Мотивация взыскания

К чему приведут и как повлияют на частных исполнителей новеллы исполнительного производства

В Верховной Раде зарегистрирован проект новой редакции закона «Об исполнительном производстве» (№3726). В экспертной среде его отнесли к так называемому европейскому пакету законопроектов (№№3726, 3727, 3728, 3729), которые зарегистрировала группа народных депутатов. Проанализируем, какие гарантии и угрозы скрыты в документе и как он повлияет на стороны исполнительного производства и работу частных исполнителей.

Санкція за примус

Проект №3726, який підготував авторський колектив приватних виконавців і підтримали іноземні партнери, пропонує вирішення, мабуть, найбільш обговорюваних у професійному середовищі проблем сфери примусового виконання рішень. У рамках однієї статті складно проаналізувати весь комплекс запропонованих змін. Тому звернемо увагу на найважливіші.

Так, ключовим у новій трансформації законодавства визначено необхідність окреслення правової природи походження та настання негативних наслідків для боржника за невиконання рішення суду в добровільному порядку. Ідеться про застосування так званої виконавчої санкції як самостійного виду майнової відповідальності боржника, який до відкриття виконавчого провадження не виконав рішення суду та вимог виконавчого документа добровільно.

Розмір виконавчої санкції за примусове виконання рішення немайнового характеру автори проекту планують залишити фіксованим. А за примусове виконання рішення майнового характеру вона становитиме 10% від суми за виконавчим документом. При цьому розмір такого платежу має становити не менше ніж 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі повного фактичного виконання боржником рішення протягом трьох робочих днів із дня відкриття виконавчого провадження, виконавча санкція стягується в розмірі 50% від передбаченої суми.

З одного боку, фінансова мотивація боржника має бути ефективною на практиці. Адже йому невигідно нести додаткові витрати. А з другого — якщо боржник ще на стадії судового розгляду справи «забезпечив» відсутність у нього майна та коштів, на які може бути звернено стягнення, виконавча санкція лише збільшить загальну суму стягнення та не матиме для нього особливого значення.

Натомість за умов виконання рішень немайнового характеру виконавча санкція може стати ефективним стимулом. Адже примусове виконання спрямоване не на стягнення коштів, а на примус учинити певну дію. У цьому випадку для боржника буде доцільним учиняти дії для збереження свого майна й коштів, щоб уникнути стягнення.

Інша річ, що лише з практикою застосування та поширення в суспільстві інформації про застосування виконавчої санкції можна буде досягти очікуваного ефекту — добровільного виконання рішень боржниками.

Відповідно до ч.11 ст.66 проекту в разі виконання рішення приватним виконавцем виконавча санкція є його винагородою. Разом з тим чинне законодавство виділяє основну та додаткову винагороду приватного виконавця, про які не згадано в проекті. Якщо виконавчу санкцію можна співвіднести з основною винагородою, то права на отримання виконавцем додаткової винагороди в проекті не передбачено.

До позитивних можна віднести зміни щодо порядку стягнення виконавчої санкції — на відміну від виконавчого збору чи основної винагороди приватного виконавця. Адже положеннями проекту передбачено надання права стягнення таких винагород безпосередньо виконавцем, який виніс відповідну постанову.

Автоматичний арешт коштів

Проект визначає особливості накладення арешту на кошти боржника — фізичної особи, розміщені на рахунках у банках. Зокрема, за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. При цьому вперше встановлюється мінімальна захищена сума в розмірі мінімальної заробітної плати. У межах календарного місяця ця сума вважається необхідною для забезпечення життєдіяльності боржника. Водночас пропонується врегулювати питання звернення стягнення на кошти боржника, які перебувають на рахунках, у випадку попереднього звернення стягнення на такі доходи.

Можливість автоматичного арешту значно спрощує роботу виконавців і підвищує оперативність, забезпечує уникнення переведення в готівку коштів боржником в перші дні після відкриття виконавчого провадження. Крім того, цей інструмент є ефективним механізмом, спрямованим на забезпечення реального та швидкого виконання рішення.

Водночас убачається доцільним не лише встановлення захищеного мінімуму, а й можливість його перегляду. Наприклад, якщо на утриманні боржника перебувають непрацездатні особи, аби забезпечити право на достатній життєвий рівень не тільки для нього, а й для членів його родини.

Такими, що варті підтримки, є також норми стосовно розширення повноважень виконавця щодо розшуку майна (коштів), доходів боржника, а також учинення інших виконавчих дій за рахунок оплачених стягувачем витрат. Зокрема, документ наділяє виконавців правом залучення суб’єктів господарювання, які відповідно до закону уповноважені вчити такі дії та сприятимуть розшуку майна.

Разом з тим украй важливо забезпечити дотримання конституційних прав і свобод боржника при реалізації делегованих виконавцем правомочностей залученими суб’єктами господарювання та забезпечити контроль над їх здійсненням. Аби позитивний ефект від запровадження такої ініціативи не мав зворотного ефекту та не зашкодив репутації професії приватних виконавців.

Згідно з проектом у разі відсутності погодження реалізація майна, на яке звернено стягнення, здійснюється з використанням інформаційних систем електронних публічних закупівель (торгів), що перебувають у віданні органів державної влади або Асоціації приватних виконавців України. Таким чином, пропонується розширити перелік майданчиків для електронних торгів арештованим майном, що є однозначно ефективним засобом забезпечення прозорості виконавчого провадження та першими спробами посунути монополію ДП «СЕТАМ».

Однак не зовсім зрозумілим залишається те, чому автори проекту наділяють АПВУ зовсім не властивими для органу самоврядування функціями та чи слід обмежуватися тільки визначеними учасниками на ринку примусової реалізації арештованого майна.

Сам собі арбітр

Для мінімізації можливостей боржника затягувати виконавче провадження шляхом зловживання процесуальними правами в суді передбачається можливість позасудового врегулювання спірних питань. Так, сторони та інші учасники виконавчого провадження в разі ухвалення цього проекту отримають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність приватного виконавця шляхом подання скарги до самого виконавця протягом 10 днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. У разі незгоди з рішенням, прийнятим за результатами розгляду скарги, воно може бути оскаржене в суді протягом 10 днів з дня його отримання в порядку, установленому законом.

По-перше, це розвантажить як суди, що фактично завалені скаргами недобросовісних боржників, так і приватних виконавців, котрі останнім часом досить часто потопають у численних судових процесах, пов’язаних із оскарженням їхніх рішень, дій або бездіяльності.

По-друге, ще краще дисциплінуватиме приватних виконавців, оскільки функцію апеляційного перегляду буде виконувати суд. І в такому випадку він даватиме оцінку роботі приватного виконавця не лише за результатами його процесуальної діяльності, а й розгляду ним скарги сторони, іншого учасника виконавчого провадження.

Крім цього, запропонована ідея усуне прогалину в питанні внесення змін до процесуальних документів і виправлення неточностей та описок. Це також сприятиме оперативності вирішення спірних питань у межах виконавчого провадження.

Зрівняння повноважень

Пропонуються також зміни в роботі приватних виконавців та їхніх помічників. Зокрема, важливою новелою є зрівняння повноважень державних і приватних виконавців щодо виконання виконавчих документів за категоріями та суб’єктами, які можуть виступати як боржником, так і стягувачем у виконавчому провадженні.

Сьогодні приватний виконавець не може виконувати значну кількість рішень як майнового, так і немайнового характеру. Тож передбачається скасування таких обмежень, що, безсумнівно, є кроком на шляху подальшого реформування сфери примусового виконання рішень в Україні. Якщо зі старту запуску змішаної системи ідею щодо обмеження мандата приватних виконавців можна було виправдати становленням професії, то сьогодні відсутні будь-які фактори, які можуть обґрунтовувати поділ компетенції. Навпаки, саме приватні виконавці зможуть забезпечити ефективне та оперативне виконання всіх рішень, які підлягають виконанню в Україні.

Загалом концепція проекту пронизана ідеєю зрівняння в правах усіх виконавців, а також бажанням максимально адаптувати вітчизняне законодавство до європейського досвіду функціонування дуалістичної системи примусового виконання.

За час існування професії приватного виконавця очевидним став факт, що вони не тільки більш ефективно, а й максимально з дотриманням регулятивних норм чинного законодавства забезпечують виконання судових рішень. Адже, на відміну від «колегіальної» відповідальності відділу державної виконавчої служби, приватний виконавець несе персональну відповідальність за свої процесуальні дії.

Давно назріла необхідність усунення дискримінації. Зокрема, ідеться про визначення повноважного суб’єкта, який стягуватиме кошти з державного органу, державного чи комунального підприємства. Формуючи політику в цій царині, парламентарі мають пам’ятати, що однією з основ правової держави є забезпечення виконання рішення суду в повному обсязі та в найкоротші строки.

Помічник із новими правами

Іншим важливим нововведенням є розширення повноважень помічника приватного виконавця. У випадку ухвалення документа він матиме право від імені приватного виконавця й за його письмовим дорученням учиняти виконавчі, організаційні та технічні дії в межах виконавчого провадження.

Вони включають виконавчі дії та прийняття рішення шляхом винесення постанов, складання актів, подання запитів, заяв і повідомлень, опис майна (коштів) боржника за окремим письмовим дорученням приватного виконавця, складання проектів процесуальних документів для подальшого прийняття приватним виконавцем рішень, представлення інтересів приватного виконавця в суді за скаргами на його дії, рішення або бездіяльність.

Питання наділення помічника приватного виконавця ширшими повноваженнями обговорюється вже давно й потребує негайного законодавчого вирішення. Як убачається, проект це питання вирішує в повному обсязі та передбачає доцільні обмеження.

Разом з тим у разі наділення помічників широкими повноваженнями доречно буде передбачити більш ускладнений допуск до цієї посади. Наприклад, не завадить установити критерії щодо рівня знань кандидатів і проведення конкурсу на заміщення посади. Фактично запропоновані зміни передбачають наділення помічників не тільки правом на виконання допоміжних, організаційних дій, а й частково повноваженнями виконавців.

Гроші — наперед!

Автори документа також приділяють увагу питанню фінансування виконавчого провадження. Відповідно до ст.65 проекту кошти виконавчого провадження складаються з витрат виконавчого провадження та виконавчої санкції. Витрати поділяються на ті, що пов’язані з учиненням першочергових і додаткових виконавчих дій.

Оплата першочергових виконавчих дій виконується стягувачем у день подання заяви про відкриття виконавчого провадження. По суті, зазначена оплата — це не що інше, як авансовий внесок, запровадження якого було недавно визнано неконституційним. Таким чином, розв’язується проблема законодавчого фінансування виконавчого проваджень наперед, що дає змогу приватному виконавцю комфортно та впевнено працювати.

Також проект містить зміни щодо організаційних форм діяльності приватних виконавців. Приватний виконавець як суб’єкт незалежної професійної діяльності зможе працювати у формі бюро чи об’єднання. Бюро як юридична особа створюватиметься одним приватним виконавцем, а об’єднання — двома учасниками або більше.

Таким чином, виконавці зможуть розвивати свою незалежну діяльність як професійний бізнес-проект, об’єднувати спільні зусилля, популяризувати професію в суспільстві, державі та поза її межами, а також запроваджувати іншу практику індивідуальної та колективної комерційної діяльності. При цьому така організаційна трансформація здійснюватиметься під пильним контролем держави. Адже саме вона наділяє приватних виконавців повноваженнями у сфері примусового виконання рішень.

Гарантії та відповідальність

Проект №3726 передбачає встановлення адміністративної та кримінальної відповідальності за опір працівнику органу ДВС чи приватному виконавцю, заподіяння тілесних ушкоджень, насильство або погрозу застосування насильства стосовно них, їхніх близьких родичів, а також умисне знищення чи пошкодження їхнього майна у зв’язку з примусовим виконанням рішень. Зазначена відповідальність наставатиме також у разі вчинення цих правопорушень стосовно особи після її звільнення з органів ДВС чи припинення або зупинення діяльності приватного виконавця та стосовно їхніх близьких родичів у зв’язку з примусовим виконанням рішень у минулому.

З огляду на характер діяльності виконавців і ризики, що її супроводжують, є надзвичайно важливим забезпечити не лише відповідальність за заподіяння шкоди виконавцю, а й передбачити заходи безпеки, які могли б використовувати виконавці в разі загрози їх здоров’ю чи життю в ході виконання повноважень. Тож запропоновані санкції є доцільними, але також потребують розроблення заходи щодо безпеки діяльності виконавців.

Також змінюється порядок діяльності Дисциплінарної комісії приватних виконавців. Після відкриття дисциплінарного провадження скарга на дії приватного виконавця надсилатиметься для перевірки викладених у ній фактів до Міністерства юстиції або Ради приватних виконавців. За чинним законодавством, комісія відразу направляє скарги на перевірку до Мін’юсту чи РПВУ, у зв’язку із чим існує велика кількість безпідставно відкритих дисциплінарних проваджень.

Про рівень ефективності нового порядку дисциплінарної процедури, звичайно, свідчитиме практика. Разом з тим очевидно й нині, що результатом такого нововведення стане зменшення кількості безпідставно відкритих проваджень стосовно приватних виконавців, що як психологічно, так і функціонально полегшить їм роботу.

***

Таким чином, проект нового закону «Про виконавче провадження», який спільними зусиллями підготували представники АПВУ, українські юристи і міжнародні експерти проекту ЄС «Право-Justice»,  має всі шанси стати важливим кроком на шляху до побудови ефективної та дієвої системи виконання судових рішень в Україні. Адже він спрямований на зміцнення приватного сегменту виконання судових рішень, що є загальноєвропейським трендом.

Спільнота приватних виконавців сподівається, що народні депутати уважно досліджуватимуть кожну законодавчу норму, яка пропонується, і підтримають побудову в Україні ефективної системи виконання судових рішень європейського рівня.