Кодекс возможностей

Зарабатывать деньги арбитражным управляющим мешают привидения прошлого

На форуме по корпоративному праву разработчики КпПБ рассказали арбитражным управляющим о том, какие возможности он предоставляет для того, чтобы больше зарабатывать и почему в некоторых это до сих пор не выходит.

Осінь видалася напрочуд продуктивною для всіх тих, хто працює у сфері банкрутства. Адже лише протягом останнього місяця відбулися відразу дві знакові події — набрання чинності КзПБ та створення саморегульованої організації арбітражних керуючих.

Запровадження нових правил дещо сколихнуло юридичне середовище. Проте, доки одні наголошують на нових можливостях, інші стверджують, що запропонована кодексом винагорода арбітражного керуючого не відповідає ринковій. Як заявляють професійні ліквідатори, навіть їхні секретарі отримують більшу зарплату, ніж передбачено в кодексі.

Під час V форуму з конкурсного права розробники КЗПБ намагалися переконати присутніх у тому, що нові правила дають величезні можливості заробити більше всім. Тож, доки судді намагаються вирішити безліч процесуальних питань, арбітражні керуючі очікують пожвавлення ринку банкрутств. Однак є ті речі, які можуть стати на заваді омріяним величезним гонорарам.

Один з активних лобістів КзПБ, партнер Ario Law Firm Руслан Сидорович нагадав вислів Фрідріха Гаєка про кореспондування свобод та обов’язків. Адже, як зазначав філософ, ті, хто не готовий брати на себе відповідальність, не потребують і свободи. Р.Сидорович уважає: українська професійна спільнота арбітражних керуючих уже є достатньо зрілою для того, щоби здобути незалежність, а судді у свою чергу мають достатньо знань і досвіду для ефективного впровадження в життя положень нового кодексу.

Єдине, що заважає всім сторонам банкрутства бути у виграші, — це домінування радянських позитивістських моделей. Адже вітчизняне законодавство поступово йде шляхом надання все більших можливостей. Так, спочатку достатньо великі можливості дістали учасники товариств, аби структурувати власну діяльність, утворювати наглядові ради та запроваджувати ефективні механізми стримування та противаг. Фактично було створено підґрунтя для якісного ведення бізнесу та належного контролю за діяльністю директора.

Наступним кроком була зміна правил, за якими відбуватиметься банкрутство. Тепер процедури стають швидшими, а банкрутство — менш контрольованим. Водночас на керівника поширюються правила, за якими він може бути притягнений до субсидіарної або солідарної відповідальності за боргами підприємства. Створивши такий механізм, законодавець дав певні гарантії для забезпечення інвестицій.

Не обійшли увагою й арбітражних керуючих. Щоправда, їхня роль повинна бути дещо іншою. Так, запровадженням авансування винагороди арбітражному керуючому їх захистили від безплатної роботи. І це є першим досягненням.

Проте найголовніше — ті можливості, які відкриваються перед розпорядниками майна та ліквідаторами. Адже вони отримують реальні механізми для того, щоб повернути на підприємство виведене з нього майно. Крім того, є достатньо важелів, аби продати це майно за найвищою ціною та задовольнити якомога більше кредиторських вимог.

Тож, якщо арбітражні керуючі й судді позбудуться радянського позитивізму та почнуть застосовувати кодекс зі всіма його можливостями та перевагами, то у виграші будуть усі. Першою почне стабілізуватися економічна ситуація в державі. Для чого, власне, КзПБ і приймався.