист звернувся із позовом до Києво-Святошинського районного суду Київської області, де серед інших висунув вимогу про скасування рішення ВКДКА.

У загальному суді вирішили, що спір має розв’язувати адміністративна юрисдикція. І, в принципі, за два роки судам так і не вдалося ухвалити бодай одне рішення по суті спору. Заяви залишалися без руху, відводилися судді, матеріали провадження мігрували за підсудністю до Окружного адміністративного суду м.Києва, а потім через Шостий ААС знову поверталися в область… Зрештою, станом на сьогодні вдалося лише відкрити провадження та знайти у Київському окружному адміністративному суді служителя Феміди (вже третю за рахунком), яка таки взялася розглядати справу.

Але і саме рішення про відкриття провадження навряд чи можна вважати досконалим з правового погляду. Так, згідно зі ст.122 Кодексу адміністративного судочинства позов може бути подано в межах строку, встановленого цим кодексом або іншими законами. І, за загальним правилом, для звернення до адмінсуду встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не передбачено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто теоретично Я.Мисенко міг дізнатися про рішення ВКДКА із запізненням і подати позов, якби не було фрази «якщо не встановлено інше».

Відмовити не можна поновити

І ці строки визначені прямою нормою ст.42 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яка дозволяє оскаржувати рішення дисциплінарного органу адвокатури лише протягом 30 днів з дня його прийняття. Інакше кажучи, як передбачено в КАС, спеціальний закон пов’язав початок перебігу строку з моментом ухвалення оскаржуваного рішення.

Тобто за будь-яких обставин у «справі Мисенка» можна було б говорити лише про поновлення строків на оскарження з одночасним належним обґрунтуванням поважності причин пропуску. І це питання мало бути вирішене ще на стадії відкриття провадження! Немає поважних причин — у відкритті провадження слід відмовляти.

Бо поважність є ключовою ознакою, що виправдовує втручання у принцип правової визначеності. За загальним правилом, поважними вважаються такі причини пропуску, коли обставини, які зумовили порушення строку, є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує рішення, та пов’язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення.

Але які можуть бути причини прострочення тривалістю 5,5 року? Відрядження, хвороба — навряд чи. Мабуть, лише незнання про факт ухвалення рішення.

Чи знав юрист про результати розгляду його дисциплінарної справи? Як він міг дізнатися? Варіантів насправді безліч, навіть якщо припустити, що Я.Мисенко пішов із засідання дисциплінарного органу, не дочекавшись вердикту.

Усі рішення ВКДКА викладаються на сайті цього органу. Кожен адвокат (у тому числі колишній) має свій кабінет на сайті Єдиного реєстру адвокатів України, де відображений його поточний статус. Профільний закон у сукупності з рішеннями Ради адвокатів України зобов’язує усіх дійсних членів Національної асоціації адвокатів України щорічно сплачувати внески та підвищувати кваліфікацію. Виконати це не в статусі адвоката навряд чи вийде.

Але суддю, який відкривав провадження в адмінсправі, і суддю, що зараз витребує додаткові докази, очевидно, готуючись до розгляду питання по суті, усе це якось не спантеличило. І вони не оцінили того факту, що позивач зовсім не цікавився рішенням квазісудового органу щодо нього. Хоча мав би це зробити.

Визначеність — лише через зацікавленість

Дійсно, у суді досить часто підставою поновлення строків для оскарження рішень стає непоінформованість сторони про факт винесення рішення. Навіть у разі, коли вона брала участь у справі, могла користуватися процесуальними правами, але чомусь була відсутня на ключових засіданнях.

Утім, дискреційні повноваження суду в цьому питанні не є безмежними. Хоча б тому, що поновлення процесуального строку з підстав, які не є переконливими, порушує принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України»), а сторони з розумною періодичністю зобов’язані вживати заходів, аби дізнатися про стан відомого їм провадження (рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Шевченко проти України»).

І можна впевнено стверджувати, що українські суди досить давно застосовують цю практику Євросуду як джерело права.

«У своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що позивач (заявник) як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов’язки», — це цитата із ухвали Солом’янського районного суду м.Києва від 3.09.2013 у справі №760/15955/13-ц про спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди та скасування рішень.

Позивачем (якому повернули заяву через неусунення недоліків) у цій справі був той самий Я.Мисенко, а одним із відповідачів — ВКДКА, рішення якої про позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю позивач просив скасувати.

Аналогічні позови екс-адвокат подавав ще кілька разів як у Солом’янському (справи №№760/15953/13-ц, 760/25722/14-ц), так і в Подільському (справи №№758/9522/13-ц, 758/9523/13-ц, 758/9854/13-ц, 758/9852/13-ц, 758/9854/13-ц, 758/9855/13-ц) районах.

Ознаки зловживання

Пояснити цей казус, напевно, можна не лише наполегливістю правника, але й тим, що у той час у професійних колах точилися суперечки щодо юрисдикції спорів з органами адвокатського самоврядування. І, (можливо) додавши у свою заяву інші вимоги, юрист намагався продовжити розгляд дисциплінарної справи у загальному суді, оскільки не був переконаний стосовно долі справи в адміністративній юрисдикції.

Але усе це містить явні ознаки зловживання процесуальними правами. І в 2019 році юрист ледь не поплатився за це, коли спробував свої сили в ОАСК. Ініціювавши одне провадження (справа №640/2842/19), він подав ще одну скаргу, в якій зазначив, що до судів з позовом до тієї ж сторони, з тим самим предметом та з тих самих підстав не звертався. ОАСК перевірив дані і попросив надати пояснення щодо попередньої заяви (ухвала у справі №640/2651/19). Можливо, аби уникнути відповідальності, Я.Мисенко свою заяву відкликав.

Так чи інакше, така активність юриста підтверджує факт його обізнаності щодо змісту рішення ВКДКА про позбавлення його права на провадження адвокатської діяльності. Єдине, що залишається незрозумілим, — це поведінка тієї судді, яка за наявності таких обставин досі не закрила провадження.